У посібнику висвітлено загальні положення та концептуальні основи візуального спостереження як способу одержання інформації, зокрема історію становлення, фактичний зміст, юридичну форму, правове регулювання. Розкрито положення ст. 269 Кримінального процесуального кодексу України, яка визначає підстави проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як спостереження за особою, річчю або місцем (візуального спостереження), зокрема з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. Акцентовано на особливостях використання результатів візуального спостереження за особою, річчю або місцем як негласної слідчої (розшукової) дії та оперативно-розшукового заходу, що здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Роз’яснено питання законності проведення візуального спостереження журналістами, приватними детективами, адвокатами та представниками інших професій, а також правомірності використання прийомів і засобів візуального спостереження. Проаналізовано типові порушення вимог кримінального процесуального законодавства України щодо проведення візуального спостереження. Розкрито психологічні засади професійного візуального спостереження. Увагу приділено змісту та формам протидії візуальному спостереженню з боку його об’єктів. Запропоновано основи методики підготовки фахівців з проведення візуального спостереження. Праця містить ґрунтовний аналіз практики застосування норм, що регламентують візуальне спостереження, слідчими, оперативними працівниками, прокурорами, суддями з урахуванням правових позиції суддів, зокрема Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини. Посібник підготовлений лише на основі аналізу наукових джерел та матеріалів практики, розміщених на офіційних веб-порталах органів державної влади у відкритому доступі. У роботі використано законодавство, чинне станом на 1 січня 2024 р. Видання призначене для суддів, прокурорів, слідчих, оперативних працівників, адвокатів, журналістів, спеціалістів у сфері безпеки та охорони, науково-педагогічних і наукових працівників, здобувачів вищої освіти.

Ключові слова: візуальне спостереження, законність, права людини, досудове розслідування, кримінальне провадження, оперативно-розшукові заходи

Стрімке поширення наркотизму зумовлює необхідність значної активізації протидії наркозлочинам (з одночасним суворим дотриманням поліцією прав людини), що можливо лише за умови ефективного прокурорського нагляду, чим і зумовлюється актуальність дослідження його проблем. Мета статті ‒ охарактеризувати стан правового регулювання та практичного здійснення прокурором нагляду за оперативно-розшуковою протидією та досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень у сфері наркообігу в площині дотримання норм міжнародного права, а також сформулювати рекомендації щодо запозичення позитивної практики інших країн в частині такого нагляду. Послуговуючись системно-структурним; порівняльно-правовим та логіко-юридичним методам комплексно досліджено низку актів міжнародного права й законодавства України та інших держав. Обґрунтовано, що зміст міжнародних стандартів прокурорського нагляду за виявленням та розслідуванням наркозлочинів становлять, наявні у різних джерелах міжнародного права, окремі положення, якими встановлено мінімальні вимоги та подано рекомендації щодо: по-перше, діяльності національних прокуратур у сфері протидії злочинності загалом; по-друге, діяльності державних органів з кримінально-правової, спеціально кримінологічної, оперативно-розшукової та кримінальної процесуальної протидії наркозлочинам. Використання зазначених методів та матеріалів дозволило визначити, що Україна дотримується досліджуваних стандартів (навіть у більшому ступені ніж деякі країни члени Європейського Союзу), зокрема, в частині незалежності прокуратури від виконавчої та судової влади, концентрації основних функцій у сфері кримінальної юстиції, забезпечення ефективного нагляду за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва. Разом з тим, в Україні доцільно продовжити роботу над: запровадженням спеціалізації прокурорів на нагляді за виявленням та досудовим розслідуванням наркозлочинів, а також розробкою методик протидії наркозлочинам правоохоронними органами; розширенням дискреційних повноважень прокурора та забезпеченням реальної незалежності й самостійності їх використання; забезпеченням нагляду за дотриманням поліцією законності під час ініціативного виявлення наркозлочинів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані для вдосконалення законодавства України та практики його застосування

Ключові слова: наркотичні засоби; прокуратура; законність; дискреційні повноваження; права людини; оперативно-розшукова діяльність

The rapid spread of drug addiction makes it necessary to step up counteraction to drug crimes (while the police strictly observe human rights), which is possible only if the prosecutorʼs supervision is effective, which determines the relevance of the study of its problems. The purpose of the study is to characterise the state of legal regulation and practical implementation of prosecutorʼs supervision over operational and investigative counteraction and pre-trial investigation of criminal offences in the field of drug trafficking in terms of compliance with international law, and also to formulate recommendations for borrowing positive practices of other countries in terms of such supervision. Using systematic and structural, comparative legal, and logical legal methods, a number of acts of international law and legislation of Ukraine and other states are comprehensively investigated. It is proved that the content of international standards of prosecutorʼs supervision over the detection and investigation of drug crimes is made up of separate provisions available in various sources of international law, recommendations are developed on the activities of national prosecutorʼs offices in the field of countering crime in general and the activities of state bodies on criminal law, special criminological, operational and investigative, and criminal procedural counteraction to drug-related crimes. The use of these methods and materials helped to determine that Ukraine complies with the standards under study (even at a higher level than some member states of the European Union), in particular, regarding the independence of the prosecutorʼs office from the executive and judicial authorities, the concentration of basic functions in the field of criminal justice, ensuring effective supervision of pre-trial investigations in the form of procedural guidance. However, in Ukraine, it is advisable to continue working on: introducing the specialisation of prosecutors in supervision of the detection and pre-trial investigation of drug crimes and the development of methods for countering drug crimes by law enforcement agencies; expanding the discretionary powers of the prosecutor and ensuring real independence and independence of their use; ensuring supervision of the policeʼs compliance with the rule of law during the initiative detection of drug crimes. The results of the study can be used to improve the legislation of Ukraine and the practice of its application

Key words: narcotic drugs; prosecutorʼs office; legality; discretionary powers; human rights; operational and investigative activities

Суттєве зростання кількісних показників статистики дорожньо-транспортних пригод в Україні за останні роки, а також тенденція до зниження результативності розкриття цього виду злочинів унаслідок зменшення уваги до проблеми призводить до безкарності винних, а також неможливості захисту потерпілими своїх прав та інтересів. Попри збройну агресію російської федерації, такі базові інститути, як представництво інтересів потерпілих, особливо у сфері злочинів проти безпеки руху й експлуатації транспорту, повинні мати чітке правове регулювання на державному рівні, чим власне й зумовлена актуальність цього дослідження. Метою роботи був аналіз зарубіжного досвіду інституту представництва потерпілих як у загальному контексті, так і в розрізі злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також стандартизація та вдосконалення чинного законодавства шляхом запозичення іноземних правових ідей. Основу методологічного підходу становлять діалектичний та компаративістський методи, завдяки яким було проаналізовано законодавство низки країн Європи. У дослідженні проаналізовано законодавство Нідерландів, Німеччини, США та Великої Британії з метою компаративістського аналізу та пошуку прогалин у національному законодавстві. Доведено потребу в розмежуванні понять «представник потерпілого» та «законний представник», а також відмежуванні категорії «адвокат-представник потерпілого» від загального поняття «захисник у кримінальному провадженні». Також було наведено низку положень, за якими має бути закріплено законодавчо обов’язкову участь адвоката – представника потерпілого в справах про дорожньотранспортну пригоду та наявності певних умов. У дослідженні приділено увагу питанню компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок аварії, та можливі аспекти її врегулювання на державному рівні, ураховуючи досвід Нідерландів. Результати, отримані під час проведення цього дослідження, є важливою теоретичною базою для вдосконалення правового регулювання питання діяльності адвоката-представника потерпілого від дорожньо-транспортних пригод

Ключові слова: адвокат-представник; право на судовий захист; угода про примирення; слідчі дії; організаційноправова діяльність адвоката; злочини проти безпеки руху та експлуатації тран

A substantial increase in the quantitative indicators of traffic accident statistics in Ukraine in recent years, as well as a tendency to decrease the effectiveness of solving this type of crime due to a decrease in attention to the problem, leads to impunity for the guilty, as well as the inability of victims to protect their rights and interests. Despite the armed aggression of the Russian Federation, such basic institutions as the representation of the interests of the victims, especially in the field of crimes against traffic safety and operation of transport, must have clear legal regulation at the state level, which is precisely what determines the relevance of this study. The purpose of this study was to analyse the foreign practices of the victim representation institution both in the general context and in terms of crimes against traffic safety and transport operation, as well as standardization and improvement of the current legislation by borrowing foreign legal ideas. The basis of the methodological approach is dialectical and comparativist methods, which helped analyse the legislation of several European countries. The study analysed the legislation of the Netherlands, Germany, the USA, and Great Britain for comparative analysis and to find gaps in national legislation. The need to distinguish between the terms “representative of the victim” and “legal representative”, as well as to separate the category “advocate-representative of the victim” from the general concept of “defender in criminal proceedings” was proved. Some provisions were also presented, according to which the legally mandatory participation of a lawyer representing the victim in road traffic accident cases and the presence of certain conditions should be established. The study focuses on the issue of compensation for damage caused to the victim as a result of the accident and possible aspects of its settlement at the state level, considering the practices of the Netherlands. The results obtained during this study are an important theoretical basis for improving the legal regulation of the activity of a lawyer representing a victim of a traffic accident

Key words: advocate-representative; right to legal protection; settlement agreement; investigative actions; legal activity of a lawyer; crimes against traffic safety and operation of transport

З позиції правоохоронних органів і представників інших професій приховане візуальне спостереження може бути дієвим і необхідним інструментом для виконання таких завдань, як розслідування злочинів, боротьба з тероризмом, нагляд за підозрілими особами або групами. Актуальність прихованого візуального спостереження залежить від контексту й ситуації. Мета цієї статті – юридично оцінити усталені прийоми та сучасні методи проведення прихованого візуального спостереження, а також засобів, використовуваних для виконання його завдань. У дослідженні використано порівняльно-правовий, історико-правовий, логіко-юридичний методи, системноструктурний аналіз, а також методи логіки (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію, порівняння та узагальнення). Виокремлення конкретних прийомів і засобів прихованого візуального спостереження дало змогу сформувати юридичну оцінку застосуванню кожного з них у різних умовах та різними суб’єктами. За результатами здійснених досліджень надано юридичну характеристику різним видам спостереження, серед яких конкретні прийоми розміщення спостерігачів у просторі щодо різних об’єктів: рухомих і нерухомих; осіб, речей та певних місць. Надано оцінку правомірності застосування технічних засобів, які використовують під час спостереження, а також засобів забезпечення його негласності. Визначено умови правомірності застосування конкретних груп прийомів і засобів для проведення візуального спостереження різними суб’єктами. Аргументовано, що застосування суб’єктами приватного права прийомів рухомого спостереження за ідентифікованою ними особою є протиправним і буде свідчити про незаконне збирання конфіденційної інформації про неї, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Практична цінність роботи полягає в можливості безпосереднього використання її результатів представниками правоохоронних органів та інших професій для обрання ними допустимих (законних) прийомів і засобів проведення прихованого візуального спостереження та уникнення застосування недопустимих (протиправних)

Ключові слова: правоохоронні органи; слідчий; оперативні підрозділи; технічні засоби; правомірне застосування; права людини; приховане стеження

From the perspective of law enforcement and other professions, covert visual surveillance can be an effective and necessary tool for performing tasks such as investigating crimes, fighting terrorism, and surveillance of suspicious individuals or groups. The relevance of covert visual surveillance depends on the context and situation. The research aims to assess the established techniques and modern methods of covert visual surveillance, as well as the means used to fulfil its tasks from the legal perspective. The study uses comparative legal, historical, and legal, logical, and legal methods, systemic and structural analysis, as well as methods of logic (analysis, synthesis, induction, deduction, analogy, comparison, and generalisation). The identification of specific techniques and means of covert visual surveillance allowed the author to formulate a legal assessment of the use of each of them in different conditions and by different subjects. Based on the results of the research, the author provides a legal description of various types of surveillance, including specific techniques for placing observers in space concerning various objects: movable and immovable; persons, objects, and certain places. The author assesses the legality of the use of technical means used during surveillance, as well as the means of ensuring its secrecy. The conditions for the legitimacy of the use of specific groups of techniques and means for conducting visual surveillance by various subjects are determined. It is argued that the use by private law entities of mobile surveillance techniques for monitoring a person identified by them is unlawful and will indicate the illegal collection of confidential information about them, committed by a group of persons by prior conspiracy. The practical value of the research lies in the possibility of direct use of its results by representatives of law enforcement agencies and other professions to choose acceptable (lawful) methods and means of conducting covert visual surveillance and avoid the use of unacceptable (unlawful) ones

Key words: law enforcement agencies; investigator; operational units; technical means; lawful use; human rights; covert surveillance

Стаття підготована з метою визначення доцільності, методів та засобів за допомогою яких сторона захисту може виявити та доказати факт використання для обвинувачення доказів, одержаних завдяки істотному порушенню прав і свобод людини в процесі оперативнорозшукової діяльності, яка передувала кримінальному провадженню. Доведено, що у разі коли відносно особи проводилась оперативнорозшукова діяльність (з істотним порушенням її прав), то докази, зібрані проти неї завдяки оперативно-розшуковій інформації мають бути визнані недопустимими. Визначено, що доцільність застосування тактики захисту, заснованої на доказуванні вказаних вище обставин в кожному конкретному випадку потребує окремої оцінки. Сторона захисту має вжити заходів з виявлення ознак (явних та прихованих) проведення ОРД відносно підозрюваного, обвинуваченого. Такі заходи полягають в отриманні детальних пояснень від останнього та аналізі наявних матеріалів кримінального провадження, у допиті (за участі захисника) оперативних працівників, які були присутні під час затримання та проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій. У разі виявлення ознак неофіційного використання оперативно-розшукової інформації для отримання фактичних даних у кримінальному провадженні стороні захисту доцільно: створити умови для одержання доказів того, що відносно підозрюваного, обвинуваченого проводилась оперативно-розшукова діяльність (направити адвокатські запити про проведення оперативно-розшукових заходів та їх підстави); спираючись на одержані результати, через слідчого суддю, суд витребувати матеріали ОРД шляхом тимчасового доступу до речей і документів; проаналізувати законність заведення оперативно-розшукової справи та проведення конкретних оперативно-розшукових заходів; у разі наявності достатніх підстав, заявляти клопотання про недопустимість доказів, одержаних завдяки інформації, отриманій з істотним порушенням прав і свобод людини та (або) заявляти про вчинення провокації.

