51. Спалене життя

У ніч на 10 лютого 2024 року росіяни вкотре обстріляли Харків дронами-камікадзе. Убивці поцілили в нафтобазу, розташовану в Немишлянському районі міста. Унаслідок удару стався витік пального по вулиці Котельній – виникла пожежа, що охопила 15 приватних житлових будинків. Майже добу рятувальники гасили вогонь. Результатом обстрілу стала загибель кількох родин: чотирьох дорослих і трьох дітей. Вони згоріли живцем, бо не змогли вибратися з будинків. У дворах також загорілися автівки, які додали сили вогню, розповідає мама загиблих Тетяна Путятіна. Сім’я Ольги Путятіної: у вогні разом з нею живцем згоріли її чоловік Григорій та троє синів, найменшому з них було 10 місяців. Тіло чоловіка знайшли в коридорі будинку, мама з дітьми намагалася врятуватися у ванній, але марно. Температура горіння під час пожежі була такою, що навіть кістки загиблого немовляти перетворилися на попіл, зазначають у прокуратурі. В іншому будинку загинуло літнє подружжя Манойло: 66-річний інвалід та його 65-річна дружина, розповідає син загиблих Вадим. Батько не ходив. Мама піклувалася про нього. Вони не змогли втекти з вогняної пастки. Цього ж дня на пожежі поранення отримали 45-річний чоловік, 61- та 39-річні жінки. З місця загоряння було евакуйовано понад 50 людей. Рятувальники й досі не можуть повністю усунути наслідки екологічної катастрофи.

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=fzJypF1oyyQ&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=5

52. Знищення ідентичності

Своїми варварськими діями росія знищує український народ, його історичну пам’ять і спадщину. Агресор всіма силами намагається позбавити нас історичного середовища, яке зафіксоване в архітектурі. Більш як 370-річна історія містобудування Харкова залишила чимало пам’яток: місто у п’ятірці міст України з найбагатшим історичним і архітектурним спадком. Дуже часто російські ракети руйнують старовинну забудову так, що її вже неможливо відновити. І це трагедія! Закладена в Радянському Союзі стратегія знецінення нашої історії працює й нині – це знищення національної ідентичності. Коли руйнуються історичні об’єкти – знищується взагалі доказ існування нас у минулому. Тобто наративи щодо «єдиного братського народу» буде значно легше довести, коли у нас віднімуть історичне середовище, зазначає архітектор-реставратор Віктор Дворніков. Експедиційна група, яку він очолює, здійснює подорожі Харківщиною з метою зафіксувати втрати культурної спадщини, задокументувати масштаби руйнувань історичних пам’яток. У нашому фільмі мова йде про знищення кількох корпусів Державного біотехнологічного університету: будинку по вул. Різдвяній, 19 та по проспекту Героїв Харкова, 45. Від обстрілу цих пам’яток ракетами С-300 постраждали й навколишні об’єкти культурної спадщини. У приміщеннях стався обвал фрагментів центральної частини, пошкоджено вікна, покрівлю, зовнішні стіни, інженерні системи. Неможливість дотримання температурного режиму викликає подальше руйнування внутрішніх оздоблень, стін, перекриттів. Втрата визначних для Харкова об’єктів, на жаль, поступово веде ворога до мети, підкреслив архітектор Віктор Дворніков. Він наголосив на тому, що «ворог намагається повністю зруйнувати нашу з вами ідентичність... І ми маємо цьому протидіяти!»

