Коли війна змінює життя, вона водночас відкриває нові сенси. Для Олександра Субчака шлях до керма автомобіля став не просто побутовою потребою, а кроком до повернення внутрішньої свободи, руху й самостійності.

У 2023 році Олександр добровільно став на захист України. Його бойовий шлях пролягав через один із найгарячіших напрямків – під Бахмутом. Саме там, серед вибухів і напруги щоденних боїв, він отримав осколкове поранення. Після лікування та реабілітації військовослужбовця було комісовано. Наслідки поранення, зокрема проблеми з лівою ногою, далися взнаки: тривале фізичне навантаження стало для нього серйозним викликом.

До повномасштабного вторгнення Олександр понад десять років працював оператором на заводі. Сьогодні він поступово повертається до цивільного життя, вчиться заново планувати щоденні маршрути та відкривати нові можливості. Нещодавно він придбав автомобіль і вирішив зробити ще один важливий крок – отримати водійське посвідчення.

Для Олександра кермування – це не розкіш, а комфортний і доступний спосіб пересування.

«Після поранення долати великі відстані пішки складно. Автомобіль значно полегшує повсякденне життя: за кермом немає такого фізичного навантаження, і я почуваюся більш мобільним та незалежним», – ділиться він.

Родом Олександр із Кам’янеччини. Обираючи місце навчання, він свідомо зупинився на безбар’єрній автошколі Харківського національного університету внутрішніх справ – просторі, де враховують потреби ветеранів і створюють умови, у яких людина відчуває не обмеження, а підтримку.

«Я вважаю цю автошколу найкращою. Тут справді розуміють ветеранів, тут створені відповідні умови, і відчувається щира людська підтримка», – наголошує Олександр.

Його історія – про силу адаптації, шлях до незалежності та безбар’єрність не лише фізичну, а й життєву.

ВК ХНУВС