Ключові слова: недопустимі докази, законність, оперативно-розшукова діяльність, оперативні підрозділи, захисник, адвокат

The article is prepared with the aim of determining the expediency of using methods and means by which the defence can detect and prove the fact of the use of evidence for the prosecution, obtained as a result of a significant violation of human rights and freedoms in the process of operative-search activities, which preceded criminal proceedings. When operative-search activities is carried out in relation to a person (with a significant violation of his rights), the evidence collected against him thanks to operative-search information should be declared inadmissible. It is determined that the expediency of using defence tactics based on proving the above circumstances in each specific case requires a separate assessment. Measures must be taken by the defence to identify signs (obvious and hidden) of carry out operative-search activities in relation to the suspect, the accused. Such measures consist in receiving detailed explanations from the latter and analyzing the available materials of the criminal proceedings, participation of the defence in interrogation of operational officers who are present during the detention and conducting urgent investigative (search) actions. In case of detection of signs of unofficial use of operational and investigative information tor obtain evidence in criminal proceedings, it is advisable for the defence to: create conditions for obtaining evidence that operative-search activities are carried out in relation to the suspect or the accused (submit a lawyer’s request to carry out operative-search activities and reason for this); based on the obtained results, through the investigative judge, Court has the right to request operative-search materials relevant by means of temporary access to belongings and documents; to analyze the legality of the initiation of an operative-investigative case and the implementation of specific operative-investigative measures; if there are sufficient grounds, to file a petition for the inadmissibility of evidence obtained thanks the information provided through the significant violation of human rights and freedoms and (or) to file a provocation. Key words: inadmissible evidence, legality, operative-search activity, operative units, defender, lawyer

Key words: inadmissible evidence, legality, operative-search activity, operative units, defender, lawyer

У статті проаналізовано практику органів досудового розслідування та оперативних підрозділів, пов’язану із спотворенням змісту аудіо-, відеоконтролю особи через проведення замість нього інших процесуальних дій. Спираючись на системний аналіз судових рішень,визначено типові ситуації підміни змісту аудіо-, відеоконтролю особи іншими слідчими (розшуковими) діями. Шляхом узагальнення даних, одержаних в ході опитування прокурорів, слідчих та оперативних працівників, засновуючись на аналізі матеріалів кримінальних проваджень та положень останніх наукових досліджень, встановлено причини та наслідки спотворення змісту зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії. У ході дослідження виявлено дві типові ситуації підміни її змісту. По-перше, це фактичний завуальований допит підозрюваного в умовах несвободи (ІТТ, СІЗО), який здійснюється правоохоронцями (відкрито або під прикриттям, особисто або із залученням конфіденційних співробітників). По-друге, це фактичне проведення контролю за вчиненням злочину в межах ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи. Причини зазначених ситуацій вбачаються у сполученні об’єктивних та суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів належать прогалини у законодавчому регулюванні НСРД та оперативно-розшукової діяльності. З суб’єктивної сторони зазначені ситуації зумовлені прагненням слідчих та оперативних працівників забезпечити виконання дорученої роботи з найменшим опором, у тому числі, ігноруючи вимоги закону. Наслідками застосування зазначених підходів є те, що протоколи аудіо-, відеоконтролю особи та додатки до них не підлягають використанню у доказуванні як такі, що є недопустимими доказами. При цьому, інформація, отримана під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, цілком може бути використана в організаційно-тактичних цілях.

Ключові слова: аудіо-, відеоконтроль особи, підміна змісту, законність, допит, контроль за вчиненням злочину

The article is devoted to the analysis of the practice of pre-trial investigation bodies and operative units, related to the distortion of the content of audio- and video monitoring of a person by conducting other procedural actions instead. Based on the systematic analysis of court decisions, typical situations of replacing the content of audio- and video monitoring of a person with other investigative (search) actions are determined. By summarizing the data obtained during the survey of prosecutors, investigators and operatives, based on the analysis of the materials of criminal proceedings and the provisions of the latest scientific studies, the causes and consequences of change the content of the covert investigative (search) action are determined. The study identified two typical situations of changing its content. First, it is the actual veiled interrogation of the suspect in temporary detention facilities (IVS) and detention facility by law enforcement officers (overt or disguised − under the cloak, personally or with the involvement of confidential employees).Secondly, it is the crime within the limits of the decision of the investigating judge on permission to conduct audio and video control of a person. The reasons of these situations are in a combination of objective and subjective factors. The objective factors include gaps in the legislative regulation of covert investigative (search) action and operational-search activity. From the subjective side, these situations are caused by the desire of investigators and operatives to perform assigned duties with the least resistance while ignoring the legitimate demands. The of these approaches are that the protocols of audio and video control of a person and their appendices cannot be used in evidence as such, which are inadmissible evidence. At the same time, the information obtained during these covert investigative (search) action may well be used for organizational and tactical purposes.

Key words: audio and video control of the person, change of content, legality, interrogation, control over the commission of crime

Анотація. Використання негласного співробітництва з метою виявлення кримінальних правопорушень є усталеною та ефективною практикою, яка забезпечує вчасне викриття та припинення злочинів, а також дозволяє запобігти їх учиненню. Проте сьогодні ця діяльність фактично знаходиться поза законом, оскільки не регламентована законодавством і належним чином не унормована на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Метою статті є визначення шляхів вирішення проблеми законодавчого урегулювання використання негласного співробітництва для виявлення кримінальних правопорушень. Основні результати дослідження полягають у обґрунтуванні того, що використання негласного співробітництва з метою виявлення кримінальних правопорушень потрібно заснувати на нормах закону, що закріпили б діяльність, яка у теорії та на практиці отримала назву «оперативний пошук». При цьому внесено пропозиції щодо визначення змісту оперативного пошуку загалом, а також переліку та змісту конкретних заходів, що є інструментами його здійснення. Визначено ті з цих інструментів, конспіративне використання яких може бути доручено негласним співробітникам, а саме: опитування осіб за їх добровільною згодою; огляд публічно доступних об’єктів; огляд публічно недоступних об’єктів за добровільною згодою осіб, під контролем яких вони знаходяться; одержання конфіденційної інформації за згодою осіб, які мають доступ до неї; пошукове стеження. Проведення дослідження дало змогу дійти висновків, що для законодавчого унормування використання негласного співробітництва з метою виявлення кримінальних правопорушень, у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» потрібно: по-перше, унормувати оперативний пошук, як початкову стадію оперативно-розшукової діяльності, на якій оперативні підрозділи за власною ініціативою вживають заходів з пошуку та фіксації інформації про: готування до злочину; замах на злочин; учинення закінченого (але невиявленого) злочину; по-друге, до підстав оперативно-розшукової діяльності (ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), внести пункт: «профілактика, своєчасне виявлення і припинення злочинів, викриття причин і умов, які сприяють їх вчиненню»; по-третє, подати вичерпний перелік заходів оперативного пошуку; по-четверте, передбачити можливість конспіративного здійснення негласним співробітником конкретних заходів оперативного пошуку; по-п’яте, окремо і детально унормувати найбільш важливі питання негласного співробітництва, а саме: його зміст та форми, механізм залучення осіб до співпраці, повноваження негласних співробітників, питання забезпечення їх конспірації, безпеки та соціального захисту тощо. Ключові слова: оперативний пошук, оперативні підрозділи, негласне співробітництво; злочин; оперативно-розшукова діяльність; оперативно-розшукові заходи

Ключові слова: Ключові слова: оперативний пошук, оперативні підрозділи, негласне співробітництво; злочин; оперативно-розшукова діяльність; оперативно-розшукові заходи

The use of secret cooperation for the purpose of investigating criminal offenses is an established and effective practice that ensures timely identification and prevention of crimes, allows to prevent the commission of crimes. However, today this activity is actually outside the law, as it is not regulated by legislation and is not properly regulated at the level of subordinate acts. The purpose of the article is to refine the problem of legislative regulation of using secret cooperation for the purpose of investigating criminal offenses. The main results of the study are the justification that the use of secret cooperation for the purpose of investigating criminal offenses should be based on the norms of the law, which would establish the activity, which in theory and in practice is called «operative search». At the same time, proposals on determining the content of operative search and the list and content of specific measures that are tools for its implementation are given. Those of these tools, the conspiratorial use of which can be entrusted to undercover employees, are identified, namely: interviewing people with their voluntary consent; inspection of publicly accessible objects; inspection of publicly inaccessible objects with the voluntary consent of the persons under whose control they are; receiving confidential information with the consent of persons who have access to it; search surveillance. The research made it possible to come to the conclusion that in order to legally regulate the use of secret cooperation for the purpose of investigating criminal offenses, the Law of Ukraine «On operative-search activity» requires: first, to regulate operative search as the initial stage of operative-search activity, at which operative units, on their own initiative, take measures to find and record information on: preparation of a crime; attempts to commit crimes; committing a completed (but undetected) crime; secondly, to the grounds of operative-search activity (Article 6 of the Law of Ukraine «On operative-search activity»), include the item: «prevention, early detection and suppression of crimes and expose the causes and conditions conducive to the crime»; thirdly, submit a comprehensive list of operational-search measures; fourthly, to provide for the possibility of conspiratorial implementation of specific operational-search measures by an undercover employee; fifth, separately and in detail regulate the most important issues of secret cooperation, namely: its content and forms, the mechanism of attracting people to cooperation, the powers of secret employees, the issue of ensuring their conspiracy, security and social protection, etc.

Key words: Keywords: operative search, operative units, secret cooperation, crime, operative-search activity; operational-search measures.

Досліджено питання використання завідомо неправдивих відомостей учасниками кримінального провадження. Вивчено практику використання завідомо неправдивих відомостей представниками сторони захисту і свідками з метою перешкоджання виконання завдань кримінального провадження. Проаналізовано правову регламентацію та практику використання завідомо неправдивих відомостей слідчим і працівниками оперативних підрозділів із метою виконання завдань кримінального провадження. За результати дослідження сформульовано теоретичні основи юридичного врегулювання питань використання неправдивих відомостей для вирішення завдань кримінального провадження

Ключові слова: законність, негласні дії, неправдиві відомості, оперативні підрозділи, сторона обвинувачення, захист

The issue of the use of knowingly false information by participants in criminal proceedings has been investigated. To achieve this purpose, general scientific and special methods of cognition have been used, in particular methods of system analysis, system structural, logical and legal. The practice of using knowingly false information by representatives of the defense and witnesses to obstruct the tasks of criminal proceedings has been analyzed. The legal regulation and practice of using knowingly false information by investigators and employees of operational units in order to fulfill the tasks of criminal proceedings have been described. According to the results of the study, it has been found that knowingly false information can be used by participants in criminal proceedings illegally and legally. Illegal use of knowingly false information in criminal proceedings should be understood as the official (with documentary coverage in the case file) provision of false information by a witness, expert, specialist, interpreter to an investigator, prosecutor, investigating judge, court, parties to the proceedings to the investigating judge, the court, and each other with the purpose of misleading other participants in the criminal process. Illegal use of knowingly false information in criminal proceedings is a criminal offence. The Criminal Procedure Code of Ukraine and bylaws regulating the activities of law enforcement agencies indirectly provide for the use of false information by representatives of the prosecution (investigator, prosecutor, operational units) to perform the tasks of criminal proceedings. The need for this is due to the necessity to ensure the secrecy of investigative (search) actions provided for in Chapter 21 of the CPC of Ukraine. Such use is legal, but in practice it often borders on provocation to commit a crime.

Key words: legality, covert actions, false information, operational units, prosecution, defense.

