Для чого потрібен Інтерпол?

Інтерпол – міжнародна організація кримінальної поліції, головною метою якої є об'єднання зусиль поліцейських різних держав для боротьби зі злочинністю. Всупереч поширеній думці, Інтерпол не розслідує найнебезпечніші та найрезонансніші злочини. Інтерпол – не міжнародна поліція, а лише допомагає правоохоронцям різних держав ефективно співпрацювати й обмінюватися інформацією.

Основне, чим займається Інтерпол – це створення різноманітних баз даних, якими можуть скористатися правоохоронці всього світу. У відомства є групи швидкого реагування, але це всього лише інструктори, які допомагають силам правопорядку тієї чи іншої країни, якщо зі злочинністю в ній стає зовсім погано.

Як організований Інтерпол?

До структури Інтерполу входять: Генеральна Асамблея, Виконавчий комітет, Генеральний секретаріат та Національні центральні бюро (НЦБ).

Вищим керівним органом Інтерполу вважається Генасамблея. Вона збирається щорічно в різних країнах для розв'язання питань стратегічного рівня та обрання керівництва організації.

Поточними питаннями займається Генеральний секретаріат, керує яким секретар. У ньому працюють кілька відділів: адміністративний; технічний; поліцейський; дослідницький.

Тричі на рік збирається Виконком організації, що складається з 13 осіб. Ця структура Інтерполу контролює роботу секретаріату, а також готує порядок денний питань для щорічної асамблеї.

У кожній з країн, що входять в Інтерпол, у структурі національних правоохоронних органів створені Національні центральні бюро (НЦБ), що є органами по взаємодії національних правоохоронних органів з НЦБ Інтерполу інших країн і Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Діяльність організації

Згідно зі статутом, Інтерпол має право займатися тільки кримінальними злочинами – військові, політичні та інші види правопорушень перебувають поза його компетенцією. Головний напрямок діяльності організації: збір та аналіз даних про злочини, які мають міжнародний характер. В Інтерполу є велика кількість баз: зловмисників, їхніх відбитків пальців, людей зниклих безвісти, телефонів та викрадених автомобілів.

Використовуючи їх, проводиться розшук зловмисників за межами держави, де було скоєно злодіяння. Також за допомогою Інтерполу розшукують зниклих людей. Але це робиться тільки в тому разі, якщо є вагомі докази того, що вони покинули батьківщину.

Інтерпол ввів у практику систему повідомлень – міжнародних запитів про співпрацю та сповіщень про наявність загрози, які допомагають країнам-членам ефективно обмінюватися інформацією щодо злочинів. Повідомлення умовно поділені за кольорами. Так, на вимогу країни-члена, міжнародного суду або трибуналу Інтерпол може видати на особу, яка переховується, червоне повідомлення. Це сигнал для всіх країн-членів організації, що відповідну особу необхідно затримати.

Національне Центральне бюро Інтерполу (НЦБІ) в Україні

Перші контакти українських правоохоронних органів з зарубіжними колегами в рамках Інтерполу почалися в 1990 році, але не безпосередньо, а через відповідні структури колишнього СРСР. Саме тоді Постановою Ради Міністрів СРСР № 338 від 7 квітня 1990 року створено Національне центральне бюро Інтерполу в СРСР. На початку 1991 року вже обговорювалася можливість самостійного членства України в Інтерполі, але через вертикальну залежність від МВС СРСР реалізувати це не вдалося.

Своєю постановою Кабінет Міністрів України від 30 вересня 1992 року № 555 прийняв пропозицію Міністерства внутрішніх справ, погоджену з Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ та Службою безпеки, про вступ України до Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, та подав від імені Уряду заявку про вступ України до цієї організації.

25 березня 1993 року Кабінет Міністрів України своєю постановою від № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу», де визначено, що взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі України, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу, яким виступає Національна поліція

Україну було прийнято до Міжнародної організації кримінальної поліції у 1992 році на 61-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу. Повноправним членом цієї організації наша держава стала в 1993 році після створення Національного центрального бюро Інтерполу.

Діяльність НЦБ Інтерполу в Україні значною мірою має міжвідомчий характер. З метою нормативного і організаційного забезпечення взаємодії з іншими правоохоронними органами та ГУНП України в областях підготовлена «Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів».

Як і в попередні роки, одним з пріоритетних напрямків діяльності НЦБ Інтерполу в Україні залишається боротьба зі злочинами у сфері зовнішньоекономічної діяльності, паливно-енергетичного комплексу, особливо стосовно операцій з високоліквідною продукцією промислового та агропромислового комплексу, кредитно-фінансовій та банківській системах, а також злочинами міжрегіонального характеру, вчиненими із застосуванням вогнепальної зброї та вибухових речовин, незаконним обігом наркотиків, нелегальною міграцією, злочинами, пов'язаними з викраденням автотранспорту.

За період існування Українського бюро створені бази даних «Документообіг», «Особи», «Транспорт», «Фірми», «Номерні речі», «Культурні цінності», «Депортовані особи», масив яких на сьогодні складає більше 850 тисяч облікових одиниць.

Українське бюро Інтерполу у своїй діяльності керується Конституцією України, законодавчими актами України щодо боротьби із злочинністю, міжнародними договорами України, Статутом та іншими нормативними документами Інтерполу, Кримінальним процесуальним кодексом України, нормативними актами МВС та Національної поліції України. Служба здійснює обмін інформацією з правоохоронних проблем та координацію дій у боротьбі зі злочинністю, яка має транснаціональний характер.