31. Ліброцид: книговбивство

Ліброцид: книговбивство. Українські книжки та бібліотечні заклади становлять загрозу путінському режиму. Інакше чим іще можна пояснити явище, коли одразу після вторгнення в Україну на тимчасово окупованих територіях росіяни почали вилучати з бібліотечних, шкільних та інших книжкових фондів українські видання через їхній "екстремістський зміст" та заміщувати їх російською літературою. До "екстремістських" віднесено, зокрема, підручники з історії України та української літератури. Такі ганебні російські дії мають назву «ліброцид» – спонсороване режимом знищення книжок і бібліотек з ідеологічних причин, що є частиною систематичного знищення національної та державної ідентичності. У своїй статті від 12 липня 2020 року «Про історичну єдність росіян та українців» Путін заявив, що сучасна Україна —витвір радянської епохи, а росіяни, білоруси та українці — один народ. Відповідно завдання російського агресора – знищити українців як націю, ліквідувати державність України, позбавити їх права на національну, етнічну та культурну ідентичність. Ось чому росіяни не лише вбивають людей, але й свідомо руйнують музеї, театри, пам’ятники, бібліотеки, храми — об’єкти культурної спадщини, що, відповідно до Гаазької конвенції 1954 року, є воєнним злочином. За офіційними даними Міністерства культури та інформаційної політики, внаслідок російської агресії в Україні було пошкоджено понад 1600 об’єктів культурної інфраструктури, серед яких 607 бібліотек. По Харківській області статистика така: • 791 бібліотека працювала до війни в Харківській області; • 471 бібліотека залишилася через рік війни; • 171 бібліотека пошкоджена; • 35 – повністю зруйновано! Про злочини окупантів розповідають керівники бібліотечної мережі Харківщини. Жоден із цих злочинів не може залишатися непокараним!

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=qexIguZmmbI&list=PLm4oYbleTj4OmbLlV QN6vr8hjmlLpLi8E&index=5

32. У мене немає дому

У своєму щоденнику студентка Дар’я Каранда розповідає про життя в окупованому Ізюмі від початку війни. Це намір проаналізувати наслідки окупації особисто для неї та її сім’ї, для людей, яких вона знала і які залишилися жити в окупованому місті. Як виживали люди під час захоплення Ізюма росіянами? Що вони відчували і пережили? У місті не було світла, газу, навіть житла, розповідає героїня фільму. Місто майже повністю зруйноване, люди живуть у підвалах. Знищені житлові будинки, адміністративні будівлі, магазини, медичні заклади, аптеки. Відсутня система опалення. Як наслідок, мешканці гинули не тільки від обстрілів, а й від холоду, голоду, катувань… Родина Дарії залишилася без будинку. Обстеження підтвердило неможливість його відновлення. Порівняно з життями людей, втрата мінімальна, але це руйнація щасливого буття, планів і сподівань, знецінення взагалі людського існування. Війна, на жаль, триває…

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=XffYOxD3Wqo&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=4

33. Злочини проти святинь

Злочини проти святинь. Духовне життя для українців завжди мало велике значення. Протягом століть, незважаючи на ідеологію суспільства, по допомогу до Бога зверталися в різних життєвих ситуаціях. Тільки там можна було знайти спокій, рішення більшості проблем, надихнутися на нові звершення, поновити сили для праці. Увесь сімейний цикл життєдіяльності людини був пов'язаний із церквою, від народження до смерті, від одруження, народження дітей до зцілення від тяжких недуг… Коли почалася війна, більшість людей побігли до церкви ховатися, шукати там порятунку. Але для злодіїв немає нічого святого – храми обстрілювали, бомбили, палили, обкрадали. Як це відбувалося в селі Коробочкине – розповідають віряни місцевого храму Успіння Пресвятої Богородиці. Також про наслідки агресії щодо храмів розповідають мешканці с. Гракове. Про участь священників у духовній підтримці людей під час війни розповів священник храму Іоанна Богослова м. Харкова Геннадій Рохманійко.