У статті досліджено питання взаємозв’язку використання негласного співробітництва із забезпеченням та порушенням прав людини. Викладено авторський погляд на зміст негласного співробітництва. Проведено аналіз норм оперативно-розшукового та кримінальногопроцесуального законодавства у площині дотримання прав людини під час використання негласного співробітництва. Визначено причини, що зумовлюють обмеження прав людини при встановленні та використанні негласного співробітництва. Окреслено шляхи усунення цих причин. Зроблено висновок, що негласне співробітництво є важливим засобом виконання завдань оперативно-розшукової діяльності та кримінального провадження, а через них ‒ засобом захисту прав людини від кримінальних посягань. Одночасно недосконалість вітчизняного законодавства: по-перше, спричиняє недостатню ефективність використання потенціалу негласного співробітництва для захисту прав людини від кримінальних посягань; по-друге, зумовлює невідворотність обмеження прав осіб, які залучаються до негласного співробітництва; по-третє, допускає можливість використання негласного співробітництва з істотним порушенням прав осіб щодо яких проводяться оперативно-розшукові заходи та негласні слідчі (розшукові) дії та осіб які є негласними співробітниками. Таке становище потребує виправлення за рахунок внесення системних змін до оперативно-розшукового, кримінального процесуального, трудового, пенсійного та податкового законодавства. Серед іншого, особи, які є негласними співробітниками мають одержати право особисто проводити окремі оперативно-розшукові заходи за дорученням слідчого та працівників оперативних підрозділів, використовувати оперативні та оперативно-технічні засоби. На цих осіб мають бути поширені гармонізовані між собою гарантії безпеки та соціального захисту. На законодавчому рівні мають бути запроваджені гарантії запобігання провокаціям з використанням негласних співробітників

Ключові слова: негласне співробітництво, конфіденційне співробітництво, законність, права людини, досудове розслідування, оперативно-розшукова діяльність

The article is devoted to the study of the relationship between the use of covert cooperation and the protection and violation of human rights. The author's view on the content of covert cooperation is presented. An analysis of the norms of operative-search and criminal-procedural legislation in the area of protection of human rights during the use of covert cooperation is carried out. The reasons for limiting human rights in the establishment and use of covert cooperation is identified. The ways to eliminate these causes are outlined. It is concluded that covert cooperation is an important means of performing the tasks of operational and investigative activities and criminal proceedings, and through them it is a means of protecting human rights from criminal encroachments. At the same time, the imperfection of domestic legislation: firstly, causes insufficient efficiency of using the potential of covert cooperation for the protection of human rights from criminal encroachments; secondly, it causes the inevitability of limiting the rights of persons involved in covert cooperation; thirdly, it allows for the possibility of using covert cooperation with a significant violation of the rights of persons who are subject to operative-search measures and covert investigative (search) actions and persons who are undercover employees. This situation needs to be rectified by making systemic changes to operative-search, criminal procedural, labor, pension and tax legislation. Among other things, persons who are undercover employees should be given the right to carry out separate operative-search activities on the instructions of the investigator and operative units, to use operative and operative-technical means. Harmonized security and social protection guarantees should be extended to these persons. At the legislative level, guarantees to prevent provocations using undercover employees should be introduced.

Key words: covert cooperation, confidential cooperation, legality, human rights, pre-trial investigation, operative-search activity.

Законодавець і розробники підзаконних нормативно-правових актів, теоретики та практики розглядають протидію корупції як один з пріоритетних напрямів внутрішньої політики України. Проте робота правоохоронців з виявлення та розслідування корупційних злочинів є недостатньо продуктивною. Але саме в правовому регулюванні проведення оперативно-технічних заходів і негласних слідчих дій накопичилася низка проблем, що й зумовлює актуальність цього дослідження. Мета роботи полягає в окресленні кола проблем правового регулювання та практичного застосування оперативно-технічних заходів і відповідних негласних слідчих дій у протидії корупційним злочинам, пов’язаних з підкупом. Методологічний інструментарій підібрано відповідно до обраної мети та з огляду на об’єкт і предмет дослідження. Підґрунтям дослідження є загальний діалектичний метод пізнання, який використано для вивчення соціальних та правових явищ і процесів, а також для встановлення їх зв’язків з роботою оперативних і слідчих підрозділів правоохоронних органів, прокуратури та суду. Крім того, використано загальнонаукові й спеціальні методи правничої науки, серед яких: логіко-юридичний (догматичний); системно-структурний; порівняльно-правовий і компаративний; соціологічний. Обґрунтовано, що необхідною умовою підвищення ефективності застосування оперативно-технічних заходів і відповідних негласних слідчих дій у протидії корупційним злочинам є конкретизація та деталізація законодавчих норм, якими встановлюється зміст і порядок проведення окремих заходів. На рівні закону потрібно подати визначення усіх оперативно-технічних заходів (і відповідних негласних слідчих (розшукових) дій), чітко розмежувавши між собою аудіо-, відеоконтроль: особи; публічно недоступного місця; публічно доступного місця, а також візуального спостереження за публічно доступним місцем з використанням фотографування, відеозапису та спеціальних технічних засобів для спостереження. Практична цінність роботи зумовлена перспективами використання отриманих результатів для вдосконалення правового регулювання оперативно-розшукової діяльності та кримінального провадження

Ключові слова: оперативно-розшукові заходи; негласність; слідчі дії; корупція; хабар; неправомірна вигода; правове регулювання; законність

Legislators and developers of by-laws and regulations, theorists and practitioners consider anti-corruption as one of the priorities of Ukraine's domestic policy. However, the work of law enforcement agencies in detecting and investigating corruption offences is not sufficiently productive. But it is in the legal regulation of operational and technical measures and covert investigative actions that several problems have accumulated, which determines the relevance of this study. The purpose of the work is to outline the range of problems of legal regulation and the practical application of operational and technical measures and relevant covert investigative actions in combating corruption offences related to bribery. The methodological tools are chosen according to the chosen purpose and considering the object and subject of the study. The study is based on the general dialectical method of cognition, which is used to explore social and legal phenomena and processes, and to establish their connections with the work of operational and investigative units of law enforcement agencies, prosecutors and courts. In addition, general scientific and specific methods of legal science were used, including: logical-legal (dogmatic); system-structural; comparative legal and comparative; and sociological. It is substantiated that a necessary condition for increasing the efficiency of the application of operational and technical measures and relevant covert investigative actions in combating corruption offences is the specification and detailing of legislative provisions that establish the content and procedure for conducting some activities. The law should define all operational and technical measures (and relevant covert investigative (search) actions), clearly distinguishing between audio, and video control of: a person; a publicly inaccessible place; a publicly accessible place, and visual surveillance of a publicly accessible place using photography, video recording and special technical means for surveillance. The practical value of the work is conditioned upon the prospects of using the results obtained to improve the legal regulation of operational and investigative activities and criminal proceedings

Key words: operational and investigative measures; covert; investigative actions; corruption; bribe; illegal benefit; legal regulation; legality

Актуальність дослідження полягає в тому, що нині використання негласного співробітництва для захисту прав людини від протиправних посягань є неефективним, а іноді навіть таким, що завдає шкоди цим правам. Це зумовлено передусім безсистемністю правового регулювання. Систематизувати правове регулювання негласного співробітництва варто спираючись на ідеологічну основу, яка б забезпечила його спрямування на виконання державою головного обов’язку ‒ забезпечення прав людини. Розроблення відповідної системи правового регулювання має ґрунтуватися на належному теоретичному фундаменті ‒ розумінні ролі й місця негласного співробітництва в механізмі забезпечення прав людини. Створення такого фундаменту і є метою статті. У дослідженні використано загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, їх зв’язків з практичною діяльністю правоохоронних органів, а також загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки. Негласне співробітництво підлягає правовому врегулюванню на всіх стадіях, включених до динамічного виміру механізму забезпечення прав людини, якими є охорона, захист і реалізація. На стадії охорони прав людини негласне співробітництво втілюється в заходах, спрямованих на профілактику кримінальних правопорушень, з’ясування недопущення або усунення причин, що їх зумовлюють. На стадії захисту прав людини негласне співробітництво використовують з метою відновлення порушених прав, забезпечення відшкодування шкоди, притягнення винних до відповідальності. На стадії реалізації прав людини негласне співробітництво використовують у межах здійснення прихованого контролю за належним виконання уповноваженими суб’єктами обов’язків щодо створення необхідних умов для перетворення задекларованих соціальних благ на стан їх можливого та дійсного використання конкретною особою

Ключові слова: негласні дії; захист прав; охорона прав; правовий механізм

The urgency lies in the fact that uninformed cooperation is not effectively used to protect human rights from unlawful encroaching, and sometimes harms these rights. This is largely due to the unsystematic nature of legal regulation. Systematic regulation of covert cooperation should be based on an ideological basis that would ensure its focus on the fulfillment by the state of the basic obligation to ensure human rights. The development of such a system of legal regulation of the use of covert cooperation should be based on the proper theoretical foundation: the reasonable role and place of covert cooperation in the mechanism of human rights protection. Creation of such foundation is the purpose of this research. The study uses the general dialectical method of scientific knowledge of real phenomena, their relations with practical activity of law-enforcement agencies, as well as general scientific and special methods of legal science. The covert cooperation is subject to legal regulation at all stages included in the dynamic dimension of the mechanism of human rights protection, defendant and realization. At the stage of human rights protection, the covert cooperation is embodied in measures aimed at prevention of criminal offenses, clarification, prevention or elimination of the causes of them. At the stage of human rights protection, the covert cooperation is used to restore violated rights, ensure compensation for damages, and bring the guilty to justice. At the stage of realization of human rights, the covert cooperation is used for the purpose of hidden control over proper fulfillment of the duties of authorized subjects to create the necessary conditions for transformation of declared social benefits into a state of their possible and actual use by a specific person

Key words: covert actions; defense of rights; protection of rights; legal mechanics

У методичних рекомендаціях систематизовано теоретичні знання й узагальнено практику забезпечення законності контролю за вчиненням корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом, визначено критерії і засоби забезпечення законності дій сторони обвинувачення під час такого контролю. Для слідчих, детективів, працівників оперативних підрозділів, прокуратури, суду, адвокатів, а також науковців, викладачів, студенів і курсантів

Ключові слова: злочин, контроль, підкуп, провокація, експеримент, законність, обвинувачення, захист

Мета статті – визначення критеріїв і засобів забезпечення законності дій сторони обвинувачення під час контролю за вчиненням корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Його основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів та органів досудового розслідування. Як спеціальні застосовані метод системного аналізу; порівняльно-правовий; моделювання. Наукова новизна. Систематизовано теоретичні знання й узагальнено практику забезпечення законності контролю за вчиненням корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом. Доведено, що, по-перше, будь-який контроль за вчиненням корупційного злочину, пов’язаного з підкупом, являє собою соціальний експеримент (дослід) над людиною, який обмежує її права, передбачені ст. 28 Конституції України, по-друге, у будь-якому разі під час проведення контролю за вчиненням корупційного злочину, пов’язаного з підкупом, відбувається втручання у приватне спілкування, а тому такий контроль може проводитися винятково на підставі ухвали слідчого судді. Висновки. Сформульовано поняття корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом; розкрито зміст і практичні аспекти реалізації контролю за вчиненням корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом; визначено критерії розмежування такого контролю і провокації злочину; висвітлено типові порушення кримінального процесуального закону, які допускає сторона обвинувачення під час зазначеного контролю, а також пов’язаних із ним інших негласних слідчих (розшукових) і слідчих (розшукових) дій

Ключові слова: злочин; контроль; підкуп; провокація; експеримент; законність; обвинувачення; захист.

The purpose of the article is the determination of the criteria and means of ensuring the legality of the prosecution’s actions during monitoring corruption offenses related to a bribery’s commission. Methodology. Methodological tools are selected in accordance with the purpose, specifics of the object and the subject of the research. Its base is grounded on the general dialectical method of scientific cognition of real phenomena, as well as their connections with the practical activities of operative units and pre-trial investigation bodies. Methods of systematic analysis, comparativelaw and modeling are used as special ones. Scientific novelty. Theoretical knowledge is systematized and the practice of ensuring the legality of control over the commission of corruption crimes related to a bribery is generalized. It is proved that, at first, any kind of a control over the commission of a corruption crime related to a bribery is a social experiment (research) on a person, which restricts his rights under Art. 28 of the Constitution of Ukraine, at second, in any case, the control over the commission of a corruption crime related to a bribery is an interference into private communication and, therefore, such control can be carried out only on the basis of the order of the investigating judge. Conclusions. The concept of corruption crimes related to a bribery is formulated; the content and practical aspects of the implementation of control over the commission of corruption crimes related to a bribery are revealed; the criteria for distinguishing between such control and provocation of a crime’s commission are determined; typical violations of the criminal proceeding law committed by the prosecution during the specified control, as well as other covert investigative (search) and investigative (search) actions are highlighted

Key words: crime; control; bribery; provocation; experiment; legality; prosecution; defense.

