Це все виглядає як продовження культового фільму «Поліцейська академія» – на трибунах люди в парадній формі, на полі грають курсанти, студенти і навіть офіцери, а сама команда називається Універ-Динамо і представляє Харківський національний університет внутрішніх справ.
Один із найекзотичніших учасників всеукраїнських змагань два сезони поспіль досить яскраво грає в Кубку України серед аматорів, а також успішно грає в чемпіонаті Харківської області, де здобув у 2019 році срібні медалі. Про специфіку роботи в футбольній команді поліцейського вузу, перетини студентського та аматорського футболу ми розпитали у Сергія Сизихіна – головного тренера ФК Універ-Динамо.
– Давненько на всеукраїнському рівні не бувало команд, які мають стосунок до правоохоронних органів чи вищої освіти. А як з’явився футбольний клуб «Універ-Динамо» в Харкові?
– Команда «Універ-Динамо» була створена у 2016 році для всебічного розвитку спорту та здорового способу життя і в університеті. У тому ж таки 2016 році вузівська команда вперше взяла участь у чемпіонаті Харкова серед аматорських команд та одночасно виступала в змаганнях серед студентів.
Ініціатором створення футбольної команди при ХНУВС був наш почесний президент Валерій Васильович Сокуренко – доктор юридичних наук, професор, генерал поліції, який донедавна працював Ректором університету, а нині є очільником ГУНП в Харківській області. Саме при ньому будувався наш навчально тренувальний комплекс «Динамо-Арена» і створювалася нинішня футбольна команда. Валерій Васильович і дотепер цікавиться станом справ у футбольній команді, постійно нам сприяє та допомагає у всьому, до речі він являється заступником Голови Харківської обласної асоціації футболу.
Особисто я не з перших днів у клубі і в той час, раніше був головним тренером клубу ПФЛ Геліос (Харків), який виступав у Першій лізі. Проте сьогодні вже добре знаю історію ФК Універ-Динамо, про те, як все утворювалось будувалось і зводилось. Там, де росли бур’яни, зараз все впорядковано, зведено наш домашній стадіон Динамо-Арена, відремонтовані приміщення, де розташовується конференц-зал клубу, домашня та гостьова роздягальні, тренерська кімната, кабінети.
У 2017 році клуб вперше взяв участь у чемпіонаті Харківської області. Знаю, що перше коло команда грала, в основному, на виїздах, а в другому колі ігри вже проходили на щойно зведеній Динамо-Арені. У 2018 році під час Зимового чемпіонату клуб заявив про себе як про одного із претендентів на медалі і в підсумку став срібним призером, саме в невеличкій перерві між першим і другим колами я і розпочав свою роботу у ФК Універ Динамо.
Серед найголовніших ентузіастів спорту в керівництві ХНУВС був наш керманич клубу, перший проректор ХНУВС, доктор юридичних наук, підполковник поліції Сергій Миколайович Бортник. Під його керівництвом та за безпосередньої участі зводились усі вище перелічені об’єкти, він, можна так сказати, він був ідейним натхненником створення такої футбольної інфраструктури в ХНУВС. Він є головою правління ГО ФСК Універ Динамо – фактичним керівником, президентом нашого футбольного клубу.
Нам пощастило, оскільки наш нинішній ректор – доктор юридичних наук, доцент, полковник поліції Дмитро Володимирович Швець теж є палким прихильником гри мільйонів, більше того, знаю, що його син займається футболом і демонструє гарні результати. Дмитро Володимирович теж постійно присутній на наших домашніх матчах, завжди вболіває за команду, підтримує та находить для нас слова вдячності. До того ж, коли з’являється вільна хвилина він спільно із курсантами та студентами сам грає у футбол. Через постійну завантаженість у роботі це відбувається в основному у вечірній час, а якщо брати вихідні дні то тут футбол на постійній основі. Нечасто коли, можна побачити картину, як ректор грає у футбол із курсантами чи студентами. Без цих людей нічого б і не було.
– Ви більше десяти років грали на професіональному рівні, а потім як головний тренер очолювали клуб Першої ліги – харківський Геліос. Як опинилися в студентській команді, чи не вважали для себе це кроком назад?
