11 червня 2021 року виповнюється рівно 100 років з того дня, коли почалася підготовка кадрів для міліції в Харкові. Як відомо, початок підготовки українських охоронців правопорядку в нашому місці відноситься до 30 листопада 1917 року, але прихід більшовиків до влади із закінченням Української революції та Громадянської війни, суттєво змінив політичну ситуацію в республіці. Проте й новій владі для охорони громадського порядку потрібні були кадри правоохоронців.

Для формування органів внутрішніх справ  в Україні вагоме значення мало проведення роботи з підготовки та навчання майбутніх охоронців закону. Система підготовки кадрів міліції розвивалася стихійно, про що свідчать звіти місцевих органів міліції.

Віднайдені історичні джерела свідчать, що ідея розбудови освітньої системи для працівників міліції  в Харкові виникла ще на початку 1919 року. Так, 16 березня 1919 року газета «Известия ВЦИК», що виходила в Харкові, опублікувала допис про створення при губернському карно-розшуковому відділенні за ініціативою начальника цього відділення Павлова спеціальних курсів для агентів розшуку за програмою приватних розшукових бюро в Америці. Метою заснування курсів була підготовка відповідного контингенту службовців карного розшуку, які теоретично та практично мали бути ознайомлені з новітніми науковими методами техніки розшуку, що використовуються в європейських державах за системами професорів Рейса, Бертільйона та ін. Викладати на курсах мали спеціально запрошені викладачі, які повинні були читати лекції із судової медицини, поліцейського та державного права. До викладання планувалося залучити професорів Харківського університету, колишніх чинів прокурорського нагляду та судових слідчих. Практичні заняття мали проводити місцеві досвідчені фахівці з розшуку. Серед предметів планувалися: гімнастика, практичне вивчення способів боротьби зі злочинцями під час арешту чи нападу, прийоми «джіу-джитсу», польова гімнастика, дактилоскопія й антропометрія. Проте перипетії Громадянської війни та подальша швидка окупація Харкова військами Добровольчої армії не дали змоги повністю реалізувати цей задум.

Але вже 18 липня 1920 р. начальник харківської губміліції в доповідній записці губернському виконавчому комітетові висловив пропозицію про створення у Харкові спеціальних курсів права для міліціонерів. Уже невдовзі ідея набула практичного втілення.

У цей період ситуація з підготовкою міліціонерів була невтішною. Під час інспекторських перевірок, проведених у лютому-березні 1921 року, було виявлено, що переважна більшість міліціонерів, навіть комскладу, мають лише загальне уявлення про свої службові обов’язки та не дотримуються службової дисципліни, зокрема деякі відпускали злочинців на свободу під заставу (а це вже свідчило про жахливе матеріальне становище), які того ж дня вже скоювали нові злочини. 5 квітня 1921 року постановою Ради Народних комісарів УСРР усі губвиконкоми зобов’язувалися вжити термінових заходів щодо створення курсів міліції, маючи на меті підготовку вищого й молодшого складу міліції, старших міліціонерів та агентів карного розшуку.

До середини 1921 року склалися всі необхідні передумови для розвитку системи міліцейської освіти. У попередній період було юридично закріплено основні вимоги, що висувалися до кадрів міліції, визначено головні напрями її діяльності та сформовано органи загальної (повітово-міської) і спеціалізованої (водної, залізничної, промислової) міліції й апарати карного розшуку. Усе це, а також накопичений за попередні роки досвід організації шкільно-курсової справи, дозволяло чіткіше визначити вимоги, форми й методи підготовки міліцейських кадрів.

Великого значення набувала організація планомірної освіти нових кадрів. Із цією метою з 11 червня 1921 року у Харкові почали свою роботу курси червоних міліціонерів Харківської губернії, розраховані на 500 піших і 100 кінних міліціонерів. Саме в цей день начальник курсів Іванов наказом № 1 по управлінню курсів червоних міліціонерів Харківської губміліції оголосив про свій вступ на посаду начальника курсів.

Один з співробітників курсів та згодом школи міліції, майбутній комісар міліції ІІІ рангу Віталій Михайлович Комаров  (1900-1972) згадував: «Наприкінці 1921 року наша частина перебувала в Харкові. На нараді командирів нам оголосили, що за рішенням уряду ми переводимося в органи міліції. Командиру нашого полку Єфімову і комісарові Нейману було доручено організувати курси для підготовки старшого командного складу міліції. Згодом багато наших командирів командували взводами і ротами на цих курсах, вони навчали військовій справі працівників міліції. Як правило, щодня дві години приділялося заняттям з бойової підготовки. Серйозна увага приділялася стрілецької справі, тактиці, топографії та стройовій підготовці. На заняттях з тактичної підготовки ми відпрацьовували в полі дії відділення, взводу і роти у всіх видах бою. Ми, колишні командири Червоної армії, слухали лекції з юридичних дисциплін, знайомилися з основами оперативної роботи, цікавилися діяльністю органів міліції». У 1924 році наказом начальника міліції та розшуку УСРР день 11 червня було оголошено Святом ювілею для Всеукраїнської школи комскладу міліції та розшуку з проведенням відповідних урочистостей.  Той же  В.М. Комаров писав: «Пригадується, як ми відзначали першу річницю своєї школи. На урочисті збори прибув помічник начальника Головного управління міліції УСРР Макаренко. Начальник школи Макаров виступив з доповіддю «Рік існування школи». Після доповідей відбулося відкриття «Куточка історії школи». Потім присутні подивилися світлову газету і стінгазету «Наша іскра».

Через необхідність негайного поповнення міліцейських штатів хоча б більш-менш підготовленими кадрами перший випуск слухачів губернських курсів відбувся достроково, 25 серпня 1921 року Після завершення навчання випускники курсів направлялися для проходження служби в повіти Харківської губернії, оскільки ці курси мали окружний статус. Це дозволяло їм забезпечувати своїми випускниками декілька повітів. Із часом планувалося охопити такою курсовою перепідготовкою всіх міліціонерів.

Станом на жовтень 1921 року через курси пройшли чотири роти молодших міліціонерів, із них 175 слухачів було залишено у губернському центрі для подальшого виконання своїх службових обов’язків, 45 направлено до Чугуєва й по 25 опинилися у Валках і Змійові.

Далі курси були перетворені в Всеукраїнську школу міліції, через багато років її спадкоємцем став Інститут, а згодом Харківський національний університет внутрішніх справ.

Володимир ГРЕЧЕНКО – професор історії