25 лютого виповнюється 150 років із дня народження української поетеси Лесі Українки. Відзначення цієї річниці відбувається на державному рівні: наукові симпозіуми та конференції, декламування поезії, міжнародні конкурси та флешмоби. Постать Дочки Прометея об’єднала літературознавців, істориків, політологів, мистецтвознавців. До святкування ювілею Лариси Петрівни Косач долучилися і студенти-психологи. Захід «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!» організований і проведений кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін факультету № 6. Старша викладачка, кандидатка філологічних наук Наталія Кобилко відкрила студентам «оновлені» сторінки життя Лесі Українки, показала її не такою, якою вона постає зі шкільних підручників, розвіяла міфи навколо її постаті. На заході говорили про родину Косачів, які могли дозволити гарну освіту своїм дітям і відвідування Європи, де переймалися модерні віяння тієї доби; літературне оточення Лесі Українки та її гурток творчої молоді «Плеяду»; феміністичні погляди та дружбу з Ольгою Кобилянською; палке кохання до Сергія Мержинського, яке стало поштовхом до написання найбільш драматичного твору «Одержима». Студенти переглянули відео про життя поетеси, слухали її поезію та музику фортепіано, бо саме його письменниця любила найбільше. Разом із доцентом кафедри, кандидатом історичних наук Віталієм Заборовським подискутували про політичні погляди Лесі Українки, суспільні події ХХ століття. На завершення переглянули світлини модерної письменниці, уявили, якою була б Леся в наш час.

Історія Дочки Прометея наповнена боротьбою і коханням, категоричністю і відданістю, відвідуванням різних куточків світу і замилуванням рідним Поліссям, сповідуванням модерних неоромантичних тенденцій і підтримкою молодих українських митців. Влучними є слова Івана Франка про постать великої поетеси: «Чи не єдиний мужчина в українській літературі».