– Пропозиція очолити Універ-Динамо мене зацікавила. Я зустрівся з Сергієм Миколайовичем, ми довго розмовляли, він мені все показував розповідав і, чесно кажучи, я був під враженням від цієї аматорської команди, бо всі його слова були підкріплені наочно. Наша бесіда проходила у конференц-залі, аналогів якого не мають окремі професійні команди Другої, Першої та навіть Favbet Ліги. Все виконане у біло-синіх динамівських кольорах, все нове, все надихає, все просто горить.
Потім ми пішли на стадіон, обговорили усі питання, а 29 серпня 2018 року, я був представлений команді у якості головного тренера. Подивившись на інфраструктуру, амбітність керівництва, я якось одночасно зрозумів – що це не просто університетський спортивний колектив, а серйозний футбольний проект. Мені імпонує, що клуб ставить перед собою високі завдання та в селекції орієнтується на молодих гравців – я сам до цього завжди прагнув. А коли ще побачив хороші людські якості керівництва клубу, то сумнівів не було – вирішив, що ми з Універ-Динамо можемо допомогти один одному.
– З Геліосом ви входили в п’ятірку найкращих у Першій лізі, здавалося, ще крок – і Favbet Ліга. А тут – аматори, студенти. Потрібен був час, щоб усе це переосмислити й перемкнути мізки на зовсім інший футбол?
– У Геліосі у нас була важка, але цікава робота – ми працювали фактично без вихідних, тому перші місяці я навіть насолоджувався відпочинком, але добряче відпочивши зрозумів що дуже скучив за футболом. Тому Універ-Динамо для мене – це не крок назад, а якраз те, що я люблю робити. Молода амбітна команда, яку цікаво збирати, тренувати, навчати.
Не думаю, що це чемпіонат області, а вчора я був, умовно кажучи, на п’ять поверхів вище. Є вираз: «Миєш чашку – думай про чашку». От раз я тут – треба віддати всі сили, щоб Універ-Динамо вийшов на той рівень, про який ми говоримо.
– Команда, яку ви застали, складалася суто зі студентів чи було кілька людей із великим футбольним статусом?
– Кілька таких було, але, в основному, команда складалася зі студентів, курсантів, офіцерів. До мене команду тренував Владислав Налигач, відомий своїми виступами на професійному рівні, він деякий час був моїм помічником, але пізніше його змінив Ігор Луценко. Вже за моєї присутності розвивалася спортивна матеріально-технічна база університету, у тому числі й клубу. Футболу було відведене «особливе» місце, все створювалось для курсантів, студентів та для розвитку спорту.
Від того часу Універ-Динамо змінився десь на 90%, до нас прийшло чимало молодих гравців, які вступили на навчання і є курсантами або студентами університету, деякі перевелись із інших закладів вищої освіти. Так і комплектуємось помаленьку, тут є всі умови. Принципова позиція керівництва клубу: «Молодь – наше майбутнє». Навіть якщо нам доведеться зачекати із результатом, але все одно він прийде, адже час для цього є. Тому запрошення суто ветеранів – це не про нас, щоправда, в окремих випадках можемо зробити винятки. Звичайно, ми поєднуємо юність із досвідом і з огляду на це, у нас є кілька вікових досвідчених футболістів, але для них Універ-Динамо – це не просто пристанище на кілька матчів.
– Ну, от Ігор Луценко – він 1986 р.н., але виходить на поле й грає без поблажок з такою ж самовіддачею, як і молоді. Він не лише гравець, але й мій помічник-асистент, де займається питаннями гри захисту та під час стандартних положень. У складі команди і Влад Зайчук – думаю, він не потребує особливого представлення, провів більше 400 матчів на професіональному рівні. От навколо цих лідерів ми будуємо гру та мікроклімат у роздягальні, Ігор і Влад – це зв’язкова ланка між гравцями та головним тренером. Важливо тримати баланс і дистанцію.
– У кожній команді повинен бути досвідчений гравець, тут ясно – це «дядьки». А інші футболісти Універ-Динамо – невже справді щоденно ходять на лекції та здобувають освіту під роботу в правоохоронних органах? Які умови навчання у вузі?
– Знаю, що є люди, які, не володіючи інформацією всі думають, що треба обов’язково носити пагони та марширувати, але насправді все не так. В університеті також навчається цивільна молодь, тобто студенти, які на свій розсуд проводять свій вільний час, і той, хто вступив цілеспрямовано, щоб поєднувати навчання з футболом, точно не прогадав, адже отримує сучасну освіту і займається улюбленою справою.
