З 2015 року в Україні щороку відзначають День пам'яті та примирення.

Пам'ятна дата завжди випадає на 8 травня – річницю капітуляції нацистської Німеччини у 1945 році. Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою урочистих заходів є «гідне вшанування подвигу українського народу, його внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та вияв шани всім борцям проти нацизму».

У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки. Друга світова війна – великий урок, який розділив історію людства на «до» та «після». Жахливі події 1939–1945 років особливо сильно відбилися на долі українців, що в певній мірі знайшло своє визнання в участі України при заснуванні Організації Об’єднаних Націй.

8 травня 1945 р. Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» Збройних сил нацистської Німеччини. Акт був підписаний ще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США було проведено велелюдні святкування.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, 8 та 9 травня рисвячені пам'яті жертв цієї війни.

2014 року вперше в історії України офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом проходили два дні — 8 й 9 травня. Планувалося, що й надалі в Україні вшанування загиблих розпочинатиметься 8 травня — разом з Європою та світом, і продовжуватиметься традиційно 9 травня.

Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст, війна розпочалася для України, 120 тисяч українців воювали з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у бойових діях на території Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини й Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил, перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Оскільки це День пам’яті та вшанування борців проти нацизму, то принагідно хочу згадати й свого батька – Анатолія Трохимовича, який був учасником оборони Севастополя у 1941–1942 рр. у складі 8-ї окремої бригади морської піхоти у званні старшини ІІ статті, а закінчив війну 9 травня 1945 р. у Словаччині під містом Брно. Про нього написано в книзі  «Витязі Севастополя», що вийшла друком ще 1978 р.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором. Ціною цього стали надзвичайні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років. Найтяжчі – демографічні, які оцінюють у 8–10 мільйонів осіб. У Другій світовій війні Україні випала героїчна і разом із тим трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.

У День пам'яті та примирення стає вже традиційним доповнити одяг червоним маком – символом пам’яті. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

День пам’яті та примирення має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Війна давно скінчилася і найважливішим її підсумком має бути, перш за все, Мир.

Володимир Греченко – професор історії