Через значне навантаження на органи досудового розслідування та прокуратуру кримінальні провадження щодо тяжких та особливо тяжких злочинів з потерпілими далеко не завжди розслідуються ефективно. У результаті права та законні інтереси потерпілих залишаються незахищеними. До того ж, за усталеною традицією, пріоритетною для слідчих та прокурорів є діяльність з доказування вини підозрюваного, обвинуваченого. Відновлення ж порушених прав потерпілих є завданням другорядним та фактично покладено на осіб, яким вчиненням кримінального правопорушення спричинено фізичну, матеріальну та моральну шкоду. Тому надзвичайно важливими сьогодні є питання надання професійної правничої допомоги потерпілим у кримінальному провадженні. Мета статті ‒ визначити поняття та розкрити зміст представництва адвокатом потерпілого у кримінальному провадженні, окреслити коло проблем які пов’язані з цією діяльністю та внести пропозиції щодо шляхів їх вирішення. Основні результати дослідження полягають у тому, що на ґрунті аналізу законодавства та практики його застосування, сформульовано теоретичну дефініцію представництва потерпілого у кримінальному провадженні. Визначено мету та завдання даного виду діяльності, окреслено її характері ознаки. Виявлено проблеми правового регулювання, що знижують ефективність представництва потерпілого у кримінальному провадженні. Внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Представництво потерпілого у кримінальному провадженні визначено як різновид адвокатської діяльності, що полягає в наданні потерпілому від кримінального правопорушення професійної правової допомоги із забезпечення його прав та законних інтересів на стадіях досудового розслідування та судового провадження, а також під час процесуальних дій, що можуть проводитися до початку досудового розслідування. Недостатньо висока ефективність інституту представництва потерпілого у кримінальному провадженні зумовлена недоліками правового регулювання, що підлягають виправленню, у тому числі шляхом: унормування обов’язкового невідкладного залучення адвоката для представництва потерпілого (у тому числі за рахунок держави) у провадженнях щодо особливо тяжких злочинів та злочинів будь-якої тяжкості, якщо їх наслідками є загибель людини або шкода здоров’ю, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження чи тілесного ушкодження середньої тяжкості; встановлення обов’язку слідчого невідкладного роз’яснення потерпілому його прав та обов’язків; надання потерпілому та його представнику рівних прав із сторонами кримінального провадження щодо можливості залучення експерта для проведення експертизи та ініціативи тимчасового доступу до речей і документів.

Ключові слова: потерпілий; представник; адвокат; забезпечення прав; законний інтерес; кримінальне правопорушення

Hribov M. L., Chervinskyi V. V., Representation of the victim in criminal proceedings: concept, content, problems and their solutions Due to the significant burden on the bodies of pre-trial investigation and the prosecutor's office, criminal proceedings serious or especially serious offences with victims are not always investigated effectively. As a result, the rights and legitimate interests of the victims not being protected. However, it is a generally accepted convention that the priority for investigators and prosecutors is the proving a criminal suspect's or accused's guilt. Restoration of violated rights of victims is a secondary task assigned to the persons who have suffered physical, material and moral damage by committing a criminal offence. Therefore, the issues of providing professional legal assistance to victims in criminal proceedings are important today. The purpose of the article is to define the concept and reveal the content of representation by the victim's lawyer in criminal proceedings, to outline the circle of problems that arise in this case and to make proposals for solution. The study reported that based on the analysis of legislation and the practice of its application a theoretical definition of representation of the victim in criminal proceedings are formulated. The purpose and tasks of this activity are determined, and its characteristics are outlined. The problems of legal regulation that reduce the effectiveness representation of the victim in criminal proceedings are identified. The proposals to improve the legislation are made. Representation of the victim in criminal proceedings is defined as a type of lawyer's activity, which consists in providing the victim of a criminal offense with professional legal assistance to ensure his rights and legitimate interests at the stages of pre-trial investigation and court proceedings, as well as during procedural actions that can be carried out before the start of pre-trial proceedings investigation. The insufficiently high efficiency of the institution of representation of the victim in criminal proceedings is caused by the shortcomings of legal regulation, which must be corrected, among other things, by: normalizing the mandatory immediate involvement of a lawyer for the representation of the victim (including with public funds) in proceedings regarding especially serious offences and crimes of any severity, if the consequences are the death of a person or damage to health, which has signs of serious bodily injury, or bodily injury of medium severity; establishment of the duty of the investigator to immediately explain to the victim his rights and obligations; granting the victim and his representative equal rights with the parties to the criminal proceedings regarding the possibility of involving an expert to conduct an examination and the initiative of temporary access to things and documents.

Key words: victim; representative; lawyer; ensuring rights; legitimate interest; criminal offence

Мета дослідження – визначення можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки іншому суб’єкту, крім колективу підприємства, установи, організації (зокрема, трудовому колективу, сформованому фізичною особою – підприємцем), а також висунення відповідних пропозицій щодо вдосконалення законодавства України. Методологія. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ, а також загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки, а саме: системно-структурний, порівняльно-правовий, логікоюридичний (догматичний), статистичний. Наукова новизна здійсненого дослідження полягає в доведенні можливості в межах чинного законодавства звільнити особу від кримінальної відповідальності та передати на поруки трудового колективу, сформованого фізичною особою – підприємцем, а також в обґрунтуванні доцільності збереження інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Цей інститут обов’язково має бути в новому Кримінальному кодексі України, що нині знаходиться на стадії активної розробки. Однією з його важливих складових має стати звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки. Водночас у законі слід встановити, що суб’єктом, який бере особу на поруки, може бути колектив юридичної особи або її окремого підрозділу, а також трудовий колектив, сформований фізичною особою – підприємцем (якщо обвинувачений є членом відповідного колективу). Висновки. Перелік суб’єктів поручительства законодавець може розширити, зокрема особами, які заслуговують на довіру й особливу довіру. Звертаючись до суду з клопотанням, вони мають взяти на себе письмові зобов’язання, зміст яких підлягає чіткому законодавчому унормуванню (з обов’язковим переліком конкретних контрольних заходів зі спостереження за поведінкою звільненого від кримінальної відповідальності)

Ключові слова: звільнення; кримінальна відповідальність; поруки; гуманізація; колектив; суб’єкт господарювання; юридична особа; фізична особа; підприємець.

The purpose of the study is the determination of the possibility of a person’s releasing from criminal liability in connection with his/her bailment to another subject rather than the bailment to a collective of a company, an institution, an organization (in particular, to a labor collective formed by an individual as an entrepreneur), and also making the appropriate proposals for improvement of the legislation. Methodology. The methodological basis of the research is a dialectical-material method of scientific cognition of social and legal phenomena, as well as general scientific and special methods of legal science, in particular: systematic-structural; comparative-legal; logical-legal (dogmatic); statistical. The scientific novelty of the conducted research is contained in the provement of the possibility, within the borders of the current legislation, to release a person from criminal responsibility on the basis of bailment to a labor collective, formed by an individual as an entrepreneur, as well as in the justification of the expediency of preservation the institution of release from criminal responsibility in the new Criminal Code of Ukraine. In the new Criminal Code of Ukraine, which is now on the stage of the active development, the institution of release from criminal responsibility must necessarily find its place. One of the important components of the abovementioned institution should be the release of a person from criminal responsibility in connection with his/her bailment. In this case, the law should establish that a subject which takes a person on bail may be a collective of a legal entity or its separate subdivision, as well as a labor collective formed by an individual entrepreneur (if the accused person is a member of the relevant collective). Conclusions. The list of the bailment subjects can be extended by the legislator at the expense of persons who deserve confidence and special trust. Such persons, when applying to the court with a request, must take written obligations, the content of which are the subject to the clear legislative regulation (with a mandatory list of specific control measures to monitor the behavior of the person released from criminal responsibility).

Key words: release; criminal responsibility; bailment; humanization; collective; business entity; legal entity; individual; entrepreneur

Мета дослідження – оцінювання зарубіжного досвіду протидії масовим заворушенням й обґрунтування можливості та доцільності використання його окремих елементів в Україні. Методологія. Для досягнення зазначеної мети використано загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їх зв’язків із практичною діяльністю правоохоронних органів. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу; порівняльно-правовий; компаративний; моделювання. Теоретичний базис дослідження становлять останні наукові праці українських та іноземних учених за обраним напрямом. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу масиву доступних даних щодо теорії та практики протидії масовим заворушенням у різних країнах обґрунтовано можливості й доцільність застосування певних елементів зарубіжного досвіду в Україні. Висновки. Учені країн розвиненої демократії детально дослідили причини й умови виникнення масових заворушень, динаміку їх розвитку та закономірності поширення. Проте використання результатів цих досліджень в Україні можливе лише в достатньо вузькому спектрі, оскільки причини, умови та характер масових заворушень, притаманних Україні, відрізняються від таких чинників в інших державах. Реагування держави на масові заворушення слід розглядати на двох рівнях: перший ‒ дії політичного керівництва країни (керівництва регіону, міста); другий ‒ дії правоохоронних органів. На обох рівнях реагування має ґрунтуватися на чітко регламентованих нормах національного законодавства, зокрема тих, які відмежовують законні зібрання громадян від незаконних, а також тих, що визначають, які саме дії натовпу є масовими заворушеннями, і встановлюють відповідальність за їх організацію та участь у них. У цій частині законодавство України потребує вдосконалення. У нашій державі доцільно використовувати досвід правоохоронних органів країн Європейського Союзу щодо принципів превенції стихійних масових заворушень. До таких принципів належать: активне сприяння з боку поліції реалізації учасниками масових мирних акцій їхніх законних прав та інтересів; забезпечення чіткого виконання учасниками таких акцій приписів національного законодавства щодо проведення мирних зборів; формування в суспільстві розуміння невідворотності покарання за порушення зазначених приписів

Ключові слова: масові заворушення; протидія злочинності; правоохоронні органи; поліція; зарубіжний досвід.

The purpose of the research is the evaluation of the foreign experience of mass disorders’ counteraction and making suggestions as to the feasibility and possibility of its individual elements’ usage in Ukraine. Methodology. A general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their links with the practical activities of law enforcement agencies is used in order to achieve this purpose. Special research methods used in the article are: method of systematic analysis; comparative-law; comparative; modelling ones. The theoretical backgrounds of the study are the latest scientific works of native and foreign scientists in the chosen field. The scientific novelty of the study is contained in such a fact that, on the ground of the available data scope’s analysis as to the theory and the practice of mass disorders’ counteraction in different countries, the assessment of the possibility and feasibility of applying certain elements of foreign experience in Ukraine is presented. Conclusions. The causes and conditions of mass disorders outbreaks, the dynamics of their development and the patterns of their spreading are precisely studied by the scientists of the developed democracies’ countries. However, the usage of the above-mentioned researches’ results in Ukraine is possible only in a very narrow range, because the causes, the conditions and the nature of mass disorders, usual for Ukraine, are different from these factors in other countries. The state's response to mass disorders should be considered at two levels: the first one is the actions of the country's political governance (regional, city governance); the second one – the actions of law enforcement agencies. At both levels, the response should be based on clearly defined norms of national legislation, including those ones that differentiate legal and illegal gatherings, as well as those norms which determine what crowd actions can be classified as riots and establish responsibility for their organization and participation in such crimes. The legislation of Ukraine needs to be improved in this part. The experience of the EU law enforcement agencies as to the principles of spontaneous riots’ prevention is worth to be used in Ukraine. Such principles include: active police assistance to the participants of mass peaceful actions in the realization of their legal rights and interests; guarantee of the clear obedience by participants of such gatherings to the norms of the national legislation as to the carrying out peaceful assemblies; creation in the society the awareness of punishment’s inevitability for violation of the specified instructions

Key words: mass disorders; crime prevention; law enforcement agencies; police; foreign experience