Щоправда, таке навчання здійснюється за кошти фізичних чи юридичних осіб. По завершенні навчання можна вступити ще й на магістратуру на два роки, таким чином, упродовж 5-6 років навчання можна отримати два дипломи, сучасну освіту та успішно здійснити перехід від дитячого до дорослого футболу і за бажанням запропонувати себе в подальшому на професійному ріні, адже це припаде, коли випускникові буде близько 21-22 років. У нас так можна зробити, але ми не виключаємо можливості, що для професійного рівня він потрібен буде якраз і нам.
Якщо говорити про курсантів, як ви кажете «Поліцейської академії», то вони у свою чергу всі навчаються за державним замовленням, а отже проживають, харчуються та навчаються безкоштовно. До речі, для них у 2019 році було зведено новий гуртожиток, в якому умови проживання – європейські. Стадіон поруч, не треба нікуди їхати, витрачати гроші на маршрутний транспорт чи таксі, все дуже зручно. Жодних перешкод для навчання та тренування як студентів, так і курсантів не існує. На даний момент наша команда складається суто з гравців, які мають пряме відношення до університету. Молодші – курсанти, студенти. Старші – або члени тренерського штабу, або офіцери чи співробітники.
– Курсанти, які зайняті в футбольній команді, можуть бути спокійні за диплом? Чи навчаються на загальних засадах?
– Ми постійно стежимо, щоб наша молодь, яка поєднує гру в футбол з отриманням вищої освіти, не запускала щось одне за рахунок іншого. Тобто, тренерський штаб у постійному контакті з викладачами, вихователями чи кураторами навчальних груп. Ми стежимо за оцінками футболістів-курсантів і студентів. Якщо хтось відстає в навчанні, пасе задніх – у нас із ними відбувається серйозна профілактична бесіда. Не може бути так, щоб курсант думав: «Я гарно граю в футбол, а оцінку мені за це і так поставлять».
Отримати гідну освіту і купити її — це різні речі, саме тому керівництво клубу тримає це питання на особливому контролі. В університеті на високому рівні організована морально-виховна робота, тому в усіх курсантів (і наших футболістів в тому числі) – на першому місці такі чоловічі якості, як порядність, дисципліна та патріотизм. Перед кожним матчем виконується державний гімн України – це особливе правило. Такими якостями повинен володіти правоохоронець (а саме таких фахівців випускає ХНУВС), і в командній грі ці якості виховуються і загартовуються. Як і повага до суперників, повага до людей загалом. Не один раз чув від президента клубу такий вислів у вигляді настанови — «Ми відповідаємо за тих, кого приручаємо, по їхній поведінці судитимуть у цілому за нас». Або «Дисципліна – мати Перемоги» чи «Порядок – б’є клас». Ну багато там в нього цих приказок життєвих…
– Очолюючи футбольну команду ХНУВС, ви маєте змогу детальніше розгледіти таку галузь вітчизняного футболу, як студентський чемпіонат. Він рідко перетинається з іншим українським футболом, живе за окремим календарем і важко так відразу пригадати, коли б ці два різних світи поєднувалися в одній команді. Хіба років 15 тому, коли були живі клуб Факел (Івано-Франківськ) – він представляв вуз нафтогазовидобувної промисловості, а також команда Освіта, яку створювала Всеукраїнська футбольна асоціація студентів. І як вам студентські змагання?
– Зараз ми зіграли перше коло чемпіонату України у своїй групі «Конференція СХІД», я був приємно вражений рівнем команд. У нашій зоні грають команди Харкова, Києва, Сум і Полтави – наші суперники представляють Київський національний торгівельно-економічний університет, Сумський державний університет і Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка.
Зараз у турнірній таблиці ми на другому місці: двічі виграли, один раз зіграли внічию і вдома поступилися КНТЕУ. Тут дозволяється грати лише студентам і курсантам, до того ж, вони повинні навчатися на денній формі навчання. Ось тут якраз і можуть проявити себе ті, хто не потрапляє до складу основної команди клубу. У них все в руках: через ігри Універ-Динамо-2 в чемпіонаті ВФАС – до першої команди клубу. Але ще раз відмічу, що чемпіонат України серед студентів має високий рівень.