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=RX1Q5ST-KIc&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=4

53. За вікном

Село Артемівка Печенізької селищної ради з першого дня війни опинилося в окупації. Звичайне життя багатьох сімей перетворилося на жах. Чимало горя та смутку принесла війна і в родину Валентини та Василя Драгункіних. Валентина через вікно весь час спостерігала за дорогою, якою їхали російські окупанти. Вона бачила всі злодіяння російських військових, скоєних у селищі: «Грабували дачі. Волокли все поспіль. Забирали дитячі кросівки, ручки... А те, що вкрасти не могли, прострілювали або проштрикували. У нас був у біологічному кабінеті мультимедійний комплекс, дошка. Так вони її не взяли, а попроштрикували, попрострілювали». Було страшно. Всі боялися, особливо за дітей. Вперше, як росіяни прийшли, одразу почали відбирати у місцевих машини. Ну, були ж добрі люди, які здавалили, розповідають Драгункіни. Російський командир з помічником заявив, що якщо машина за годину не стоятиме в них, з дітьми буде біда. Також рашисти знущалися з людей, катували АТОвців... Не витримавши життя в окупації, чоловіки родини таємно перейшли через Печенізьку дамбу та вступили до лав ЗСУ. Павло Одерій, зять Валентини та Василя, трагічно загинув, захищаючи Україну. Без батька залишилося троє дітей. Син Олександр і досі боронить країну…

Посилання на відео:   https://www.youtube.com/watch?v=rId_ySyPODo&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=3

54. Помста за спротив

Село Кам’янка розташоване за 7 кілометрів на південь від Ізюма. На початку війни, прямуючи до Слов’янська, війська рф окупували його. Звільнити село вдалося лише 12 вересня 2022 року. Увесь цей час населений пункт був під окупацією. Навесні і влітку 2022 року тут точилися запеклі бої. Росіяни намагалися з боку окупованого Ізюма прорватися до Слов’янська. По населеному пункту били їхня артилерія, танки, міномети. Потім почалися авіаудари, і врешті розстріли жителів. Зі слів місцевих мешканців, росіяни масово вбивали людей, розстрілювали собак та знищили всю худобу. Загинуло понад 30 людей і понад три сотні голів великої рогатої худоби. Окрім зруйнованого житла, під російськими обстрілами згоріло збіжжя, техніка... Попри складну гуманітарну ситуацію, жителі все ж повертаються додому, наражаючи себе на іншу небезпеку – росіяни залишили після себе дуже багато мін. Нині Кам’янка стерта з обличчя землі, але люди поступово намагаються вдихнути у понівечене село нове життя.

Посилання на відео:   https://youtu.be/TqTz_exOG-o?feature=shared

55. Катівня для однієї родини

В Україні на деокупованих територіях поліція виявила 101 буцегарню, де російські загарбники незаконно утримували та катували людей. Найбільше в Харківській області – 31 катівню. Точну кількість замордованих людей досі встановити неможливо. Станом на 23 лютого 2024 року в Харківській області відкрито 483 кримінальних провадження щодо зникнення 566 цивільних осіб, а саме: 88 дітей, 135 жінок і 343 чоловіків. У сім’ї Олени Гапоненко із селища Козача Лопань Дергачівської громади росіяни забрали в катівню всю родину – її, сина з невісткою та дочку. За те, що Гапоненки не приховували своїх патріотичних поглядів, їх звинуватили в коригуванні вогню на користь ЗСУ та відвезли до місцевого вокзалу, де перебували й інші ув’язнені мешканці. «Я шкодую, що насправді ми не були коригувальниками, – каже Олена. – Зараз все було б інакше...». Вона розповіла про катування електрострумом та сильні побиття, про наслідки нелюдського ставлення до українців. «Син у мене був чорного кольору, дочка з вирваним волоссям, з пробитою головою, з вирваними нігтями, невістка теж була синього кольору. Струмом катували мене, сина, це точно. Дочка не зізналася. Після деокупації дві тріщини в черепі, знімок зробили. Вона казала, мамо, мене по голові вдарили 74 рази. Після звільнення два тижні вона пила тихенько чай і мовчала. Просто мовчала. Лягала йшла. І не заходьте, і не підходьте, і не чіпайте мене. І невістка так само», – згадує Олена Гапоненко. Але доля багатьох в’язнів цієї катівні, як і десятків інших, досі залишається невідомою. Не одні росіяни, розповідає Олена, катували її родину, але щодо жорстокості росіянам не було рівних. Повірити в те, що все це з українцями чинили ті, кого ще десять років тому тут вважали добрими сусідами, було важко…

Посилання на відео:   https://youtu.be/U_MZeBOWUb4?feature=shared

56. Під ударом - медіа!

