Іван Мазепа (До 380 –річчя з дня народження).

Іван Степанович Мазепа-Калединський (Колединський) народився (за деякими даними) 20 березня 1639 p. в с. Мазепинці (неподалік від Білої Церкви) на Київщині. Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини. Батько — Стефан-Адам Мазепа — був шляхтичем, покозачився в часи Хмельниччини, став 1654 року Білоцерківським отаманом. Мати — Марина Мокієвська — представниця старого шляхетського роду з Білої Церкви; Навчався в Києво-Могилянській та Варшавській колегіях. Знав 8 іноземних мов. Перебуваючи на службі у польського короля, відвідав Німеччину, Францію, Італію, Австрію, Османську імперію, Московію. З 1669 р. служив у гетьмана Дорошенка, з 1674 р. — у гетьмана Самойловича. Його характерною рисою було вміння завойовувати довір'я. У 1682 р. він стає генеральним осавулом. Мазепа брав участь у другому Кримському (1689) та Азовських походах 1695-1696 pp. Петра І. У 1687 р. його обрали гетьманом Лівобережної України. Він зміг швидко завоювати авторитет у нового московського царя, отримати звання генерала, за клопотанням царя титул князя Священної Римської імперії, найвищий орден Андрія Первозванного (№2), польський орден Білого Орла.

І. Мазепа зробив чимало корисного для розвитку освіти, науки й культури України, витрачаючи значні власні кошти на будівництво й реконструкцію храмів і монастирів (за роки його правління було побудовано 20 церков і монастирів, відреставровано храм Святої Софії), що дало підстави для формування особливого стилю архітектури — «мазепинського бароко». На потреби Києво-Печерської лаври він надав 73 тис. золотих, завдяки його зусиллям Києво-Могилянська колегія отримала статус академії й нерідко в ті часи називалася Могилянсько-Мазепинською.Разом із тим у 1701 р. він видав універсал про дводенну панщину для селян Ніжинського полку, що створювало прецедент для закріпачення селянства Лівобережжя.

У 1700 р. Московське царство починає в союзі з Польщею і Данією війну зі Швецією, яка дістала назву Північної війни.Україна змушена була взяти участь у цій війні. Козаки воювали зі шведами поза межами України й зазнавали великих втрат. Страшним тягарем було будівництво фортець, утримання московського війська, збір податків, сума яких у зв'язку з війною значно зросла. Посилення централізації Московської держави, якої домагався Петро І, суперечило існуванню автономної України. Цар задумав переселити козацтво на східні землі, а Україну віддати під управління свого намісника.

Спочатку московське військо в Північній війні зазнавало поразок. У 1704 р. бойові дії почалися безпосередньо в Україні, де українські війська успішно воювали проти поляків — на той час прибічників шведів - і самих шведських військ. Полкам Мазепи вдалося на деякий час зайняти Правобережну Україну, взяти участь у захопленні Варшави. Але у 1706 р. Польща зазнала поразки, і основні сили шведів зосереджуються проти Москви. У вересні 1708 р. шведські війська вступають на територію України. На їх бік з 5-тисячним військом переходить гетьман І. Мазепа. Мазепа звернувся до війська з яскравою промовою: «Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого не залежною». Він обіцяє шведському королю зимові квартири, продовольство й фураж, військову допомогу. Шведський король зобов'язується обороняти Україну, зберегти права старшини й козаків.

Чому Мазепа пішов на цей ризикований крок, поставивши на карту своє становище гетьмана, багатство (він мав понад 100 тис. селян у своїй власності)? Адже навіть при ліквідації автономії України він міг отримати почесну відставку й мирно та в достатку доживати свій вік. Чи був його вчинок зрадою? На нашу думку, ні. Мазепа не зрадив свого народу, ризикнув своїм становищем і життям, щоб зробити Україну незалежною. Він розумів, що Швеція далеко, і впливати звідти на Україну буде набагато важче, ніж з Москви. До цього Москва неодноразово зраджувала Україну (Віленське перемир'я 1656 p., Андрусівське перемир'я з Польщею 1667 p., постійне обмеження прав України всупереч Березневим статтям 1654 р.).

Коли Петро І дізнався про перехід Мазепи до шведів, він наказав провести масові репресії в Україні. Столицю гетьмана — Батурин — було зруйновано, 15 тис. його мешканців (у тому числі жінок і дітей) було вбито. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато інших міст і сіл. Основна частина народних мас була дезорієнтована й залишалася пасивною у війні, що тривала на території України. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком підтримали Мазепу. За це царські війська зруйнували Січ, навіть мертвих виймаючи з могил і відрубуючи їм голови.

Вирішальна битва між московськими та шведськими військами відбулася 27 червня 1709 р. біля Полтави (42 тис. московітів проти 24 тис. шведів). Шведські та українські війська зазнали поразки. Полтавська битва стала переломною в ході Північної війни. Значно зріс авторитет Москви й Петра І; Проте це стало катастрофою для Мазепи і його планів щодо незалежності України. У вересні 1709 p., приголомшений поразкою і крахом своїх надій, Мазепа помирає. Він мав гарні наміри щодо зміцнення державності України, але прорахувався і тим самим ще більше погіршив становище. Але на відміну від багатьох інших гетьманів, він боровся і діяв, а не пристосовувався і мовчав.У народі до сьогодні побутує знана приказка з позитивною оцінкою діяльності Мазепи.: «від Богдана до Івана не було Гетьмана».

Мазепі, як яскравій історичній фігурі та непересічній особистості присвятили свої твори багато видатних митців зі світовим ім’ям, зокрема лорд Байрон, Віктор Гюго, Юліуш Словацький (кожен з них написав поему з однаковою назвою «Мазепа»), Ференц Ліст -симфонічну поему «Мазепа», Петро Чайковський – оперу «Мазепа» і багато інших.

Мазепа й сам писав вірші. Дуже актуально і сьогодні звучать його рядки з думи «Всі покою щиро прагнуть»:
Всі покою щиро прагнуть,
А не в єден гуж всі тягнуть;
Той направо, той наліво,
А все, браття, тото диво!