Славний син України, автор її Гімну
Павло Платонович Чубинський – автор тексту Гімну України, народився 27 січня 1839 р. на хуторі Чубинський (нині — у межах м. Бориспіль, на вулиці Горянській, 14, тепер Київська область, а тоді Полтавська губернія). Його батько – Платон Іванович Чубинський був відставним офіцером. Початкова освіта була домашньою. Згодом вступив та успішно закінчив Другу київську гімназію, що дало йому можливість продовжити навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету. Під час навчання в університеті був активним учасником петербурзької української громади. Співробітничав з журналом «Основа», де познайомився з такими видатними сучасниками, як Тарас Шевченко, Микола Костомаров, П. Куліш та іншими. Після того, як Чубинський взяв участь у мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації, його було виключено з університету й деякий час він жив на Чернігівщині, у селі Ропша. Але Павло Платонович продовжував працювати над самовдосконаленням і 1861 року успішно захистив в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» на здобуття наукового ступеня кандидата правознавства. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об'єдналися в Громаду, серед перших членів якої були Павло Чубинський, Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський. Проти Громади невдовзі було відкрито кримінальне провадження. Восени 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, заспівали свою патріотичну пісню. Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Все це сталося у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122 (тепер там будинок 106). Перша публікація вірша Павла Чубинського — у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Перший варіант дещо відрізнявся від нинішнього тексту:
Ще не вмерла Україна,
І слава, і воля!
Ще нам, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Як роса на сонці;
Запануєм, браття й ми: у своїй сторонці.
20 жовтня 1862 р. шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання до Архангельської губернії під нагляд поліції.
Сім років Чубинський пробув у засланні в Архангельську. Він очолював експедицію з вивчення Печорського краю та Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю.
У 1869 р. поет дістає дозвіл про повернення в Україну. Узимку 1869 р. перебирається в Петербург, стає дійсним членом Географічного товариства та у травні 1870 року очолює етнографічно-статистичну експедицію в Південно-Західному краї. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію, де компактно проживали українці. У 1873–1875 рр. Павло Чубинський — секретар, а в 1875—1876 рр.— заступник голови Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
В Емському указі 1876 р., скерованому проти української мови та українофілів, вказувалося на необхідність вислання Павла Чубинського як небезпечного агітатора. У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в українських і столичних губерніях. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.
У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і до кінця життя він був прикутий до ліжка. Пішов з життя Павло Платонович 17 січня 1884 р. Похований у місті Борисполі на Книшовому кладовищі.
На будинку колишньої гімназії у Києві, де навчався Павло Чубинський, встановлено меморіальну дошку. 20 липня 2000 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1144 Бориспільському ліцею «Дизайн-освіта» було присвоєно ім'я видатного українського поета. До 165-ї річниці від дня його народження у ліцеї був відкритий перший в Україні музей-кімната Павла Чубинського. У 2001 р. в Борисполі йому було встановлено пам'ятник. 14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський». У 2015 році в Києві одну з вулиць було названо на честь Павла Чубинського.
