Смертельна загроза XXI століття, яку людина не здатна помітити, побачити, почути, відчути – це радіація. Вона невидима, не має запаху, кольору, смаку, але підступно дає про себе знати страшними незворотними змінами в оточуючому просторі, згубно впливаючи на все живе, і перш за все, на людину.

При слові катастрофа ми уявляємо собі подію з трагічними наслідками. Але за такою короткою характеристикою стоять людські долі. Коли ми чуємо слово катастрофа, трагедія неусвідомлено згадуємо події 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, спогади про які пронизують серце гострим болем. Чорнобильська трагедія – найбільша техногенна катастрофа планетарного масштабу за всю історію ядерної енергетики, яка змінила не тільки радіаційну обстановку, екологію, але і долі людей. Ця трагедія «нагадує» про себе новим і новим поколінням, а її справжні масштаби та наслідки усвідомлюються з кожним роком все більше. Видима катастрофа минула давно, але її невидимі наслідки дають про себе знати і по сьогоднішній день.

Чорнобильський смерч залишив після себе вщент вигорілу землю, «мертву зону», опустілі будинки, біль і порожнечу в серцях і душах людей, скалічивши їх здоров’я та долі…

Але життя триває. 35 років минуло після трагедії. Рани ще болять, однак потроху загоюються і цим ми зобов’язані тим людям, які в буквальному розумінні цього слова закривали нас собою від страшної біди. Вони йшли у вогонь, у пекло, незважаючи на смертельну небезпеку. Їх подвиг – це взірець людської мужності, героїзму та самовідданості, що навіки залишиться в народній пам’яті. А вона невмируща. Ми пам’ятаємо і низько вклоняємось всім ліквідаторам, які горіли в зоні лиха, солдатам атомного фронту, які заради спасіння нашої землі віддали своє життя і здоров’я.

Завідувач кафедри кримінального права і кримінології,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений працівник освіти України Олексій Литвинов