Одне з найважливіших державних свят України – День Конституції, який є не лише нагадуванням про прийняття Основного Закону, що закріплює демократичні цінності та права громадян, а й символом прагнення Українського народу до свободи та незалежності.

Ухвалена в 1996 році Конституція України є основоположним документом, що виражає суверенну волю Українського народу, утверджує основні засади устрою суспільства й держави, визначає систему державної влади та місцевого самоврядування, основи правового статусу особи й територіального устрою країни, закріплює права й свободи кожного громадянина та окреслює основні засади демократичного суспільства. Конституція є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України.

Однак сучасний Основний Закон України не виник спонтанно. Його ухваленню передував довгий шлях становлення та розвитку конституційного процесу в Україні, що тісно переплітається з історією українського державотворення.

Цей шлях розпочався ще за часів Київської Русі, де були створені перші правові акти, такі як «Руська Правда», що заклали підвалини для формування правової системи та державного устрою. Важливою віхою стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року, одна з перших європейських конституцій, що заклала основи для розвитку конституційної думки в Україні та стала символом прагнення українського народу до незалежності та правової держави.

Наступним кроком на шляху до демократичної України стало прийняття Конституції Української Народної Республіки 1918 року, яка проголосила принцип народовладдя та встановила верховенство права. Ці історичні документи, разом із багатовіковою боротьбою українського народу за незалежність і суверенітет, стали фундаментом для формування чинної Конституції України, що закріпила демократичні засади та визначила правовий вектор розвитку сучасної української держави.

Цей багатовіковий шлях розвитку конституційної думки та боротьби за незалежність знайшов своє відображення в сучасній Конституції України, яка є не лише яскравим прикладом конституції четвертого покоління, що втілює передові досягнення світового конституціоналізму та відповідає міжнародним стандартам, а й унікальним документом, що відображає історичний шлях і культурну ідентичність українського народу. Вона поєднує в собі наступність у регулюванні багатьох сфер суспільного життя зі суттєвим оновленням нормативного матеріалу, що віддзеркалює прагнення України до європейської інтеграції та побудови демократичної правової держави.

Важливо зазначити, що Конституція України є документом прямої дії, тобто її норми можуть бути безпосередньо застосовані судами та іншими органами державної влади, що забезпечує високий рівень захисту прав і свобод громадян та сприяє зміцненню верховенства права в Україні.

У сучасних умовах, коли Україна протистоїть російській агресії, значення Конституції набуває особливого змісту. Вона є не лише юридичним документом, але й символом єдності та стійкості нашої нації, непорушною основою нашої державності. Вона об'єднує українців навколо спільних цінностей – свободи, демократії, гідності та рівності – надаючи сили для боротьби з агресором та натхнення для побудови демократичного суспільства.

Як Основний Закон держави, Конституція відіграє ключову роль у забезпеченні національної безпеки та захисту прав громадян під час війни. Саме Конституція гарантує право на захист Вітчизни, закріплює непорушність території України та визначає Збройні Сили України як гаранта державного суверенітету. Крім того, вона забезпечує правовий захист громадян, які постраждали від війни, та гарантує їм право на відшкодування завданих збитків.

У ці складні часи, коли Україна мужньо відстоює свою свободу та незалежність, Конституція України стає не лише Основним Законом, а й символом нашої незламності та прагнення до кращого майбутнього. Вона об'єднує нас, нагадуючи про спільні цінності – свободу, демократію, гідність та рівність – та надихає на боротьбу за нашу землю та наше майбутнє.

Завідувачка кафедри
конституційного і міжнародного права
факультету № 4 ХНУВС,
кандидатка юридичних наук, доцентка Тетяна Гудзь