Мета дослідження – внесення пропозицій з удосконалення законодавчого регулювання оперативнорозшукової та інших видів діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України. Методологія. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціальноправових явищ, а також загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: системно-структурний – для визначення змісту досліджуваних категорій і правових явищ, зокрема формування понятійно-категорійного апарату, систематизації наукових знань обраного напряму дослідження загалом, комплексного аналізу положень нормативно-правових актів та формування системи пропозицій щодо реформування законодавства й використання в Україні іноземного досвіду; порівняльно-правовий та компаративний – для комплексного аналізу національного законодавства й підзаконних нормативно-правових актів, норм міжнародного права, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності; логіко-юридичний (догматичний) – під час розроблення понятійного апарату, формулювання пропозицій щодо внесення змін і доповнень до законодавчих актів; статистичний – для аналізу вивчених матеріалів оперативно-розшукових справ, кримінальних проваджень, результатів анкетування; соціологічні (анкетування, інтерв’ювання, опитування) – для дослідження думок практичних працівників, визначення ефективності застосування окремих правових інститутів. Наукова новизна. Обґрунтовано, що головною проблемою правового регулювання діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України є її несистематизованість. Забезпечення такої системності цілком можливе за рахунок внесення змін і доповнень до законодавства. Концепція реформування законодавчого регулювання діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України має складатися із взаємопов’язаних елементів, що передбачають зміни й доповнення до законодавства за трьома напрямами регулювання суспільних відносин: кримінально-процесуальним (детальна регламентація діяльності оперативних підрозділів у Кримінальному процесуальному кодексі зі значним розширенням їхніх повноважень, зокрема в частині забезпечення безпеки осіб, які конфіденційно співпрацюють з органами досудового розслідування); оперативнорозшуковим (законодавче унормування чітких підстав ініціативної діяльності оперативних підрозділів з виявлення підготовки та вчинення злочинів, а також самостійної, із чітким вичерпним законодавчим визначенням, системи оперативно-розшукових заходів з диференціацією їх залежно від суб’єкта санкціонування, що враховують і такі, які оперативний працівник може провести без жодних дозволів і погоджень); у сфері охорони державної таємниці (комплексне врегулювання в Законі України «Про державну таємницю» правовідносин, пов’язаних із конспірацією діяльності оперативних підрозділів та інших внутрішніх структурних утворень тих державних органів, які цього потребують). Висновки. З метою надання системності механізму правового регулювання оперативно-розшукової діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України необхідно внести зміни й доповнення до законодавства. Сутність цих змін зумовлена різними підходами, що розмежовуються за рівнями. На найвищому, стратегічному, рівні глибинної трансформації потребує законодавче регулювання комплексу суспільних відносин, що пов’язані з протидією злочинності правоохоронними органами (зокрема оперативно-розшукова діяльність, кримінальний процес, захист державної таємниці). Тактичний рівень відповідає внесенню науково обґрунтованих пропозицій з урегулювання питань оперативнорозшукової діяльності. Оптимальним варіантом схеми вдосконалення законодавчого регулювання діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України є запровадження тактичного рівня реформування з поступовим переходом до стратегічного

Ключові слова: оперативні підрозділи; оперативно-розшукова діяльність; оперативно-розшукові заходи; правоохоронні органи; кримінальний процес; досудове розслідування; державна таємниця

The purpose of the study is to make proposals for improving the legislative regulation of operational and investigative and other activities of operational units of law enforcement agencies of Ukraine. Methodology. The methodological basis of the study is a dialectical-materialist method of scientific knowledge of socio-legal phenomena, as well as general and special methods of legal science, in particular: system-structural – to determine the content of the studied categories and legal phenomena, including the formation of conceptual and categorical apparatus. the direction of research in general, a comprehensive analysis of the provisions of regulations and the formation of a system of proposals for reforming legislation, the formation of a system of proposals for the use of foreign experience in Ukraine; comparative law and comparative – for a comprehensive analysis of domestic legislation and bylaws, international law, which constitute the legal basis of the ORD; logical and legal (dogmatic) – in the development of the conceptual apparatus, the formulation of proposals for changes and additions to legislation; statistical – for the analysis of the studied materials of ORS, criminal proceedings, results of questionnaires; sociological (questionnaires, interviews, surveys) – to study the opinions of practitioners, to determine the effectiveness of certain legal institutions. Scientific novelty. It is substantiated that the main problem of legal regulation of the activities of operational units of law enforcement agencies of Ukraine is the lack of system. Providing such a system is quite possible by making changes and additions to the legislation. The concept of reforming the legislative regulation of operational units of law enforcement agencies of Ukraine should consist of interrelated elements that provide changes and additions to the legislation in three areas of regulation of public relations: criminal procedure (detailed regulation of operational units in the CPC with significant expansion of their powers including in terms of ensuring the safety of persons who confidentially cooperate with the pre-trial investigation bodies); operational-investigative (legislative regulation of clear grounds for initiative activities of operational units to detect the preparation and commission of crimes, as well as an independent, with a clear comprehensive legal definition, ARI system with their differentiation depending on the subject of authorization, taking into account those that the operative may without any permits and approvals); in the field of protection of state secrets (comprehensive regulation in the Law of Ukraine «On State Secrets» of legal relations related to the conspiracy of operational units and other internal structures of those state bodies that need it). Conclusions. In order to provide a systematic mechanism of legal regulation of operational and investigative activities of operational units of law enforcement agencies of Ukraine, changes and additions to the legislation are needed. Determining the nature of these changes can be done within different approaches, differentiated by their level. At the highest, strategic level, deep transformation is subject to legislative regulation of the whole complex of public relations related to the fight against crime by law enforcement agencies, including ORD, criminal proceedings, protection of state secrets. The tactical level corresponds to the introduction of scientifically sound proposals to resolve issues of operational and investigative activities. The best option for improving the legislative regulation of the operational units of law enforcement agencies of Ukraine is to introduce a tactical level of reform with a gradual transition to strategic.

Key words: operational units; operational and investigative activities; operational and investigative measures; police; criminal proceedings; pre-trial investigation; state secret

Мета дослідження полягає в здійсненні класифікації та висвітленні форм міжнародного співробітництва у сфері негласних розслідувань, а також розробленні шляхів удосконалення правової регламентації таких форм і практики їх застосування. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з огляду на поставлену мету, специфіку об’єкта й предмета дослідження. Він ґрунтується на загальному діалектичному методі наукового пізнання реальних явищ, а також їх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів й органів досудового розслідування. Ці методи комплексно використано під час системного опрацювання: статистичних матеріалів про рівень злочинності й результати роботи органів розслідування України та Інтерполу; міжнародних договорів і національного законодавства низки держав; матеріалів практичної реалізації зазначених договорів; результатів досліджень з питань протидії міжнародній злочинності; положень наукових праць щодо використання правоохоронними органами різних країн негласних методів одержання інформації, необхідної для протидії злочинності; матеріалів оперативно-розшукових справ і кримінальних проваджень, під час розслідування яких застосовували заходи міжнародного співробітництва й негласного одержання інформації. Наукова новизна. За результатами дослідження сформовано пропозиції щодо підвищення ефективності практики міжнародного співробітництва у сфері негласних розслідувань (кримінальної розвідки, оперативно-розшукової діяльності). На підставі запропонованого авторами підходу до класифікації форм міжнародного співробітництва у сфері негласних розслідувань визначено напрями вдосконалення міжнародного права та гармонізації норм національних законів різних країн у частині застосування негласних методів одержання інформації, необхідної для боротьби з міжнародною злочинністю. Висновки. До форм міжнародного співробітництва у сфері негласних розслідувань (кримінальної розвідки, оперативно-розшукової діяльності) належать: 1) обмін між державами інформацією, необхідною для проведення негласних розслідувань, й інформацією, одержаною в процесі таких розслідувань; 2) обмін на взаємовигідних умовах спеціальною технікою, предметами та речовинами, необхідними для використання в процесі негласного розслідування; 3) залучення іноземних спеціалістів до участі в негласному розслідуванні чи окремих негласних слідчих діях; 4) проведення негласних слідчих дій (негласних поліцейських операцій, розвідувальних заходів у кримінальному середовищі) за запитами іншої країни; 5) проведення комплексу негласних слідчих дій (негласних поліцейських операцій, розвідувальних заходів у кримінальному середовищі) за запитами іншої держави (у межах однієї справи); 6) проведення спільних транскордонних негласних поліцейських операцій (негласних слідчих дій) правоохоронними органами двох і більше країн; 7) проведення негласного розслідування (кримінальної розвідки, оперативно-розшукової діяльності) за зверненням правоохоронних органів іншої держави; 8) одночасне проведення негласного розслідування в конкретній справі на територіях двох і більше держав їхніми правоохоронними органами у взаємодії. Зазначені форми відрізняються за рівнем складності. Простіші з них можуть бути охоплені складнішими. Що ширшим є спектр форм, які використовують, і що складнішими вони є, то ефективнішою буде протидія міжнародній злочинності

Ключові слова: злочинність; негласні розслідування; слідчі дії; оперативно-розшукові заходи; розслідування злочинів; міжнародне співробітництво; правоохоронні органи

The purpose of the study is to classify and disclose the content of forms of international cooperation in the field of covert investigations, as well as to develop ways to improve the legal regulation of such forms and the practice of their application. Methodology. Methodological tools are selected taking into account the purpose, specifics of the object and subject of research. It is based on a general dialectical method of scientific knowledge of real phenomena, as well as their connections with the practical activities of operational units and pre-trial investigation bodies. These methods were comprehensively used in the systematic processing of: statistical materials on the state of crime and the results of the investigative bodies of Ukraine and Interpol; international treaties and national legislation of a number of states; materials for the practical implementation of these agreements; the results of research on combating international crime; provisions of scientific works on the use by law enforcement agencies of different countries of covert methods of obtaining information necessary to combat crime; materials of operative-search cases and criminal proceedings, during the investigation of which measures of international cooperation and measures of secret receipt of information were applied. Scientific novelty. According to the results of the study, proposals were made to increase the effectiveness of the practice of international cooperation in the field of covert investigations (criminal intelligence, operational and investigative activities). Based on the proposed author's approach to the classification of forms of international cooperation in the field of covert investigations, the directions of improving international law and harmonization of national laws of different countries in terms of using covert methods to obtain information necessary to combat international crime. Conclusions. Forms of international cooperation in the field of covert investigations (criminal intelligence, operational and investigative activities) include: 1) exchange between states of information necessary for covert investigations and information obtained in the course of such investigations; 2) exchange on mutually beneficial terms of special equipment, objects and substances necessary for use in the process of covert investigation; 3) involvement of foreign specialists for their participation in covert investigations or in some covert investigative actions; 4) conducting certain covert investigative actions (covert police operations, intelligence activities in a criminal environment) at the request of another country; 5) conducting a set of covert investigative actions (covert police operations, intelligence activities in a criminal environment) at the request of another state (within one case); 6) conducting joint cross-border covert police operations (covert investigative actions) by law enforcement agencies of two or more countries; 7) conducting a covert investigation (criminal intelligence, operational and investigative activities) at the request of law enforcement agencies of another state; 8) simultaneous conduct of a covert investigation in a particular case in the territories of two or more states by their law enforcement agencies in cooperation. These forms differ in their complexity. Simpler ones may be included in the content of more complex ones. The wider the range of forms used and the more complex they are, the more effective the fight against international crime will be

Key words: crime; covert investigations; investigative actions; operational and investigative measures; crime investigation; international cooperation; police

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей застосування візуального спостереження за особою, річчю або місцем у протидії торгівлі людьми. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Основним є загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів й органів досудового розслідування. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, моделювання. Для досягнення мети дослідження та оцінювання його результатів було проведено інтерв’ювання та анкетування 200 оперативних працівників. Теоретичний базис дослідження становлять останні наукові праці за обраним напрямом досліджень. Наукова новизна. У статті окреслено ознаки, які становлять юридичний зміст візуального спостереження за особою, річчю або місцем. Розглянуто основні ознаки вчинення торгівлі людьми, що можуть бути виявлені та зафіксовані під час проведення візуального спостереження, а також специфіку застосування цього інструменту в протидії торгівлі людьми. Визначено особливості поведінки осіб, причетних до торгівлі людьми, як об’єктів візуального спостереження. Висновки. Констатовано, що особливості застосування візуального спостереження та його поєднання з іншими оперативно-розшуковими заходами чи негласними слідчими (розшуковими) діями в межах протидії торгівлі людьми залежать від конкретної оперативно-тактичної (слідчої) ситуації. Його може бути застосовано як для фіксації ознак торгівлі людьми (з метою подальшого використання в доказуванні), так і для одержання інформації, що має оперативне (криміналістичне) значення та використовується для прийняття певних організаційних і тактичних рішень. З’ясовано основні завдання, що може бути виконано за допомогою візуального спостереження в межах протидії торгівлі людьми

Ключові слова: візуальне спостереження; оперативні підрозділи; торгівля людьми; допустимі докази; кримінальне провадження; оперативно-розшукова діяльність

The purpose of the research is to identify the peculiarities of the visual surveillance of a person, a thing or a place’s usage in the counteraction to the trafficking in human beings. Methodology. The methodological toolkit is chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and the subject of the study. Its basis is general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their connections with practical activity of the operative-search units and bodies of pre-trial investigation. Special methods of research, used in the article, are the methods of systematic analysis, comparative-legal and modeling ones. With the aim of evaluation of the research’s results the questionnaires of 200 operative workers. The theoretical basis of the study is performed by the latest studies of native and foreign scientists who work in this specific field. Scientific novelty. The features which create the legal content of the visual surveillance of a person, a thing or a place are identified in the article. The main determinants of the human beings’ trafficking which can be identified and recorded at the time of conducting visual surveillance as well as the specifics of this tool’s usage in counteraction to the trafficking in human beings are defined. The peculiarities of the behavior of persons involved into the human beings’ trafficking as objects of visual surveillance are determined. Conclusions. It is stated that the peculiarities of the visual surveillance’s usage and its combination with other operative-search or covert investigative (search) actions in the framework of counteracting the trafficking in human beings depend on the specific operative-tactical (search) situation. It can be used as to record the signs of the human beings’ trafficking (for further usage as a proof) so to obtain information which has operative (forensic) significance and is used to make certain organizational and tactical decisions. The main tasks that can be performed with the help of visual surveillance within the framework of counteracting the human beings’ trafficking are identified

Key words: visual surveillance; operative units; human beings trafficking; admissible evidence; criminal proceeding; operative-search activity

Мета дослідження – внесення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання негласного співробітництва як системи норм оперативно-розшукового та кримінального процесуального законодавства України, що утворюють відповідний правовий інститут. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Це загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків з практичною діяльністю оперативних підрозділів й органів досудового розслідування. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, моделювання. З метою оцінювання результатів дослідження проведено анкетування 1000 оперативних працівників і 1000 слідчих. Теоретичний базис дослідження становлять останні наукові праці вітчизняних й іноземних учених за обраним напрямом. Наукова новизна. Обґрунтовано, що головною проблемою правового регулювання негласного співробітництва є відсутність системності. Забезпечити таку системність можливо шляхом внесення змін і доповнень до законодавства, зокрема щодо негласного співробітництва. Сформульовано такі зміни й доповнення (запропоновано нові редакції ст. 11, 13 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і ст. 275 Кримінального процесуального кодексу України). Висновки. З метою забезпечення системності механізму правового регулювання негласного співробітництва потрібно запроваджувати зміни й доповнення до законодавства. Опрацьовуючи зміст таких змін і доповнень, використовують два підходи. Перший (тактичний) передбачає розроблення пропозицій з огляду на сучасний стан законодавчого регулювання оперативно-розшукової діяльності та кримінального процесу, внесення змін і доповнень конкретно щодо негласного співробітництва. Другий (стратегічний) передбачає розроблення пропозицій щодо врегулювання питань негласного співробітництва в контексті реформування законодавчого регулювання оперативнорозшукової діяльності та досудового розслідування.