– А як при цьому Універ-Динамо вирішило заявитися ще й на Кубок України серед аматорів і чемпіонат Харківської області?
– У ХНУВС чув такий вислів, кожен солдат мріє стати генералом. Наша команда будується поступово, ніхто не форсує подій і зараз цікаво порівнювати можливості хлопців на фоні сильних суперників. От на Кубок ААФУ ми два роки поспіль «пошуміли», цього разу в 1/4 фіналу вилетіли тільки від Вікторії із Сумської області, однієї з найсильніших аматорських команд в Україні. До того ж, долю путівки вирішив один м’яч, а «Вікторія» вперше за останні роки була в статусі доганяючої на власному полі, оскільки наприкінці першого тайму ми забили м’яч, який виводив саме нашу команду до наступного раунду. Проте два швидких голи у другому забезпечили вихід у 1/2 саме команді із Сумської області, досвід є досвід, що тут говорити.
Для молодих 17-річних юнаків, яким пощастило у той день вийти на поле – це було перше бойове хрещення на такому рівні. Безперечно вони отримали неоціненний досвід. Хоч ми і поступились, але сама гра справила приємні враження, ми у гарному настрої повертались до Харкова. Пригадується коротенький коментар нашого президента після гри: «Ми показали гарний футбол, шкода, що нам не вистачило одного м’яча для виходу в наступний раунд змагань, Пишаюся своїми хлопцями, сьогодні вони нагадували мені мужній загін бійців, який бився проти сильного ворога. Хочу подякувати усім, хто причетний до нашого клубу, ми однодумці, ми завжди разом»! Він зайшов у роздягальню, подякував кожному персонально за гру і сказав, що наш зірковий час ще не настав… Це було так щиро!
Турніри Харківщини нам близькі географічно, це та регулярна ігрова практика, яка тримає колектив у тонусі. Чемпіонат Харківської області на даний час – це наш основний вид діяльності, наш пріоритет. До того ж, у нас змагання не легкі. Самі бачите, ФК «Вовчанськ» в лідерах і в аматорському чемпіонаті України, також є гідні суперники і серед інших команд, які можуть забрати такі важливі бали. Вперше команда заявилась на чемпіонат Харківської області у 2017 році, тоді із 22 учасників зайняли 11-те місце. А вже два роки поспіль боремося за медалі, не скажу, що вони нам даються легко. І якщо у 2018 році наш принциповий суперник ФК «Вовчанськ» за декілька турів до завершення чемпіонату достроково став чемпіоном, то вже в 2019 все вирішувалося в останньому матчі. До того ж, як і у першому так і в другому колі, у іграх між собою, ми сильнішого так і не виявили. (0:0) (1:1).
– І що ж буде далі? Який план розвитку футбольного клубу поліцейського вузу?
– Чекав такого питання. Що мені імпонує в нашому клубі – тут все розвивається поступово, крок за кроком. Відчуваю як працює система. Ніхто не перестрибує східці і не робить якихось гучних заяв нічим не підкріплених. У нас уже є свій власний стадіон, два міні-футбольні поля, є спортивні зали – тренажерний, зал для заняття фітнесом, для відновлення на території зведена власна сауна, працює їдальня. Все будується «від пічки» – спершу створили ось цю інфраструктуру, і поступово йдемо вгору. Постійно удосконалюємо свою футбольну інфраструктуру. В цьому році наприклад будуть добудовані глядацькі трибуни на 800 місць. Спершу грали на область, потім спробували сили в аматорах, що буде далі – не забігаємо вперед. Коли виграємо чемпіонат Харківської області – зможемо перейти в чемпіонат України серед аматорів. Освоїмося там – будемо думати, що робити далі.
Я прийшов у цей клуб з думкою надовго зв’язати своє життя з цим клубом. Говорити гучних слів не треба, але працювати й рухатися далі ми зобов’язані.
– Після професіонального футболу, було щось таке, що здивувало на аматорах і студентах?
