Офіційне святкування Дня Державного Прапора України розпочалося з 23 серпня 2004 року, коли був підписаний Указ Президента республіки «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» і було встановлено в Україні це нове свято. Державний Прапор є одним із головних символів нашої країни. Він був затверджений постановою Верховної Ради України 28 січня 1992 року. Положення про Державний Прапор України як один з державних символів України закріплено в ст. 20 Конституції України. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Кольори прапора відбивають національні традиції, які ідентифікують певну територію протягом тривалого історичного періоду. У 2009 році Президент України Віктор Ющенко вніс зміни до попереднього указу, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття Прапора 23 серпня по всій Україні.

Це свято має глибокі історичні корені. Давні слов'яни обожнювали свої прапори і вірили, що у воєнний час вони є найсвятішими від усіх ідолів. Традиція вживання жовто-синіх кольорів відома ще з язичницьких часів. Вона органічно вплелася у християнську релігію, і сьогодні в православних храмах Вогонь і Вода – найбільші святості, які виражаються через жовту і блакитну барви. Доказом історичного коріння традиції поєднання синього та жовтого кольорів в Україні є й те, що новозаснованому місту Львову у 1256 році було надано герб із зображенням золотого лева на блакитному тлі. Синьо-жовті кольори також згадуються й у 1410 році на корогвах Галицько-Волинського князівства, де на синьому полі було зображено золотого лева. Жовто-блакитний прапор мали й запорозькі козаки, які використовували його в мирний час, на відміну від бойового стягу малинового кольору. Сині і жовті кольори містилися і у гербах українських земель, міст і старшинських родів. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих. Ці кольори були присутні на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського, Ізюмського козацьких полків. Вони ж використовувалися й у зображеннях багатьох гербів українських гетьманів та козацької старшини, зокрема гетьманів Петра Дорошенка, Івана Брюховецького, Кирила Розумовського, кошового отамана Петра Калнишевського, полковників Данила та Івана Нечаїв, Івана Богуна. Традиція поєднання жовтого і блакитного кольорів поширюється і на герби тогочасних міст України: Києва, Лубен, Миргорода, Прилук, Чернігова, Ніжина та ін. Прапори із домінуванням жовто-блакитних фарб було піднято над міськими ратушами в Самборі, Станіславові, Коломиї, Стрию та Сяноку. У 1848 році у Львові на ратуші вперше було піднято жовто-блакитний прапор у вигляді двох горизонтальних смуг. Тлумачення його кольорів залишив сучасник тих подій, відомий вчений та громадський діяч Яків Головацький: «Синій колір, як чисте небо південної Русі, ясний, погідливий, як душа щирого Русина, зображав мир і спокій, якого до розвитку нашого народного потреба. Золотий колір, як ті зірниці на яснім небі, зображали ясне світло, до якого нам прагнути належить».

У 1911 році починається широке використання жовто-блакитного прапора на різних масових заходах, зокрема під час відзначення 50-річчя з дня смерті Т.Г. Шевченка. Жовто-блакитні прапори масово з’являються на маніфестаціях українців під час Української революції 1917-1921 років, під ними формувалися й перші українські національні військові з’єднання. У березні 1918 року Центральна Рада затвердила державний герб і державний прапор УНР. За гетьмана П. Скоропадського жовто-блакитний прапор був замінений на блакитно-жовтий.

Протягом ХХ століття наш прапор пройшов шлях народного визнання й юридичного оформлення. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу народу відбувалися під національним стягом. За комуністичного тоталітарного режиму український прапор символізував спротив. 4 вересня 1991 року, вже після проголошення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор було піднято над Верховною Радою України. 19 листопада 1997 року український прапор вперше було розгорнуто на орбіті Землі українським космонавтом Леонідом Каденюком на борту шатла «Колумбія» на висоті 279 км над Землею.

Упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби українського народу за національні й соціальні права, а за часи незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілено віковічні прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. І в наші дні, коли українські воїни захищають рідну землю, відстоюючи її суверенітет та незалежність, саме Державний Прапор України є символом цієї боротьби та звитяги і на передовій, і в тилу. Сьогодні наш прапор майорить над тисячами населених пунктів, що означає – тут Україна, це наша земля, це наша перемога! Дуже актуально і зворушливо звучать рядки вірша української співачки та поетеси Валентини Харченко:

Прапор наш – це клич до волі,

Символ віри і снаги.

Він про мрії, нашу долю,

Про майбутнє без війни!

Володимир ГРЕЧЕНКО – професор історії України