Навесні 1885 р., орієнтовно в квітні,  вперше була виконана  «Молитва за Україну» — урочистий музичний твір, відомий також під назвою «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» або як духовний гімн України.  Музику написав видатний український композитор у галузі класичної музики Микола Лисенко, а слова Олександр Кониський.

Микола Віталійович Лисенко народився 10 (22) березня 1842 р. в селі Гриньки (нині Глобинський район Полтавської обл.), а закінчив своє земне життя 24 жовтня (6 листопада) 1912 р., у м. Київ). До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка.

Про автора слів  духовного гімну Олександра Кониського широкому загалу відомо менше. Письменник і громадський діяч Олександр Якович Кониський народився (6 (18) серпня 1836 р. в с. Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області, пішов з життя 29 листопада (12 грудня) 1900 р., в м. Київ. Похований на Байковому кладовищі.

Писав під літературними псевдонімами О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші (всього близько 150). Професійний адвокат, педагог, журналіст. Окрім слів пісні «Молитва за Україну», він також автор перекладу «Щоденника» Т. Г. Шевченка. Походив із стародавнього чернігівського роду, який нараховував понад 400 років. Друкуватися почав у 1858 році у «Черниговском Листке».

Обвинувачений у поширенні «малоросійської пропаганди», він 1863 року без слідства та суду був засланий до Вологди. З 1865 р. жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. 1872 року, після зняття поліційного нагляду, повернувся до Києва. Там працював у газеті «Київський Телеграф». О.Кониський був одним із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове товариство ім. Т. Шевченка.

У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях відстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», інші, які, втім, стримано оцінюються критиками. В оповіданнях Кониський порушує проблему соціального й національного гноблення україни в складі Російської імперії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці», «За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій Ґоровенко» подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників.

О. Кониський — автор першої ґрунтовної біографії поета Тараса Шевченка (у двох томах), яка не втратила свого значення й нині: «Тарас Шевеченко-Грушівський: Хроніка його життя» (тт. I—II, Львів, 1898—1901) (Грушівський – вуличне прізвисько батька Тараса Шевченка). Цю працю високо оцінили І. Франко, А. Кримський. – «Його енергія, сила волі і невсипуща трудолюбність змушують до подиву навіть тих, хто не раз не згоджувався на напрям його роботи… Справі рідного слова він присвятив своє перо; справі розбудження українського духу віддавав свої сили й свої помисли». Ось так написав про героя нашої розповіді Іван Франко.

Від кінця 1920-х років твори О. Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило його до «націоналістів». Певна «реабілітація» Кониського відбулася у 80-их роках ХХ ст., а в Києві 1990 р. перевидано його монографію «Тарас Шевченко-Грушівський».

Історія написання  «Молитви за Україну» така. 1884 року Олександр Кониський був у Львові й виступав перед студентами. По якомусь часі семінаристи зібрались видати збірник народних та авторських пісень. 26 січня 1885 р. Б. Кирчів написав листа О. Кониському, прохаючи його надіслати до збірника власні й Лисенкові твори. Цей лист став історичним поштовхом, що об'єднав творчий потенціал друзів і сподвижників М. Лисенка й О. Кониського.

Вже 26 березня 1885 О. Кониський повідомив Б. Кирчіва: «На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась». Перше виконання, як уже вказувалося, відбулося в квітні 1885 р., а масово гімн почали виконувати в травні того ж року.

Цей духовний гімн має не лише історичне значення. Його слова звучать актуально і натхненно, особливо в умовах війни, пандемії та соціальної кризи: «Боже, Великий єдиний, нам Україну храни»! Є в ній і рядки, ніби звернені до студентів, курсантів та викладачів: «Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти». Чудовий запис виконання цього твору недавно зробив відомий український виконавець Михайло Хома (Дзідзьо), який за кілька днів набрав більше мільйона переглядів.

 Володимир Греченко – професор історії