– Про позитивне я говорив – рівень тут достойний, є на кого подивитися, є з ким та проти кого пограти. Хороші бійцівські якості – на нас налаштовуються, як на лідера, з ким би не грали – всі матчі тяжкі. З мінусів – коли опускаєшся на такий рівень, бачиш, які у нас у футболі проблеми. От, приміром, поля. Ми вдома граємо на хорошому (стадіон у нас новий, за ним доглядають), а їдемо на виїзди – інколи там справжні «городи». Команда суперника стає від оборони і нам тяжко щось вигадати чи провести напрацьовану комбінацію чи домашню заготовку. Приймаємо гостей, надаємо їм якісні роздягальні, а на виїздах…. ай нема бажання продовжувати, щоб нікого не образити. У більшості областей, на жаль, із цим проблема не лише в Харківській. Ще шкода, що у Харкові лише одна команда на професійному рівні – однієї дуже мало.
– Матчі Універ-Динамо проходять в оригінальній атмосфері: перед початком – виступ чірлідингу, на трибунах – народ у формі, організовані кричалки та фан-сектор у кольорах клубу. З одного боку, приємно бачити заповнені трибуни. З іншого – чи це не вболівання «по рознарядці», чи не відійдуть такі вболівальники після закінчення університету?
– Вболівальники нашої команди – це щось! У нас заповнені трибуни та щира підтримка! Я вам скажу, що у нас інколи відчуття, що на наші матчі приходить весь університет. Навіть на виїздах із нами наші фани, вже звикли, їдуть на машинах або на іншому транспорті. Батьки молодих футболістів, які проживають у Харкові чи області на усіх матчах. Дуже часто приїздим грати у районний центр області і наших вболівальників більше ніж місцевих. Так, кричалки, фанатські шарфи, фанатська форма, прапори, клубна символіка, наша група чірлідингу – все це звичайно додає сил для наших перемог, це неповторно. Не у кожного клубу Favbet Ліги таке є! Ну, а в Харківській області серед аматорських команд таких вболівальників немає ні в кого.
Більше того, в цьому році ми збільшили кількість своїх вболівальників запрошуючи на домашні матчі людей, які проживають у сусідніх будинках неподалік ХНУВС і вони прийшовши один раз йдуть знову. У клубі чітко розподілені обов’язки: є прес-служба, яка постійно підтримує наш сайт та соціальні мережі, за два дні до матчу виставляється анонс та готуються програмки, здійснюється фотофіксація матчів професійним фотографом, всі матчі знімаються на відео таким чином, що за три години після матчу ми вже маємо короткий огляд гри.
На домашніх матчах працюють стюарти та охорона, призначається офіцер безпеки матчу та здійснюється багато інших притаманних професійному підходу до футболу елементів. Всі дрібниці враховані. Вам мабуть складно уявити, що все це здійснюється на аматорському рівні, звичайно за таких умов дуже комфортно і приємно працювати.
– Ви раніше працювали в професійних клубах, де не стоїть таке питання, що ось у гравців екзамен і всіх їх треба відпускати, або що гравець закінчив вуз і перестав виступати за вашу команду.
– Звичайно, є своя специфіка. І, як я говорив, в університеті на першому місці навчання – для всіх, включаючи футболістів. Але ми стараємося виписувати графік роботи з урахуванням плану сесій, семінарів і всіх інших обставин.
– Чи користуєтеся такою перевагою, як проблискові маячки, сирени, супровід машин поліції?
– Та ні, що ви. Честь і наше ім’я для нас важливіші, якщо й привертати до себе увагу то не таким способом. У нашого університету є такі автобуси і спеціальні машини, але вони використовуються згідно з правилами й для потреб вузу.
– Серед ваших підопічних – один із керівників ХНУВС, 42-річний форвард Бортник. Він зіграв 1 матч навіть у Кубку України серед аматорів, а ще більше – на обласному рівні. Як воно – тренеру тренувати президента клубу?
– Він – футбольна людина, якщо двома словами. А взагалі Сергій Миколайович живе футболом 24 години на добу, працювати під його керівництвом дуже зручно, він вміло розподіляє обов’язки в клубі і ніколи не заважає тому, хто знає свою справу і вміє працювати, завжди може підбадьорити підтримати, ну і декому вказати де його місце він теж аргументовано може. Інколи він буває жорстким, але справедливим. Завдяки йому та на його прикладах я навчився багатьох моментів у психології, поведінці в побуті, роботі з підопічними, оскільки він відмінний адміністратор і успішний менеджер в одному. Він перший заступник у ректора, у нього завжди ціла кіпа роботи, але він все одно знаходить час, навіть на п’ять хвилин прийти на тренування і оглянути оком, що і як відбувається на полі, запитати хто як, у нього Динамівське серце. Ми переписуємось по телефону інколи навіть до двох-трьох годин ночі, вирішуємо всі питання футбольні, бо вдень йому немає коли.
