Цього року виповнюється 76-та річниця з Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. День перемоги — державне свято в Україні. Воно прийшло на зміну радянському святу День Перемоги, яке святкували в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно. Дата пов'язана з прийняттям капітуляції нацистської Німеччини у Другій світовій війні.
У квітні 1945 року радянські війська впритул підійшли до меж Берліна. Уночі, 2 травня Берлінський гарнізон капітулював. 7 травня о 2:41 ночі в Реймсі (Франція), був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. 8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (9 травня о 0:43 за московським часом) представники німецьких збройних сил на вимогу Сталіна повторно підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, що ознаменувало закінчення німецько-радянської війни. Тому Сталін започаткував святкування Дня Перемоги в СРСР на 9 травня, на день пізніше, ніж святкування Дня Перемоги у решти країн антигітлерівської коаліції.
У західній історіографії підписання капітуляції німецьких збройних сил, як правило, пов'язується з процедурою в Реймсі, а підписання акту про капітуляцію в Берліні вважається його ратифікацією. Прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав мир з Німеччиною, тобто залишився з Німеччиною в стані війни. Війна з Німеччиною юридично була закінчена 21 січня 1955 року прийняттям Президією Верховної Ради СРСР відповідного рішення. Попри двічі підписаний акт, на фронті все ще тривали бої. Так, останні групи німецьких військ в Австрії було ліквідовано тільки 19 травня.
У війні взяли участь 80 % людства, бойові дії велися у 2/3 існуючих на той час держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 року із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 року беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема, Голокост), а також уперше і востаннє використана атомна зброя. До армій ворожих сторін було залучено понад 110 мільйонів солдатів, загальні втрати військових та цивільного населення складають від 50 до 85 мільйонів осіб. За результатами війни було створено ООН (Україна – одна із засновниць) і сформовано нову систему міжнародних відносин.
Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Та війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. Крім того, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
За підрахунками вчених, Центральна, Південна та Східна Україна втратила 30% населення, Галичина – 22%, Волинь і Полісся – 12%. Для поповнення демографічних втрат воєнного періоду республіці знадобилося близько 25 років.
1948 року, враховуючи наслідки війни, зокрема наявність на той момент величезної кількості інвалідів, Сталін відмінив святкування Дня перемоги. Воно було відновлене 1965 року зі статусом державного свята й неробочого дня.
«День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято відповідно до ухваленого 9 квітня 2015 року Верховною Радою України закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років» в рамках пакету законів про декомунізацію. Окрім того, із законодавства зник термін «Велика Вітчизняна війна». Новий зміст відзначення Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні включає в себе:
Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку. В Україні використовується у власній стилізації, розробленій харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Гаслом обох пам'ятних днів є «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».
Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його, але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна – це не лише танки, гармати й бої, війна – це мільйони людських бід, які тривали роками. Перемога – плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів.
«Можливо, причина, за якою ми ніколи не враховуємо уроків історії, – писав американський поет Чарльз Симик, – полягає в тому, що ми не в змозі уявити собі реальність війни і її наслідків – із страху, що якби ми це зробили, то перестали б вірити у Бога й наших ближніх». Війна, яка є частиною минулого світу, ні за яких обставин не повинна стати частиною його майбутнього.
Володимир Греченко – професор історії