Журналісти завжди на передовій – готують об'єктивну інформацію з місця подій! Є правила недоторканості журналістів під час конфліктів. Але російські злочинці системно їх порушують, здійснюючи прицільні атаки на редакції та працівників медіа. У жовтні минулого року було завдано удару по харківському готелю «Рейкарц», де завжди збиралися українські та іноземні журналісти. У ньому відбувалась і перша презентація проекту Харківського прес-клубу «Харківщина: зруйнована, але незламна». А вже за місяць, 30 грудня, було здійснено ракетний удар по готелю "Харків Палас", що теж знаходиться у центральній частині Харкова. У ньому перебували іноземні журналісти. Під час ракетного удару зазнала тілесних ушкоджень громадянка України, а також журналістка німецького видання ZDF. Вона отримала забиття, закриті перелами. Значні пошкодження отримав розташований поруч з готелем офіс телерадіокомпанії "Simon". Вже 10 січня 2024 року було здійснено обстріл готелю "Парк-Готель". Від вибуху, крім цивільних мешканців, постраждали журналісти Грузії і Туреччини. В усіх цих готелях постійно зупинялися іноземні журналісти. Між обстрілами був незначний проміжок часу. Тому, вважаємо, росіяни хотіли залякати іноземних журналістів, які перебувають на території Харківщини. Удари по готелях можуть свідчити про те, що саме журналісти були метою росіян під час ракетних атак. Але ще більше страждають від обстрілів місцеві журналісти. І про це – у фільмі Харківського прес-клубу.

Посилання на відео:   https://youtu.be/rLEcse0MmIk?feature=shared

57. Зооевакуація під вогнем

Селище Лісне розташоване в передмісті Харкова, за 20 кілометрів від російського кордону. Там розташований соціально-гуманітарний мультикомплекс «Фельдман Екопарк». До повномасштабного російського вторгнення 140 гектарів природно-заповідного фонду України були домівкою для більш ніж 5000 тварин і птахів (понад 300 видів, здебільшого червонокнижних). Вранці 24 лютого 2022 року близько 11.00 російські війська скинули на екопарк першу авіабомбу. З перших годин війни екокомплекс був відрізаний від електроенергії та інших комунікацій. Опинившись на лінії вогню, «Фельдман Екопарк» став "сірою зоною", звідки потрібно було вивозити тварин і птахів. "Нас лишилося 13-14 співробітників. Хто коли міг, тоді й приїжджав. Це така евакуаційна група, як ми її пізніше назвали, ті люди, які залишалися, поки не вивезли останню тварину", – пригадує перші дні війни один з учасників групи порятунку тварин Віталій Ільченко. Безпрецедентна у світі евакуація зоопарку, до якої долучилися волонтери, тривала майже всю першу воєнну весну. Завдяки мужності рятувальної команди більшу частину тварин та птахів вдалося вивезти. Але цей порятунок коштував людських життів. Під час евакуації росіяни вбили 6 співробітників і волонтерів. Серед них 15-річний підліток Денис Селевін. За 199 днів під обстрілами російської армії в екопарку було вбито 6 співробітників та волонтерів, загинуло понад 300 тварин, знищено та пошкоджено 90 % споруд, вольєрів, території.