Знаю, що він вболіває за Динамо (Київ), а також за Реал. Коли приходить потренуватись, то робить все те, що й інші гравці нічим не зловживає і не відстає, хлопці його гарно сприймають, поважають, вони з ним на одній хвилі, як кажуть. І по ногах б’ють його, і корпус ставлять і притримують в грі, немає ніякої зони комфорту для нього. Не дивлячись на свій вік він у відмінній форм із прицілом на ворота.
Не можу не згадати один із матчів чемпіонату 2018 року, коли ми приймали дома Металіст-Юніор 1925. Гра була напружена, нас влаштовувала лише перемога. В другому таймі ми забили і повели в рахунку, але Юніори не здавались і пішли штурмом на наші ворота щоб відігратись — 1:0 рахунок досить хиткий. На 80-й хвилині Сергій Миколайович вийшов на поле, а на 90+2 ми із полегшенням всі здихнули. Пішла довга діагональна передача через усе поле, воротар суперника спочатку хотів вийти забрати м’яч, тоді зрозумів, що не дотягнеться і спиною почав повертатися назад у ворота, перекриваючи передню штангу. Наш 77-й номер забив тоді мабуть найкращий гол у чемпіонаті у стилі Ван Бастена, пробивши у дотик, сходу у протилежну дальню дев’ятку — 2:0.
Ігор Луценко тоді ще взявся за голову і на коліна став на полі, день тоді гарний був, приємно згадати. Ця перемога стала ключовою у завоюванні нами срібних медалей чемпіонату. А скільки ще було важливих голів у різних турнірах.
– Ваша команда виграла Кубок МВС. Що за турнір у поліцейських? Справді грають кадрові поліцейські, чи серед них впізнаєте футбольні обличчя?
– Ви знаєте, високого рівня турнір, і наш фінал виявився пам’ятним. Як мені сказали – це для нас свого роду олімпійські ігри в системі міністерства внутрішніх справ. Спочатку ми виграли зону у себе в Харкові без особливих проблем, а потім поїхали на фінальну частину в Київ. Так, там були вже сильні команди, збірні із усіх органів МВС. Ми теж достойно виступили, спочатку виграли групу, а потім у фіналі обіграли Національну академію внутрішніх справ — ФК Динамо Академія (організатора турніру). За цю команду грали такі мені знайомі футболісти як воротар Анатолій Пилипенко, захисник Дмитро Бєлов, півзахисники Дмитро Проневич, Дмитро Єременко. Всі пограли на хорошому рівні, в Першій лізі. Єременко – це чемпіон Європи серед юнаків, Проневич – переможець всесвітньої Універсіади, я його ще колись в Геліос хотів брати. Перед турніром була мандатна комісія, яка здійснювала перевірку службових документів щодо приналежності до того чи іншого відомства. Не знаю, суперників обговорювати не можу, якщо вони грали – значить, також мали на це право й належали на той час до свого вузу. Головне що ми у них виграли і привезли кубок в Харків. До речі у 2019 році вже такий турнір не проводився.
– Свого часу, скажімо так, футбольні клуби силовиків грали в ПФЛ. Можна згадати Динамо (Львів) у Другій лізі, Динамо-Ігросервіс (Сімферополь) і Нафком-Академію (Ірпінь) – і там, і в Першій. А в якому стані поліцейський футбол зараз? Є на всеукраїнському рівні десь інші поліцейські команди?
– Наскільки мені відомо, на даний момент ми – єдина така команда, яка виступає і в чемпіонаті області і в Кубку України, може я й помиляюсь. Але ви навели інші приклади з МВС, фіскальних органів. Таке бувало. Нам би хотілося це все розвивати. В нашому університеті створені, як я вже казав, комфортні умови і до речі у нас розвивається не лише футбол, алей інші види спорті. Волейбол наприклад виходить на новий рівень, в цьому році команда отримала все необхідне. Головне щоб було бажання у керівників. Ви знаєте, раніше найуспішніші команди були саме у правоохоронних органів. Динамо (Київ), Динамо (Харків), багато інших клубів.
Переглянути статтю можна за посиланням:
