10 березня ми відзначаємо День Державного Гімну України, відзначення якого затверджено Кабінетом Міністрів України 7 грудня 2021 року. Чому свято відзначається саме в цей день? У 1865 р. у польському місті Перемишль 10 березня уперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Державний Гімн (славень) України — один із головних державних символів України поряд із Державним Прапором і Державним Гербом. Гімн у перекладі з грецької мови означає святкова пісня. Державний Гімн є одним із державних символів та ідентифікує державу на міжнародних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях.

На українських землях гімни мають глибоке історичне коріння. Зі «Слова о полку Ігоревім» відомо, що прославні пісні типу гімну на честь князів співав легендарний Боян. Згодом з’являються пісні такого типу на основі інших жанрів – історичних, козацьких («Нумо, хлопці, до зброї», «Розлилися круті бережечки»). Зокрема, в останній пісні, створеній у середині XVII ст., містилися  рядки, що згодом стали знаменитими, «Ой, у лузі червона калина», доопрацьовані на початку ХХ ст., і які стали гімном січових стрільців. Зараз вона часто виконується, як професійними співаками, так і пересічними людьми у дні нашої кровопрлитної боротьби з російським агресором. 

Початки творення гімну України датуються кінцем 1862 р., коли на одній з вечірок у відомого етнографа та поета Павла Чубинського, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, заспівали патріотичну пісню, і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу». Чубинський був у захваті від цієї пісні, і згодом, усамітнившись в іншій кімнаті, вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив.

Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Музику до цих слів написав спочатку Микола Лисенко, а потім Михайло Вербицький. Уперше  текст П. Чубинського з нотами був надрукований  у 1865 р. Перше публічне виконання, як уже згадувалося, відбулось 10 березня 1865  р. у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого четвертій річниці з дня смерті Тараса Шевченка. Такі видатні українці, як  Іван Франко та Леся Українка, визначили “Ще не вмерла…” як національний гімн. На платівку гімн був уперше записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 р. у виконанні Модеста Менцинського. У 1917—1921 рр. «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 р. авторитетне американське видання «The New York Times» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України:

Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory's born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!

«Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького поряд з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка у виконанні хору Стеценка лунали під час проголошення Акту Соборності України 22 січня 1919 р.. У 1939 році «Ще не вмерла Україна» був затверджений гімном Карпатської України. У наші часи  Гімн «Ще не вмерла Україна» було вперше публічно заспівано 24 вересня 1989 р. на головній сцені фестивалю «Червона рута». Від 17 вересня 1991 року Українське радіо починає своє мовлення виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня того ж року вона вперше прозвучала у виконанні хору імені Верьовки на засіданні Верховної Ради України, присвяченому оголошенню результатів Всеукраїнського референдуму та інавгурації першого президента України Леоніда Кравчука.

15 січня 1992 р. музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору й фортепіано) Державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України. Тільки 6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України». Законопроєктом пропонувалося затвердити як Державний Гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Тодішній президент України Л. Кучма  запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля». З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом,  перші рядки якого такі:

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Символічно, що гімн було створено  представниками двох історичних та географічних частин України: Східної та Західної. Із проголошенням незалежності України він повернувся до пісенної скарбниці народу і став одним із головних символів держави.

У березні 2022 р., після віроломного нападу Росії на Україну,  у Верховній Раді України було зареєстровано  два законопроєкти щодо внесення змін до тексту Державного Гімну України. Перші рядки запропонованих нових текстів гімну такі:

"Переможе Україна! І слава, і воля,

Бо нам, браття молодії, усміхнулась доля".

У другому варіанті:

"Процвітає України, її слава й воля!

Вже нам браття українці усміхнулась доля!

Гинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Бо пануємо ми, браття, у своїй сторонці.

Як вважають автори законопроекту, викладення Державного Гімну України в новій редакції «ознаменує новий історичний етап розвитку Української держави, її народу та нації, закріпить перемогу в боротьбі за існування та захист незалежності».

Зараз, коли наші воїни – наші нові герої боронять територіальну цілісність держави, Гімн має винятково особливе значення для нас  всіх і є тією  непорушною  духовною ланкою, що єднає нас із попередніми генераціями  борців за свободу України.

Як написала сучасна  українська поетеса Наталка Поклад у вірші «Гімн»:

Це наша клятва,

Заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна,

Незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Впевнені, що незабаром  наш Гімн буде звучати на всій території соборної, незалежної та вільної України!

Володимир Греченко, професор історії України