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=FYR9yKjjlNM&list=PLm4oYbleTj4OmbLlV QN6vr8hjmlLpLi8E&index=3

34. Білий цвіт калини

Дев’ятого червня 2022 року в Коробочкинський ліцей прилетіло одразу два снаряди, повністю зруйнувавши дві стіни на першому поверсі. Повилітали вікна, шибки, двері, дах… Постійні тривоги, що лунають у селі, вже другий рік поспіль змушують навчальний заклад працювати в дистанційному форматі. Окупанти руйнують садочки, школи, ліцеї, гімназії не просто так. Усе це – частина сатанинського путінського плану – денацифікації, Тож і стараються вороги втілити свій диявольський задум: позбавити покоління молодих українців можливості вчитися, методично руйнуючи насамперед заклади освіти… В умовах війни особливо драматичною є ситуація для початкової школи, бо це період соціалізації дітей. На жаль, українські школи на сьогодні не спроможні відновити офлайн-навчання через постійну агресію РФ. За нормативними документами для цього потрібно створити безпечне середовище. Але більшість навчальних закладів такої можливості не має. Тож вчителі намагаються ставати більш гнучкими у виборі форм навчання, допомагають школярам соціалізуватися. Шкільна освіта змушена змінюватися… Про наслідки російської агресії для дітей та освіти розповідають педагоги ліцею.

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=NHtin0H9VgI&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=2

35. «Русский мир» в мій дім

Росіяни намагаються зруйнувати якомога більше історичних та культурних закладів України. До цих будівель належить і пам’ятка архітектури Харківщини – приміщення однієї з перших пожежних частин з вежею- каланчею. Їх звели з 1884 по 1887 рік у стилі нео-готика в районі Заїківка. Кілька десятиліть після будівництва каланча залишалася однією з найвищих споруд міста. Спочатку вона належала пожежно-рятувальній частини, потiм дослідницько-випробувальній лабораторії. Статус пам'ятки архітектури споруда має давно – вона записана в реєстрі культурних та iсторичних будiвель Харкова пiд №483, вміщена в екскурсійні маршрути. У березні 2022 року, в ході повномасштабного вторгнення РФ в Україну, по приміщенню було завдано два варварських удари – бомбовий і ракетний, унаслідок яких будинок зазнав серйозних руйнувань. Постраждали і навколишні будинки, а також люди. Про наслідки цих обстрілів для історичної пам’ятки та харків’ян розповідають свідки. Ці спогади є незаперечними доказами злочинів російських військових, кожен з яких має бути покараний.Росіяни намагаються зруйнувати якомога більше історичних та культурних закладів України. До цих будівель належить і пам’ятка архітектури Харківщини – приміщення однієї з перших пожежних частин з вежею- каланчею. Їх звели з 1884 по 1887 рік у стилі нео-готика в районі Заїківка. Кілька десятиліть після будівництва каланча залишалася однією з найвищих споруд міста. Спочатку вона належала пожежно-рятувальній частини, потiм дослідницько-випробувальній лабораторії. Статус пам'ятки архітектури споруда має давно – вона записана в реєстрі культурних та iсторичних будiвель Харкова пiд №483, вміщена в екскурсійні маршрути. У березні 2022 року, в ході повномасштабного вторгнення РФ в Україну, по приміщенню було завдано два варварських удари – бомбовий і ракетний, унаслідок яких будинок зазнав серйозних руйнувань. Постраждали і навколишні будинки, а також люди. Про наслідки цих обстрілів для історичної пам’ятки та харків’ян розповідають свідки. Ці спогади є незаперечними доказами злочинів російських військових, кожен з яких має бути покараний.

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=BeUYzaihz_A

36. Сім місяців пекла

Одне з найбільш постраждалих селищ Харківської області – це Гракове. Воно опинилося під окупацією з перших днів війни. Росіяни зайшли туди двома колонами. Їх було дуже багато – це люди, танки, інша військова техніка. Постійні обстріли. Світла та газу не було. Місцеві жителі ховалися в погребах. Розповідають, що окупанти скрізь ходили як хазяї. Пограбували магазин, забирали у людей телефони. По хліб випускали з села тільки одну людину. Але й на це треба було брати дозвіл… А потім почали забирати чоловіків – одних у буцегарню в Балаклію, інших – у місцеві підвали. Найстрашніше те, що російські військові почали розстрілювати цивільних, навіть на очах у рідних. Після звільнення села від російських окупантів жителі були вражені кількістю руйнувань та смертей: 46 мешканців загинуло і 68 було поранено, але територію ще не повністю обстежено; на території Чкаловської громади зруйновано 1000 приватних господарств, що становить 60% всього жилого фонду; 80% будинків у Граковому знищено; значна частина території замінована… Це російські сліди на території громади.

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=9osXYJXmuHs&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=2

37. Евакуація: гра на виживання

Російські військові продовжують обстріли України з різних видів зброї. Найбільше від цього потерпають нещодавно деокуповані громади. З початком зими окупанти наростили кількість обстрілів Куп'янщини, тож рівень небезпеки для тамтешнього цивільного населення зріс. У зв’язку з постійними бойовими діями ще в листопаді 2022 року жителям прифронтових територій влада запропонувала залишити населені пункти і виїхати у більш безпечні міста. На початку березня цього року в Куп'янській та Курилівській громадах розпочалась обов'язкова евакуація дітей і маломобільних людей до більш безпечних регіонів. Таке ж рішення щодо населення ухвалили у Вільхуватській, Дворічанській та Петропавлівській громадах. У серпні поточного року з Куп'янська та сусідніх сіл і селищ планували примусово вивезти близько 800 дітей, а вивезли 700 жителів, ще 4 тисячі написали відмови від евакуації. Обов’язкове переселення родин з дітьми у примусовий спосіб у Куп'янському районі проводили з 3 по 26 листопада. До евакуації залучили працівників поліції ГУНП в Харківській області, екіпажі поліції особливого призначення, волонтерів та місцеву владу. Із 10 населених пунктів Куп'янщини за цей період вивезли 296 дітей. Про це інформувала Національна поліція в Харківській області. Ці люди на сьогодні забезпечені всім необхідним для проживання.

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=sR0SA9V08ss&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=5

38. Астрономічні збитки

У лютому 2022 року російські війська зайшли в села Волохів Яр, Михайлівка та Іванівка на Харківщині, поруч з якими розташований найбільший у світі низькочастотний радіотелескоп УТР-2 та більш сучасний радіотелескоп – ГУРТ, завдяки яким українські науковці досліджували космос. Телескоп УТР-2 розташований на площі близько 1,4 кв км і більшу частину цієї землі займають антени. На перехресті груп антен знаходиться приміщення, в якому були встановлені комп’ютери, сервери, обладнання для спостереження за всесвітом і планетами. Поруч розташована Чугуївська спостережна станція НДІ астрономії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Захопивши два наукових заклади, територію навколо них військові рф замінували, у будівлях обсерваторії та спостережній станції розташували свої штаби з особовим складом, зберігали зброю та боєприпаси, а поруч знаходилися їхні танки та артилерія, з яких окупанти обстрілювали Харків і Чугуїв. Після деокупації восени 2022 року на звільненій території телескопи Радіоастрономічного інституту НАН України та Науково-дослідного інституту астрономії знайшли пошкодженими та пограбованими, непридатними для роботи. Науковці показали повністю розтрощені будівлі, заміновані навколо поля, на яких розташовані побиті антени, розповіли про розкрадене обладнання і показали, на яких російських аукціонах його розпродають на деталі. На відновлення всього господарства обсерваторії та спостережної станції знадобиться не одна сотня мільйонів євро та багато років, зазначають фахівці, адже апаратура виготовлялася переважно в штучному вимірі під спеціальні цілі. Про інші наслідки окупації дивіться у фільмі "Астрономічні збитки".