Посилання на відео:   https://youtu.be/rLEcse0MmIk?feature=shared

58. Історії дачної окупації

Російське вторгнення застало героїв цього фільму за 15 км від Харкова в селищі Борщова. Вони не змогли повернутися додому і стали вимушеними свідками варварських обстрілів обласного центру та пограбувань навколишніх домівок росіянами. Звичайні українці, які проживали в лютому 2022 року в дачному кооперативі, потрапили під окупацію. Вони згадують ці трагічні дні. Олександр Султанов, 72-річний пенсіонер із хворим серцем та кардіостимулятором, виїхав напередодні війни на дачу і пробув в окупації разом із сусідами по дачному кооперативу Вадимом Нікуліним та Ігорем Артемовим понад 2 місяці. Вони на власні очі бачили обстріли Харкова. Вони бачили, як окупанти заради забави розстрілювали з танків будинки людей. Вони майже щодня бачили мародерство у «промислових» масштабах - військові рф машинами вивозили награбоване. Відтоді російський солдат для них став варваром, убивцею та грабіжником!

Посилання на відео:   https://youtu.be/Cq4_4fgrZc4?feature=shared

59. Пограбовані

Заклади освіти Солоницівської громади неодноразово ставали ціллю російської навали. Про наслідки цих злочинів розповідають очевидці – мешканці громади. - Бомби падали на нашу школу, а в ній ховалися маленькі діти з батьками! – згадує директорка Солоницівського ліцею №2 Алла Войтенко. – З початку війни він двічі піддавався російським обстрілам. Перший раз це зробив літак. Він спеціально робив кілька заходів і бомбив, бомбив, бомбив… На території школи 15 вирв від бомбардувань. - Це взагалі злочин проти людяності, – зазначає селищний голова Андрій Литвинов. – Уперше це сталося в березні 2022 року. Тоді скинули на школу три російські бомби. Одна потрапила в ліцей, друга – в розташовану поруч котельню. Вдруге ліцей було атаковано ворожим дроном восени 2023 року. Він упав на дах актової зали, пробив його і впав на сцену. Відбулося велике загоряння. - Це навмисно вони зробили! Навмисно вдарили! – кипить гнівом охоронець Григорій Полтавець, який в ту ніч чергував у приміщенні. – І по сьогодні їхні цілі – школи, лікарні, дитсадочки! Скільки вони біди нам наробили! У фільмі зібрано спогади й інших очевидців, дітей і дорослих Солоницівської громади, які постраждали від російської агресії.

Посилання на відео:   https://youtu.be/MxjsHIcsOWE?feature=shared

60. Жахливе відлуння старого кіно

Вночі 27 квітня 2024 року близько першої ночі військові рф завдали ударів з території білгородської області ракетами С-300 по 3-й психлікарні Харкова. Влучили в землю біля одного з корпусів медичного закладу. На території медкомплексу на лікуванні перебувало близько тисячі пацієнтів. Унаслідок обстрілу пошкоджено вікна, дах, внутрішнє оздоблення приміщень, будівля поруч, харчоблок, відділення №14, котельня. На момент прильоту в корпусі перебувало 60 пацієнтів та 5 осіб персоналу лікарні. Осколкових травм зазнала 53-річна жінка. Як вважають автори фільму «Жахливе відлуння старого кіно», які досліджували тему знущань над хворими людьми, лише одна поранена – Боже диво! І якщо хтось думає, що це похибка корегувальника, – то знову помиляється! Адже в першій рік війни рашисти взяли в заручники пацієнтів та лікарів двох психіатричних лікарень Харківщини. Їх тримали за рабів, не випускали, змушували працювати, голодувати та помирати в тузі за близькими. Росіяни стріляли по лікарнях, вбиваючи персонал та наражаючи пацієнтів на небезпеку. Так само, як нацисти в 1942 за програмою умертвіння «Т-4» вбивали психічно хворих! І при цьому росіяни стверджують, що борються з фашизмом в Україні… Ще один приклад злочинної брехні! І про це наше кіно.

Посилання на відео:   https://youtu.be/ROjGl_3AeIM?feature=shared