Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Що це за слова? Це слова, що лунають у думках кожного свідомого, сильного духом вольового українця, що жадає всім серцем і душею жити на історично своїй вільній та незалежній українській землі під синьо-жовтим прапором. Це слова, які ми передаємо нащадкам із покоління в покоління, бо вони відгукуються в серці упродовж всієї історії нашої держави. Це слова, які ми кажемо один одному, коли вже немає сил боротися та втрачено будь-яку надію на краще. Це слова, що мотивують боротися за українців та Україну сьогодні. І це слова, які написав вічній геній української нації – Тарас Григорович Шевченко.

Серед безсмертних класиків України Тарас Шевченко посів високе та дуже особливе місце. Він без перебільшення став для українців своєрідною іконою, пророком, що вказав нам тернистий шлях до майбуття через вогонь і боротьбу. Адже у своїх віршах він висвітлив усю біль, думки, переживання, історію та досвід свого народу, майстерно висвітливши їх у чуттєвих віршах, що відкликаються у серці його нащадків через віки.

Хтось може сказати:

«Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.»

Наголошуючи при цьому на неважливість культури та історичної літературної спадщини, як такої… Але на таку думку поет уже сам відповів рядками:

«А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!»

Та й справді, Шевченкові слова «оживляють»! Він усюди та завжди! Не втрачає своєї актуальності та живе до сьогодні у своїх віршах та пам'яті кожного. Кобзар звучить устами школярів, які у читають напам'ять «Садок вишневий коло хати», роздумами студентів над найскладнішою поемою «Гайдамаки», ніжним голосом матусі, що наспівує своїй дитині «Ой люлі, люлі, моя дитино», у промовах лідерів думок, що цитують Шевченкові рядки та шанують пам'ять про нього… Шевченко звучить стуками сердець наших захисників під рядки

«Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

Таким чином, Шевченко, дивлячись на свою Батьківщину з небес очима кожного українця, носить разом з усіма нами вишиванку, співає «Ще не вмерла України ні слава, ні воля», милується широкими жовтими полями пшениці під безкраїм блакитним небом, святкує День Незалежності та обливається сльозами через смерті українців на кривавій війні за свою свободу та промовляє:«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!». Шевченко живе в кожному з нас!

Курсантка 1 курсу факультету № 2 Мілєна Цвєткова