Голова Школи наукового лідерства Харківського національного університету Віталій Найда після закінчення вишу несе службу в поліції України. У своїх ліричних творах він описує сьогодення та роботу поліцейських в умовах воєнного стану.

Загриміли у небі тривоги, 

У підвалі під шум від ракет

Дитині мама з підлоги

Збирає крихти галет.

Он там, під обстрілом з "граду"

Несеться в місто швидка,

Летять в оселі снаряди,

Тремтить нервово рука.

А ми таки не здаємось:

На фронті та в кожній душі,

Крізь сльози та горе сміємось,

Правда - ось наш рушій!

Ми вірні честі й закону,

За нами весь наш народ!

Поліцейські наші погони

На варті людства свобод!

Ми - стражі, нас не зламають:

Ні кулі, ні гради, ніщо!

Наша справа - народ захищати

Без будь-яких "ні" та "якщо"!

Синіє небесная ясна блакить

І сяють сніги на сонці.

Не стріляють - щастя тихая мить

У мирному небі, у кожнім віконці.

У телефоні - рідні голоси -

І кожен чуєш, як в останнє!

У Господа щиро від серця проси,

Щоб їх обійняти вранці на світанні!

А ми живемо - і наше життя

Із "градами", з ризиком, сумом

Таки тече, тече без вороття

Єдиним непохитним струмом!

Братство постає на війні!

У вогні гартується сила!

Немає міцніше рідні

Ніж та, що війну пережила!

Офіцери, сержанти, молоді

І ті, хто піти вже збирався -

Всі поруч у спільнім труді,

Що війною для нас всіх назвався!

Наш відділ таки весь живе -

Кожен день у праці без страху

В патрулях хтось службу несе -

Мародери дали щоб всі маху!

Наш "дастер" у сяйві вогнів

Мчить в темну ревучу стихію!

Під жарти запальних оперів

З братами смуток розвію!

На місто опускається вечір -

Так колись любили цей час:

Кіно і кафе, сміх малечі -

Все це забули ми враз!

Вже немає яскравого світла,

Все темне стає та чуже,

Лиш у тьмі самотня молитва

Від снарядів людей береже.

Але в тьмі добро лиш палає

Справжнім відкритим вогнем,

Тим, що поруч усім помагає

При свічах під "градів" дощем.

Тут не видно краси макіяжу,

Алмазів, колець золотих -

У тьмі можна їсти і кашу

В колі рідних, справжніх, своїх!

Десь у місті рвуться снаряди,

Під Ізюмом точаться бої,

А я стою у наряді

У нічні зміни свої.

Я на вартті сну побратимів:

В переспіві нічних храпунів

Уві сні можна бути у мирі

Серед рідних дружин і синів.

Сплять вони не на теплих перинах:

На стільцях, матрасах, столах

В куртках, службових мундирах

І у ватних теплих штанах.

Он під ковдрою спить у Тимохи

Його чорний породистий пес -

Відійшли всі далеко тривоги,

Усі війни, пожежі з АЕС...

Уві сні не треба боятись

У плині щасливих годин,

Від душі можна тут посміятись

Без поганих і добрих новин!