1 травня — Міжнародний день праці. Це свято відзначається в 143 країнах світу. В Україні 1 травня оголошено вихідним днем.
Святкування є знаком пам'яті про робітничі протести в Чикаго, які почалися 1 травня 1886 року. Того дня 500 тисяч робітників найбільших промислових центрів США вимагали впровадження 8-годинного робочого дня. Протести тривали й у наступні дні. 4 травня на площі Геймаркет невідомі кинули бомбу в лави поліцейських. Семеро загинули та близько 50 поліцейських — постраждали.
14 липня 1889 року — на II (Паризькому) конгресі II Інтернаціоналу (міжнародне об'єднання соціалістичних робітничих партій, створене в 1889 р.). після доповіді американських делегатів про робітничий рух у США, було ухвалене рішення про організацію «інтернаціональної демонстрації, коли у всіх країнах і містах в один визначений день маси трудівників вийдуть на вулиці з  вимогою офіційного скорочення робочого дня до 8 годин». Днем для проведення демонстрації було обрано 1 травня (в пам'ять про травневі події 1886 року в Чикаго).
В Україні День робітничої солідарності вперше відзначили у Львові — 1890 року. У Харкові свято відзначили демонстрацією у 1900 році, а в 1913 році – у Києві, Катеринославі (нині Дніпро), Миколаєві, Одесі, Херсоні, Юзівці (нині Донецьк). День Праці також був державним святом і неробочим днем в Українській Народній Республіці. Після приходу до влади комуністичної партії у 1917 р. свято стало офіційним. Спочатку воно мало назву «День Інтернаціоналу», а згодом — «День Міжнародної солідарності трудящих».
У СРСР та згодом у незалежній Україні святковими були перші два дні травня. Чому святковим було також 2 травня? Ця традиція склалася ще на початку радянської доби. 1 травня в радянських республіках був неробочим днем з 1918 року, а 2 травня зробили святковим вихідним у 1928-му. Традиційно 1 травня проводили демонстрації робітників та іноді військові паради. А от 2 травня відбувалися так звані "майовки" – масові заходи на природі. І якщо свято 1 травня ще мало своє історичне коріння, то 2 травня радянська влада просто зробила додатковим вихідним днем. Це було здійснено без жодної історичної аргументації. 1 травня 1990 року офіційна першотравнева демонстрація відбулася останній раз.
У листопаді 2017 р. Верховна Рада затвердила 25 грудня офіційним святковим днем в Україні і ліквідувала при цьому як вихідний день 2 травня. Тодішній Голова Верховної Ради України Андрій Парубій пояснив, що запропонував скасувати вихідний 2 травня, "щоб не збільшувати кількість вихідних днів у році". Таким чином, католицьке Різдво обміняли на 2 травня. А назву свята 1 травня теж модернізували, замінивши "День міжнародної солідарності трудящих" на "День праці".
У народному календарі 1 травня – день Кузьми. У цей день господині зазвичай садили моркву та буряк. Щоб врожай був гарним, потрібно було виконати певні обряди. Селяни на Кузьму кидали у колодязь дрібні монети, збризкували насіння джерельною водою, або на світанку опускали його у річку.
Парадоксально, але у США  — країні, де було започатковане це свято, 1 травня не відзначають. Свято з такою ж назвою, День праці (англ. Labor Day), відзначають у перший понеділок вересня. В Росії «День Міжнародної солідарності трудящих» було відмінено ще раніше, ніж в Україні  (зміна офіційно закріплена у 2001 р.) і називається воно тепер «Свято Весни і Праці». У Білорусі воно називається «Свято праці» (з 1998 р.)            1995 р. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про призначення 1 травня — днем єдності народу Казахстану, скасувавши таким чином свято «День праці», яке відзначалось до того щорічно 1 травня.            У 80 державах це свято не відзначається. До слова, в цей день у світі відзначаються й інші свята: День батька в Ізраїлі, День директорів шкіл в США, день захисту носорога, Міжнародний день соняшнику та багато інших. Тож святкуємо й радіємо теплим весняним дням, але не забуваємо про карантин! 

Володимир Греченко – професор історії