Ключові слова: негласне співробітництво; конфіденційне співробітництво; негласне розслідування; негласні дії; оперативно-розшукові заходи; правове регулювання; система; інститут права

The purpose of the articleis to submit the proposals for improving the legal regulation of the tacit cooperation as the system of operative-search and criminal procedure legislation of Ukraine’s norms which form the relevant legal institution. Methodology. The methodological toolkit is chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and the subject of the study. Its basis is general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their connections with practical activity of the operative-search units and bodies of pre-trial investigation. Special methods of research, used in the article, are the methods of systematic analysis, comparative-legal and modelling ones. With the aim of evaluation of the research’s results the questionnaires of 1000 operative workers, 1000 investigators are held. The theoretical basis of the study is performed by the latest studies of native and foreign scientists who work in this specific field. Scientific novelty. It is grounded that the main problem of the tacit cooperation’s legal regulation is the absence of systematic character. It is quite possible to create such a systematic nature by amending the legislation specifically in the sphere of tacit cooperation. These changes and amendments have already been formulated (new versions of Articles 11, 13 of the Law of Ukraine «On Operative-Search Activity» and Article 275 of the Criminal Procedure Code have been proposed). Conclusions. With the aim of providing the systematic character to the mechanism of the tacit cooperation’s legal regulation changes and amendments of the national legislation must be introduced. The usage of the two possible approaches is possible while drafting such changes and amendments. The first one (tactical) involves drafting of the proposals keeping in mind the contemporary state of the operative search activity and criminal procedure’s legal regulation and introducing changes and amendments as to the tacit cooperationspecifically. The second approach (strategic) includes the introduction of proposals as to the settlement of the tacit cooperation’s issues in the content of significant reformation of the operative-search activity and pre-trial investigation’s legal regulation.

Key words: tacit cooperation; confidential cooperation; tacit investigation; tacit actions; operative-search measures; legal regulation; systematic character; legal institution.

Метою дослідження є визначення та розв’язання юридичних проблем застосування негласного опитування осіб у межах досудового розслідування злочинів. Методологія. Для досягнення окресленої мети було використано як емпіричні, так і теоретичні методи дослідження. Емпіричну базу роботи становлять результати інтерв’ювання 312 негласних оперативних працівників Національної поліції України (нинішніх і пенсіонерів), які мають значний досвід застосування негласного опитування під час досудового розслідування злочинів; матеріали 249 кримінальних проваджень (Україна, 2014–2019 роки), де за неофіційними даними застосовано негласне опитування; власний досвід авторів з проведення негласного опитування в межах досудового розслідування злочинів; опитування 4000 осіб (вікової категорії 18–67 років) з різним соціальним статусом для з’ясування їхнього ставлення до використання негласного опитування в межах досудового розслідування злочинів. Теоретичне підґрунтя статті становлять результати наукових досліджень стосовно змісту негласного опитування, можливості застосування окремих методів і засобів кримінальної розвідки та негласного розслідування злочинів, а також результати аналізу законодавства країн пострадянського простору. Наукова новизна. У публікації констатовано, що в низці пострадянських країн без законодавчого закріплення активно й ефективно використовують негласне опитування. Обґрунтовано, що таке опитування необхідно узаконити, оскільки правоохоронці в будь-якому разі будуть використовувати його для одержання потрібної інформації. За інших обставин застосування негласного опитування буде неможливо контролювати, що створить умови для зловживань. Унормування негласного опитування дає змогу кримінальному процесуальному законодавству контролювати зазначену діяльність і мінімізувати соціальну шкоду від нього. Висновки. 1. Негласне опитування – це захід, що проводять працівники поліції (та інших правоохоронних органів) з приховуванням своїх персональних даних і (або) професійної приналежності, який також полягає в одержанні інформації, необхідної для запобігання злочинам, їх виявлення, припинення та розслідування, шляхом спілкування з опитуваними особами (усного або письмового; безпосереднього або опосередкованого; з використанням технічних засобів комунікації або без них). 2. Застосування негласного опитування в досудовому розслідуванні злочинів є можливим і доцільним. Неминуча соціальна шкода від його використання у формі приниження гідності опитуваних (через їх обман) є незначною проти соціальної користі (виконання завдань кримінального провадження; встановлення місцеперебування осіб, оголошених у розшук; забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; запобігання злочинам, що могли б бути вчинені, та їхнім тяжким наслідкам тощо). Спричинення можливої (імовірної) соціальної шкоди від застосування негласного опитування (шкода репутації опитаної особи в разі розголошення факту й змісту опитування, загроза її життю та здоров’ю, шкода репутації організацій, від яких застосовують документи оперативного прикриття) можна мінімізувати й ліквідувати, якщо запровадити чітку процедуру та ефективний контроль за здійсненням негласного опитування. 3. Негласне опитування підлягає законодавчому унормуванню не як окрема негласна слідча дія, а як один із заходів оперативного (розвідувального) супроводження кримінального провадження. Його слід закріпляти в кримінальних процесуальних кодексах за таким зразком: негласне опитування – це опитування, що здійснюють з приховуванням його мети, професійної приналежності та персональних даних особи, яка його проводить. Його здійснюють з метою одержання інформації, необхідної для прийняття процесуальних, організаційних і тактичних рішень у кримінальному провадженні. Дані, отримані за результатами негласного опитування, не можуть бути використані в кримінальному процесуальному доказуванні.

Ключові слова: covert questioning; police; pre-trial investigation; crime; criminal procedure

The purpose of this study is to identify and resolve legal issues relating to the use of covert questioning of individuals within the framework of pre-trial investigation of crimes. To achieve this goal, both empirical and theoretical methods of research were used. Мethodology. The empirical basis of this paper is the results of questioning of 312 cover police operatives of the National Police of Ukraine (active and retired) who have considerable experience in using covert questioning during pre-trial investigation of crimes; materials of 249 criminal proceedings (Ukraine, 2014–2019), where according to unofficial data covert questioning was used; own experience of the authors of conducting covert questioning within the framework of pre-trial investigation of crimes; a survey of 4000 people of different ages (from 18 to 67 years old) with different social status regarding their attitude towards the use of covert questioning within the framework of pre-trial investigation of crimes. Theoretical basis for the study was the following: the results of research on the content of covert questioning; a possibility of using certain methods and means of criminal intelligence and covert investigation of crimes; the results of the analysis of the legislation of post-Soviet countries. Scientific novelty. In this study, it has been shown that in many post-Soviet countries, without legislative consolidation, covert questioning is used actively and with much effect. It is substantiated that if such a questioning is not legalized (or even forbidden), law enforcement officers will still use it due to high efficiency for obtaining the necessary information. In this case, the use of covert questioning will be impossible to control, which creates conditions for abuse. Legitimation of covert questioning with the criminal procedural law enables to put this activity under control and minimize social harm from it. Conclusions. 1. Covert questioning is an action which is carried out by the stuff of the police (and other law enforcement bodies) with concealment of personal data and (or) professional membership, and consists of obtaining the information necessary for prevention of crimes, by making a dialogue with persons questioned (oral or written; direct or indirect, with the use of technical communications devices or without it). 2. The use of covert questioning in pre-trial investigation of crimes is possible and expedient. Inevitable social harm from its application in the form of humiliation of dignity of the questioned (because of deceit) is insignificant in comparison with its social benefit which becomes possible from its application (execution of tasks of criminal legal proceedings, establishing of location of the wanted persons, providing compensation of harm caused by a criminal offence, prevention of crimes which could be committed and their heavy consequences, etc.). Causing possible (probable) harm from the use of covert questioning (damage to the reputation of the interrogated person in case of disclosure of the fact and content of questioning, danger to his life and health, damage to the reputation of the organizations from which the documents of operative covering are applied) can be minimized and, in general, liquidated at all in case of introduction of precise procedure and an effective control behind realization of covert questioning. 3. Covert questioning is subject to legislative normalization not as separate covert questioning action, but as one of the measures of operative (intelligence) support of criminal proceeding. It needs to be established in criminal-procedural codes on such a model sample: covert questioning is interviewing carried out with concealment of its purpose, and also with concealment of a professional membership and personal data of persons who perform it. It is carried out only for obtaining information necessary for taking procedural, organizational and tactical decisions in criminal proceeding. The information received by the results of covert questioning cannot be used in criminal procedural proving.

Key words: covert questioning; police; pre-trial investigation; crime; criminal procedure

Мета дослідження полягає у визначенні шляхів мінімізації процесуальних порушень, що призводять до неможливості використання в кримінальному процесуальному доказуванні фактичних даних, одержаних шляхом проведення візуального спостереження, як таких, що мають ознаки недопустимості доказів. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Його основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів й органів досудового розслідування. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, моделювання. Для досягнення мети дослідження та оцінювання його результатів було проведено інтерв’ювання та анкетування 200 оперативних працівників, 200 слідчих і 200 адвокатів (у Вінницькій, Київській, Полтавській, Херсонській областях та в м. Києві). Теоретичний базис дослідження становлять останні наукові праці за обраним напрямом досліджень. Наукова новизна публікації полягає в розвитку теоретичних положень щодо визначення: головних ознак недопустимості доказів, одержаних шляхом візуального спостереження за особою, річчю або місцем; найбільш грубих і типових порушень процесуального порядку проведення такого спостереження, що дають підстави визнати одержані докази недопустимими. Висновки. Порушення представниками сторони обвинувачення вимог законодавця щодо процесуального порядку проведення візуального спостереження за особою, річчю або місцем, які призводять до недопустимості одержаних доказів, спричинені як суб’єктивними, так й об’єктивними факторами. Суб’єктивні чинники пов’язані з нерозумінням або ж свідомим ігноруванням змісту окремих норм Кримінального процесуального кодексу України прокурорами, слідчими, працівниками оперативних підрозділів (а також розробниками підзаконних нормативно-правових актів). Об’єктивні фактори спричинені недосконалістю окремих норм кримінального процесуального закону, які призводять до неможливості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили кримінальне правопорушення. Окреслено шляхи розв’язання досліджуваної проблеми.

