Коли вночі у дім, квартиру, хату

Прийде Різдво, ялинка і вогні -

Згадай хоч на хвилину про солдата, 

Який в окопі мерзне на війні. 

 

Який своє Різдво зустріне в полі

Під кулі свист і вітру коляду…

Хай спогад твій йому тамує болі, 

Хай щира згадка піднімає дух, 

 

Бо в цьогорічнім році щастя й туга

Змішались в датах, цифрах, іменах…

Яке ж Різдво без батька, сина, друга… 

Які ж свята, коли іде війна. 

 

І в час, коли годинник цокне в тиші 

Й по вінця буде келих. Щастя… сміх… 

Не говори тостів хвалебно-пишних, 

А помолись за мертвих і живих. 

 

Коли ти сядеш за різдвяний стіл, 

Щоби спожити ці дари Господні, 

Згадай за тих, хто в люту заметіль 

Орду московську стримує на Сході

 

Молись за них і їхніх матерів, 

Чия кутя окроплена сльозами, 

За діточок, що звуть своїх батьків, 

Припавши до заплаканої мами. 

 

Прохай у Бога ворога спинить, 

Щоби він «Гради» замовчати змусив, 

І воїни відчули б хоч на мить 

Великий день Народження Ісуса.

 

полковник
Богдан Кінаш