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=5yDw8kkPpXk&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=4

39. Шкільна катівня

Від російської окупації постраждало 32 % території Харківщини. У жовтні 2022 року були звільнені 544 населені пункти регіону. Про факти воєнних злочинів проти цивільного населення одразу ставало відомо після звільнення населених пунктів. Торік було виявлено по 4 катівні в містах Ізюм та Куп’янськ, 3 — в селищі Козача Лопань, по 2 — в селищі Шевченковому та у Вовчанську, по 1 — у селах Великому Бурлуку, Пісках Радьківських, Боровій, Липцях. До цього переліку не входить місто Балаклія, де виявлено 2 місця постійного утримання і катувань цивільних. На сьогодні виявлення всіх місць незаконного тримання місцевих мешканців і військовополонених на тимчасово окупованих територіях є проблематичним, зазначають у поліції. Загалом на деокупованих територіях України встановлено 52 місця незаконного тримання і катування людей, з них 27 катівень – на Харківщині. Ці злочини об’єднує те, що вони мають системний характер щодо громадян, не лояльних до російських військових під час встановлення окупаційної адміністрації. У фільмі «Шкільна катівня» мова йтиме саме про таких в’язнів села Вербівка Балаклійського району, людей, які пережили тортури у перетвореному на буцигарню ліцеї.

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=BHW-W2POzMA&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=3

40. Внутрішні болі

Внутрішні болі - це те, що не вилікуєш бинтами і мазями. Їх не видно на поверхні. Вони всередині людини і перетворюють її життя на фільм жахів. Українці, зокрема харків’яни, ввечері 23 лютого заснули в мирній країні, у рідних домівках, у власних ліжках. Але вже через декілька годин прокинулися на війні. Чи можете ви хоч теоретично уявити собі стан батьків, які сьогодні, мешкаючи на сході Європи, вимушені розбудити дитину словами: «Сонечко прокидайся, почалася війна», як це зробила більшість харків’ян о п’ятій ранку 24 лютого, почувши перші вибухи? Попереду на українців чекають щоденні обстріли з ракет і артилерії з боку російського кордону; втрата домівок, що перетворилися на руїни; загибель батьків, дітей, друзів; окупація, вигнання, біженство. Вже майже два роки пройшло після вторгнення, але ці трагічні події більшість людей психологічно витримати не в змозі. «Психіка людини і досі не вивчена так, як хотілося б фахівцям. Ми навчилися пересаджувати серце, але ми не навчилися копатися в голові і мати ресурси для того, щоб розуміти, що буде далі», - кажуть лікарі, аналізуючи психологічні наслідки війни росії проти України. Хлопчик, який з кожним звуком повітряної тривоги хапає свої іграшки і ховається в коридорі, жінка-кухар, що працювала в лікарні й отримала поранення, коли російські снайпери відстрілювали українських медиків, чоловік, який піддавався тортурам в окупованому росіянами селі, а тепер не знає, як жити з усвідомленням пережитого болю і приниження, молода дівчина, яку зґвалтували російські солдати, після чого вона впала в депресію і зараз боїться спілкування з протилежною статтю, втратила сенс життя, – це тільки частина історій, які шокували харківських психологів за час реабілітаційної роботи. Наслідки мають величезний негативний вплив особливо на розвиток дітей. Вони замикаються в собі, уникають спілкування. Боротьба йде за кожну посмішку… Вже сьогодні психологічної допомоги потребує кожен третій мешканець України. Дехто сподівається, що страх за себе та близьких, депресивний стан, безсоння, стрімка зміна настрою, суїцидальні наміри тощо пройдуть з часом і без допомоги фахівців. Але ні, на жаль, хоча психологи і покладають великі сподівання на свою роботу та на природні механізми людини із самовідновлення. Власну програму з цієї роботи реалізують і на території Дергачівської громади, створивши так званий «безпечний простір».

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=kSL4domY_7s&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=2