Ключові слова: кримінальний процес; доказування; допустимі докази; недопустимі докази; негласні дії; слідчі дії; візуальне спостереження; оперативні підрозділи

The purpose of the research is to identify the ways to minimize the procedural violations which lead to the impossibility of usage the factual data, obtained while conducting visual surveillance, as such ones, that cannot be recognized as admissible evidence in the criminal proceedings. Methodology. The methodological toolkit is chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and the subject of the study. Its basis is general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their connections with practical activity of the operative-search units and bodies of pre-trial investigation. Special methods of research, used in the article, are the methods of systematic analysis, comparative-legal and modelling ones. With the aim of evaluation of the research’s results the questionnaires of 200 operative workers, 200 investigators and 200 advocates (in Vinnitsa, Kyiv, Poltava, Kherson regions and in KyivCity) are held. The theoretical basis of the study is performed by the latest studies of native and foreign scientists who work in this specific field. Scientific novelty is contained in the development of the theoretical provisions as to the determination of: the main features of the inadmissibility of evidence, obtained while conducting visual surveillance of a person, a thing or a place; the most serious and typical violations of the procedural order of conducting such a surveillance, which give reasonable grounds for declaring the evidence obtained, inadmissible. Conclusions. The prosecution representatives’ violations of the legislator’s demands as to the procedural order of conducting visual surveillance of a person, a thing or a place, which lead to the inadmissibility of the received evidence, are grounded as by the subjective so by the objective factors. The subjective factors are related to the misunderstanding or deliberate ignorance of the content of certain norms of the CPC of Ukraine by prosecutors, investigators, employees of operative units (as well as by the drafters of the normative-legal acts). The objective factors are connected with the imperfection of certain norms of the Criminal Procedure Law, which do not facilitate the execution of criminal proceeding tasks but, on the contrary, often lead to the impossibility of prosecution of the persons who have committed criminal offences. The propositions as to the ways of such a situation’s improvement are made

Key words: criminal proceeding; proving; admissible evidence; inadmissible evidence; illicit actions; investigative actions; operative units

Мета статті – формулювання пропозицій з удосконалення законодавства України щодо використання негласного співробітництва для виконання завдань протидії злочинності (на підставі міжнародного досвіду), а також визначення особливостей практичної реалізації таких пропозицій. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Передусім він ґрунтується на загальному діалектичному методі наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів та органів досудового розслідування. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу; порівняльноправовий; моделювання. З метою оцінювання результатів дослідження проведено анкетування 1000 оперативних працівників, 1000 слідчих, 200 прокурорів. Теоретичний базис дослідження становлять наукові праці вітчизняних й іноземних учених останніх років за обраним напрямом. Наукова новизна. Застосування зазначених методів дає змогу запропонувати систему змін до вітчизняного законодавства, що забезпечать ефективність використання негласного співробітництва в протидії злочинності. Зокрема, в Україні доцільно на законодавчому рівні унормувати: 1. Ініціативну діяльність осіб, які конфіденційно інформують поліцію (безкоштовно або за винагороду) про підготовку та вчинення злочинів. Одночасно слід встановити: а) призначення та виплату поліцією винагороди за допомогу в розкритті злочинів і затриманні осіб, які їх учинили; б) заходи забезпечення конфіденційності надання такої інформації та безпеки осіб, які її повідомили. 2. Залучення до негласного співробітництва розроблюваних, підозрюваних, обвинувачених і засуджених. Необхідно передбачити можливість їх звільнення від відбування кримінального покарання або його пом’якшення в разі надання реальної допомоги у виявленні й (або) розслідуванні фактів підготовки та (або) вчинення злочину. 3. Систему фізичного, соціального й економічного захисту свідків та її належне фінансування. 4. Можливість безпосередньої участі негласних співробітників у проведенні оперативнорозшукових заходів і негласних слідчих (розшукових) дій та використання ними спеціальних технічних засобів одержання і фіксації інформації. 5. Визначення виплат і винагород негласним співробітникам як таких, що не можуть бути оподатковані. 6. Права негласних співробітників: а) на компенсацію витрат і збитків у зв’язку з виконанням поставлених завдань; б) на збереження в таємниці відомостей щодо негласного співробітництва з ними; в) на одностороннє розірвання договору про негласне співробітництво; г) на доступ до державної таємниці в обсязі, необхідному для виконання обов’язків за договором про негласне співробітництво; д) на забезпечення державою їхньої безпеки та безпеки їхніх близьких. 7. Можливість проведення особисто негласним співробітником за завданням оперативного працівника (слідчого, детектива): а) оперативного опитування; б) оперативного огляду; в) візуального спостереження; г) одержання зразків для порівняльного дослідження; д) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. 8. Можливість зарахування терміну негласного співробітництва до трудового стажу лише тим негласним співробітникам, для яких сприяння ОРД є основним видом діяльності. Висновки. Запозичення іноземного досвіду правового регулювання інституту негласного співробітництва сприятиме підвищенню ефективності протидії злочинності лише за таких суттєвих умов: 1) наукова обґрунтованість запроваджуваних змін; 2) урахування відмінностей: а) правової системи України та інших держав; б) застосування різних механізмів правового регулювання однотипних суспільних відносин; в) різних традицій, звичаїв і поведінкових стереотипів, притаманних народам України й інших країн; 3) значні фінансові інвестиції в розбудову та функціонування інституту негласного співробітництва; 4) радикальна зміна ставлення населення до осіб, які негласно сприяють діяльності правоохоронних органів, у напрямі схвалення (це можливо лише за умов реального зростання економічного потенціалу країни й добробуту громадян, забезпечення державою соціального та правового їх захисту).

Ключові слова: негласне співробітництво; оперативно-розшуковий захід; міжнародний досвід; оперативні підрозділи; досудове розслідування

The purpose of the article is to introduce the system of proposals for improving the legislation of Ukraine in the part which concerns the usage of tacit cooperation with the aim to fulfil the tasks of combating crime (based on international experience) as well as to determine the features of practical implementation of these proposals.Methodology. The methodological toolkit is chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and the subject of the study. Its basis is general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their connections with practical activity of the operative-search units, bodies of pre-trial investigation and the court.Special methods of research, used in the article, are the methods of systematic analysis, comparative-legal and modelling ones. With the aim of evaluation of the research’s results the questionnaire of 1000 operative workers, 1000 investigators and 200 prosecutors is held. The theoretical basis of the study is performed by the latest studies of native and foreign scientists who work in this specific field. Scientific novelty. Introduction of the abovementioned methods allows to propose a system of amendments to the national legislation which will provide the effective usage of tacit cooperation in the sphere of combating crime. In Ukraine, in particular, it is worth to regulate the following elements on the legislative level:1. Voluntary activity of persons who confidentially inform the police (free of charge or on the paid basis) about planning and commission of crimes. At the same time the following elements should be established: a) the setting of order of accepting the reward pay out amount given by the police for the assistance in the crimes’ solution and the perpetrators’ detention; b) measures of the ensuringthe confidentiality of the information’s transmission process and the security of the informants. 2. The inclusion into the process of tacit cooperation of such categories as suspected, accused and convicted persons. The possibility of their release from serving the sentences or mitigation of the sentence should be provided to them in the case of real assistance in identifying and/or investigating the facts of the preparation and/or committing the crime. 3. The system of physical, social and economic protection of witnesses and its proper financing. 4. The possibility of direct participation of tacit employees in the conduction of operative-search activities and tacit investigative (search) actions and their usage of special technical means of obtaining and recording information.5. The setting of the pay outs and rewards to the tacit employees as those which cannot be taxed.6. The rights of tacit employees: a) for compensation of expenses and losses assigned in connection with the fulfilment of their tasks; b) for the security of the confidential information concerning their tacit cooperation; c) for one way breaking of the cooperation agreement; d) for the access to state secrets in the volume and the extent which are necessary for the fulfilment of their duties according to the cooperation agreement; e) for the state guaranties of their and their relatives security. 7. The possibility of conducting personally by the tacit employee according to the command of the operative worker (an investigator, a detective): a) operative interview, b) operative search, c) visual surveillance, d) obtaining samples for comparative research;e) performing a specific task of disclosing criminal activities of an organized group or a criminal organization;8. The possibility of enrolment the time of tacit cooperation into the length of service only to those tacit employees for whom the cooperation with the operative-search units is the main type of activity.Conclusions.The adoptionof the foreign experience of the institution of tacit cooperation’s legal regulation will increase the effectiveness of the crime counteraction only under the following essential conditions:1. Scientific validity of the introduced changes.2. Encounting the differences and peculiarities: a) of the legal system of Ukraine and other states, b) of the different mechanisms of legal regulation of the same social relations’ application;c) of different traditions, customs and behavioural stereotypes, inherent in the peoples of Ukraine and other countries.3. Significant financial investments into the development and functioning of the institution of tacit cooperation.4. A radical change of the population’s attitude to the persons who confidentially and positively benefit the activity of law enforcement agencies (it is possible only in the case of the real increase of the country's economic potential and wellbeing of citizens, real provision of their social and legal protection by the state)

Key words: tacit cooperation; operative-search event; international experience; operative units; pre-trial investigation.

Мета статті – запропоновувати шляхи розв’язання проблем правового регулювання використання спеціальних знань, умінь і навичок у кримінальному провадженні. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю органів досудового розслідування та суду. З-поміж спеціальних методів дослідження використано такі: метод системного аналізу (застосований для дослідження правових норм, що регламентують використання спеціальних знань у кримінальному провадженні, а також наукових джерел); системно-структурний – для встановлення змісту досліджуваних категорій і правових явищ, формування понятійно-категорійного апарату; логіко-юридичний (або догматичний) – у процесі розроблення понятійного апарату та наукових положень; моделювання – для формулювання конструкцій правових норм, що установлюватимуть використання спеціальних знань у кримінальному провадженні. Наукова новизна полягає в удосконаленні теоретичного розуміння змісту використання спеціальних знань, умінь і навичок у кримінальному провадженні; обґрунтуванні доцільності використання терміна «спеціальні компетентності» в юридичній науці та правотворчій практиці; внесенні пропозицій щодо системних змін і доповнень до чинного КПК України в частині використання «спеціальних компетентностей». Висновки. Термін «спеціальні знання», який ужито в чинному КПК України, потрібно замінити на «спеціальні компетентності». Спеціальні компетентності є сукупністю професійних знань, умінь і навичок, необхідних для вирішення конкретних питань у межах кримінального провадження особам, які залучені для цього на підставах, встановлених кримінальним процесуальним законом. Використання спеціальних компетентностей у кримінальному провадженні диференціюють залежно від статусу їх суб’єкта (носія) на таке, що здійснює експерт, і таке, що здійснює спеціаліст. Особливими (окремо встановленими законом) видами спеціалістів слід вважати перекладача (сурдоперекладача), педагога, психолога, лікаря. Окремо слід встановити їхні функції та особливості повноважень. Крім того, у кримінальному процесуальному законі потрібно чітко врегулювати процесуальний порядок залучення спеціаліста до виконання завдань кримінального провадження. Положення цього закону, які передбачають залучення спеціаліста до певних процесуальних дій, його участь у них або його присутність під час їх проведення (без чіткого окреслення завдань), доцільно конкретизувати, сформулювавши такі завдання

Ключові слова: спеціальні знання; уміння; навички; спеціальні компетентності; кримінальне провадження; спеціаліст; експерт.

The purpose of the article isto give ways of solving problems of legal regulation of the use of special knowledge, skills and abilities in criminal proceedings. Methodology. The methodological toolkit is chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and the subject of the study. Its basis is general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their connections with practical activity of the bodies of pre-trial investigation and the court. Special methods of research, used in the article, are: the method of systematic analysis (used for the study of legal norms regulating the usage of special knowledge in criminal proceeding, and, also, scientific sources); systematic-structural – to determine the content of the studied categories and legal phenomena, the formation of a conceptual-categorical apparatus; logical-legal (or dogmatic) – to be used in the process of developing a conceptual apparatus and scientific regulations; modelling - to design constructions of legal norms that will establish the usage of special knowledge in criminal proceeding. The scientific novelty consists of: improving the theoretical understanding of the content of special knowledge, skills and abilities’ usage in criminal proceeding; grounding the expediency of usage of the term «special competences» in legal science and law-making practice; making suggestions as to the system’s changes and additions to the current CPC (Criminal Prosecution Code) of Ukraine, connected with the usage of special competencies. Conclusions. The term «special knowledge» which is used in the current CPC of Ukraine should be replaced into the term «special competence». Special competencies are combinations of professional knowledge, skills and abilities, necessary for solving specific issues within the framework of criminal proceedings, for the persons engaged in achieving these aims on the grounds, established by the criminal procedural legislation. The usage of special competencies in criminal proceeding is differentiated, depending on the status of their subject (carrier), into such one, which is carried out by an expert and the other, performed by a specialist. In this case, an interpreter (sign language interpreter), a teacher, a psychologist, a doctor should be considered as a special kind of a specialist (separately established by law). The above given fact should be clearly defined by law. The functions and peculiarities of such specialists’ authorities should be separately determined. Besides, criminal procedural law should clearly regulate the procedural order of a specialist’s engagement into the execution of criminal proceeding’s tasks. The provisions of this law, which anticipate the involvement of a specialist into certain procedural actions, his participation in them or his presence during their execution (without a clear definition of tasks), should be specified by formulating such tasks.

Key words: special knowledge; skills; abilities; special competencies; criminal proceeding; a specialist; an expert

Сьогодні у законодавстві, підзаконних нормативно-правових актах, наукових джерелах та навчальній літературі спостерігається хаотичність у вживанні та тлумаченні термінів пов’язаних з конфіденційним (негласним) співробітництвом, що справляє негативний вплив на правоохоронну практику. Уніфікація термінології вимагає відповідного обґрунтування, що і зумовлює необхідність даного дослідження. Мета статті – визначити співвідношення понять «конфіденційне співробітництво» та «негласне співробітництво» як категорій теорії та практики кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності Основними теоретичними результатами дослідження є чітке визначення взаємозв’язку та відмежування понять «конфіденційне співробітництво» та «негласне співробітництво». Основними практичними результатами дослідження є надання рекомендацій щодо вживання цих термінів у правотворчій діяльності. За результатами дослідження зроблено наступні висновки. У теорії та практиці кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності для означення таємного використання послуг осіб, які погоджуються на засадах конспірації здобувати та надавати оперативним підрозділам необхідну інформацію, негласно створювати умови потрібні для проведення певних дій, заходів, операцій, брати у них безпосередню участь тощо варто послуговуватися терміном негласне співробітництво. Під негласним співробітництвом пропонуємо розуміти таємну взаємодію між уповноваженими законом посадовими особами правоохоронних органів (оперативними працівниками, слідчими органів досудового розслідування, детективами НАБ України) та особами, залученими до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності й кримінального провадження. Зазначена взаємодія здійснюється на засадах конспірації: утаємничується не лише її зміст, а й сам факт. Вживання терміну «конфіденційне співробітництво» допустимо в іншому значенні: взаємодія між уповноваженими законом посадовими особами правоохоронних органів та особами, залученими до виконання завдань правоохоронної діяльності, що здійснюється відкрито але з втаємниченням змісту інформаційного обміну.

