23 серпня вже традиційно святкується День міста Харкова. Саме в цей день у 1943 році місто було звільнено від німецько-нацистських загарбників. Харків було окуповано німецько-нацистськими військами 25 жовтня 1941 року. 641 день тривала ця окупація. Тільки з четвертої спроби, 23 серпня 1943 року, місто було остаточно звільнено. Найпершою звільненою частиною теперішнього Харкова стала Велика Данилівка, частково (оскільки вона довга) 12 серпня – за 11 днів до звільнення центру. 23 серпня 1943 року німці відступили з міста на південну околицю, до Червоної Баварії і в район аеропорту, при цьому кожен день обстрілюючи артилерією і навіть мінометами центр Харкова. У ніч з 27 на 28 серпня угруповання генерала Вернера Кемпфа зробило спробу відбити місто. Їх зупинили в районі теперішнього автовокзалу (Левада) і відкинули назад. Тільки після цього, 30 серпня о 14:00, був проведений мітинг на честь визволення Харкова за участю маршала І. Конєва і тодішнього керівника радянської України М. Хрущова. Остаточно загроза контрудару німців у центр міста була ліквідована 5 вересня, коли радянські війська звільнили Мерефу. У чотирьох битвах за Харків і за час його окупації СРСР і Німеччина втратили більше людей, ніж де-небудь ще в історії Другої світової, включаючи Сталінград. Деякі історики стверджують, що Харків не став містом-героєм тому, що Сталін вважав ганьбою для Червоної армії звільнення Харкова лише з четвертої спроби (у січні-лютому 1942 р., у травні 1942 р., у лютому 1943 р. і в серпні 1943 р.).

Павло Тичина, який прибув до Харкова у перші дні після звільнення міста і навіть був поранений під час одного з обстрілів, прямуючи на вже згадуваний мітинг 30 серпня, писав:

Ще кулемет за містом десь татакав –
як нас вже Харків радо зустрічав.
Погнутий він, покручений стирчав...

Але Харків було піднято з руїн і він знову став улюбленим містом мільйонів українців та гостей нашої країни.

Харків має статус міста з 1654 року. Зараз це найбільше місто на східній території України, друге за величиною в нашій державі. Харків – це головний науковий і студентський центр країни – тут, у різних навчальних закладах навчається майже 450 000 хлопців і дівчат. У місті 142 науково-дослідних інститути, 45 закладів вищої освіти, 16 музеїв, міська картинна галерея, шість державних театрів, 80 бібліотек. Місто заслужено вважається одним із найкомфортніших в Україні. У 2019 році Харків увійшов до п'ятірки український міст, які потрапили до щорічного світового рейтингу індексу якості життя «Numbeo». Всього до рейтингу увійшли 226 міст із різних куточків світу. Місто володіє повним комплектом нагород Ради Європи: Дипломом, Почесним Прапором, Таблицею Європи і Призом Європи.

У цей день харків’яни згадують і пишаються своїми знаменитими земляками. У Харкові народилися або жили довгий час поети: Борис Чичибабін, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Василь Еллан-Блакитний, Остап Вишня, Гнат Хоткевич, Кость Гордієнко, Лариса Васильєва; прозаїки Григорій Квітка-Основ'яненко, Аркадій Аверченко, Іван Бунін, Іван Багряний, Юрій Олеша, Валентин Катаєв, Вадим Собко та інші відомі письменники. Пишаємося, що серед почесних громадян міста Харкова – два ректори нашого університету – Олександр Бандурка та Сергій Гусаров.

Свята – День міста та День визволення Харкова – об'єднані з 1997 року. У 1987-1996 роках День міста відзначали 20 вересня, або у найближчу неділю після 20 вересня.

Підсумовуємо віршами харківського поета В’ячеслава Бабешка:

Для миру, добра, та любови
Наш Харків піднісся здавна.
Завжди трудовий, науковий
Красивий, як втіха-весна.

Володимир Греченко – професор історії