Ключові слова: негласне співробітництво, конфіденційне співробітництво, кримінальне провадження, досудове розслідування, оперативно-розшукова діяльність.

Mykhailo L. Hribov, Oleksandr I. Kozachenko. Correlation of the notions «confidential cooperation» and «tacit cooperation». The chaos in usage and interpretation of the terms connected with the confidential (tacit) cooperation, which has a negative impact on law enforcement practice, is observed nowadays in legislation, subordinate normative acts, scientific sources and educational literature. Unification of the terminology requires a proper background, which namely determines the necessity of this research. The purpose of the article is to define correlation of the notions "confidential cooperation" and "tacit cooperation" as the categories of the theory and the practice of criminal proceeding and operative-search activity. The main theoretical result of the study is the clear definition of correlation and delineation of the concepts "confidential cooperation" and "tacit cooperation". The main practical result of the study is the provision of recommendations as to the usage of these terms in law-making activity. The following conclusions are made as the results of the research. In theory and practice of criminal proceeding and operative-search activity the term tacit cooperation is worth to be used in order to identify the covert usage of services of persons who agreed, on the principles of conspiracy, to acquire and to provide operative units with the necessary information, to create the conditions, necessary for certain actions, measures, operations secretly, to participate in this kind of actions directly, etc. Under the term “tacit cooperation” we propose to understand the covert interaction between law enforcement officials authorized by legislation (operative officers, investigators of the pre-trial investigation bodies, detectives of the NABU of Ukraine) and persons involved into accomplishment of the tasks of operative and investigative activities and criminal proceedings. The indicated interaction is carried out on the principles of conspiracy: not only its content, but also the fact itself is covered. The usage of the term "confidential cooperation" is possible in the other sense: interaction between authorized law enforcement officials and persons, involved into accomplishment of the tasks of the law enforcement activity, which is carried out transparently, but providing secrecy of the information exchange’s content.

Key words: tacit cooperation, confidential cooperation, criminal proceeding, pre-trial investigation, operative-search activity.

У статті проведено аналіз доцільності використання внутрішньокамерної розробки для виконання завдань кримінального провадження. Оцінено законність такий дій натепер. Унесено пропозиції щодо унормування внутрішньокамерної розробки на законодавчому рівні

Ключові слова: законність, внутрішньокамерна розробка, негласні слідчі (розшукові) дії, кримінальне провадження, досудове роз¬слідування.

Висвітлено сутність і наслідки проблем, що постають у міжгалузевому просторі кримінального процесу й оперативно-розшукової діяльності у зв’язку із суперечливістю законодавчих норм щодо документування злочинів, учинення яких лише планують. Окреслено шляхи їх розв’язання. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до кримінального процесуального законодавства. Обґрунтовано, що документування вчинення злочину, щодо якого отримано інформацію про його підготовку, за сучасних правових реалій можливе як у межах провадження в оперативно-розшуковій справі, так і в межах кримінального провадження (у формі контролю за вчиненням злочину відповідно до норм ст. 271 Кримінального процесуального кодексу України в комплексі з іншими необхідними для цього негласними слідчими (розшуковими) діями). Вибір здійснюють на розсуд уповноважених суб’єктів, однак сторона захисту в будь-якому разі зможе знайти вагомі підстави, аби вимагати не визнавати одержані фактичні дані допустимими доказами. Тому в ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України необхідно передбачити можливість початку досудового розслідування на підставі внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про підготовку до вчинення кримінального правопорушення. У ст. 271 Кримінального процесуального кодексу України доцільно детально унормувати поняття та зміст контролю за вчиненням злочину, що охоплює негласне документування підготовки та замаху на нього (за допомогою однієї або комплексу негласних слідчих (розшукових) дій з використанням інсценування дій (подій, обстановки), які відповідають злочинному задуму й (або) можуть свідчити про його виконання) та подальшу відкриту фіксацію його вчинення (за допомогою слідчих (розшукових) дій). Найефективнішим буде використання пропонованих норм у разі застосування їх суб’єктом, який поєднує функції оперативнорозшукової діяльності та досудового розслідування (як, наприклад, підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро України), з одночасним залученням спеціалізованих (негласних) оперативних підрозділів.

Ключові слова: кримінальний процес; оперативно-розшукова діяльність; контроль за вчиненням злочину; документування вчинення злочину.

У статті досліджено особливості використання терміну «документування» у теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності та кримінального процесу. Визначено зміст поняття «документування злочинів». Подане авторське бачення сутності контролю за вчиненням злочину як категорії кримінального процесу. Визначено взаємозв’язок та співвідношення документування злочину та контролю за його вчиненням.

Ключові слова: документування злочину, контроль за вчиненням злочину, оперативно-розшукова діяльність, досудове розслідування, негласні слідчі (розшукові) дії.

У статті подано оцінку сучасного стану правового регулювання судового контролю за проведенням спеціального слідчого експерименту та імітуванням обстановки злочину. Окреслено коло теоретичних та практичних проблем, що виникають у цій сфері. Запропоновано шляхи вирішення цих проблем. Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства, в частині урегулювання судового контролю та контролю за вчиненням злочину.

Ключові слова: судовий контроль, контроль за вчиненням злочину, спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки злочину, досудове розслідування, негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД)

Мета статті полягає в тому, щоб висвітлити зміст і сформулювати визначення поняття протидії злочинності оперативними підрозділами. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки обʼєкта і предмета дослідження. Головним є загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також звʼязків їх із практичною діяльністю оперативних підрозділів. Спеціальні методи дослідження використано такі: метод системного аналізу (застосований для дослідження правових норм, якими регламентовано діяльність оперативних підрозділів правоохоронних органів України, а також наукових джерел); системно-структурний – для визначення змісту досліджуваних категорій і правових явищ, формування понятійнокатегорійного апарату; логіко-юридичний (або догматичний) – у процесі розроблення понятійного апарату й наукових положень. Наукова новизна полягає в тому, що в статті висвітлено зміст і сформульовано визначення таких понять, як «оперативні підрозділи», «протидія злочинності оперативними підрозділами». Зʼясовано сутність й обґрунтовано авторські визначення понять «запобігання злочинам», «виявлення злочинів», «припинення злочинів», «розслідування злочинів». Висновки. Протидією злочинності оперативними підрозділами є сукупність заходів, які здійснюють їхніми силами та засобами з метою запобігання злочинам, їх виявлення, припинення та розслідування. Запобігання злочинам – це діяльність, що перешкоджає формуванню задуму вчинення злочинів та (або) не допускає його втілення навіть як готування або замах на вчинення цих злочинів; виявленням злочинів є діяльність з пошуку та фіксації інформації про готування до злочину, замах на злочин, учинення закінченого злочину; припиненням злочинів є діяльність з недопущення злочину, який уже розпочато (зокрема перешкоджання готуванню, замаху та доведенню злочину до кінця); розслідування злочинів – це процес пізнання стороною обвинувачення факту й обставин учинення конкретного діяння (передбаченого КК України) під час досудового слідства, який утілюється в системі процесуальних дій, що застосовують з метою виконання завдань кримінального провадження загалом. Оперативні підрозділи беруть участь у розслідуванні злочинів через виконання доручень слідчого, прокурор

Ключові слова: оперативні підрозділи; протидія злочинам; запобігання злочинам; виявлення злочинів; припинення злочинів; розслідування злочинів; оперативно-розшукова діяльність; кримінальне провадження.

The purpose of the article is to reveal the content and give a definition to crime counteraction by operational units. Methodology. The methodological toolkit was chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and subject of research. Its basis is a common dialectic method of scientific knowledge of real phenomena, as well as their links with the practical activities of operational units. The special research methods used in the thesis are: semantic analysis techniques (it is applied to the study of legal norms that regulate the activities of the operational units of law enforcement agencies of Ukraine, as well as scientific sources); system and structural method – to determine the content of the studied categories and legal phenomena, the formation of conceptual and categorical framework; logical-legal (or dogmatic) method – in the process of developing the conceptual apparatus and scientific provisions. Scientific novelty lies in the fact that the authors disclose the content and formulate the definition of such concepts as «operational units», «crime counteraction by operational units». Conclusions. Crime counteraction operational units should be understood as a set of activities carried out by their forces and means for crime prevention, its detection, suppression and investigation. At the same time, crime prevention is an activity that prevents the formation of the intention to commit crimes and (or) does not allow its implementation, even in the form of preparation or an attempt to commit these crimes; crime detection is the activity of searching for and recording information about preparation for a crime, attempting a crime, committing a completed crime; the suppression of crime is the activity of preventing a crime that has already begun (including obstructing the preparation, attempt, and completion of the crime); crime investigation is the process of knowledge by the prosecution of the fact and circumstances of the commission of a particular action (provided for by the Criminal Code of Ukraine) during the pre-trial investigation, which is embodied in the system of procedural actions used to accomplish the tasks of criminal justice in general. Operational units are involved in the investigation of crimes through the implementation of the instructions of the investigator, the prosecutor

Key words: operational units; crime counteraction; crime prevention; crime detection; suppression of crime; crime investigation; operative investigation activity; criminal proceeding

Вітчизняний законодавець включив до повноважень слідчого суді розгляд клопотань слідчого, прокурора про проведення НСРД та постановлення відповідних ухвал. Одною з таких дій є контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України). Проте, на відміну від інших НСРД, щодо цієї дії немає однозначної вимоги законодавця про винесення слідчим суддею відповідної ухвали. Таким чином КПК допускає проведення контролю за вчиненням злочину без ухвали слідчого судді. При цьому чи потрібна така ухвала вирішує суб’єкт ініціативи контролю за вчиненням злочину – прокурор. У той же час ні поняття ні змісту контролю за вчиненням злочину законодавець не визначає. Отже дане питання підлягає чіткому юридичному унормуванню, для здійснення якого необхідне відповідне наукове дослідження. Мета даної статті полягає у тому аби сформувати теоретичне уявлення про оптимальну юридичну конструкцію, яка має установлювати повноваження слідчого судді щодо забезпечення законності контролю за вчиненням злочину. Юридична конструкція, яка має установлювати повноваження слідчого судді щодо забезпечення законності контролю за вчиненням злочину має, перш за все, ґрунтуватися на оновлені законодавчого регулювання змісту контролю за вчиненням злочину. Його потрібно унормувати як комплекс НСРД, з можливістю інсценування дій, подій, обстановки (з використанням матеріальних засобів імітації, або без них – за рахунок усної дезінформації), що мають бути сприйняті особою як ознаки реалізації (або можливості реалізації) її злочинного задуму. Унормуванню підлягає те, що слідчий суддя розглядаючи клопотання про проведення контролю за вчиненням злочину має переконатися у наявності: 1) фактичних даних, що дають підстави вважати, що готується або вчиняється саме тяжкий або особливо тяжкий злочин; 2) фактичних даних, що свідчать про неможливість отримання відомостей про злочин та особу, яка його готує, в інший спосіб; 3) можливості за результатами контролю за вчиненням злочину отримання доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин підготовки злочину або встановлення осіб, причетних до його підготовки; 4) наявність у суб’єкта, що подав клопотання відповідних повноважень; 5) фактичних даних, які свідчать про відсутність під час контролю за вчиненням злочину провокування особи на його вчинення; 6) необхідності для виконання завдань контролю за вчиненням злочину проведення кожної з дій, що зазначені у клопотанні, а також застосування імітаційних дій та засобів. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя повинен не лише мати змогу задовольнити його або відмовити у його задоволенні, а й задовольнити таке клопотання частково – щодо проведення окремих дій, про які заплановано провести в межах контролю за вчиненням злочину

Ключові слова: законність, слідчий суддя, контроль за вчиненням злочину, судовий контроль, негласні слідчі (розшукові) дії, провокація

Gribov M.L. Power of the investigating judge to ensure the legality of the control over the commission of a crime Domestic legislature included in the authority of the investigating judge the consideration of applications by investigators or prosecutor on conducting covert investigative (search) actions and the adoption of the relevant decisions. One of such actions is the control over the commission of a crime (Article 271 of the CPC of Ukraine). However, unlike other covert investigative (search) actions, there is no unequivocal requirement of the legislator regarding the issuance by the investigating judge of the relevant decision in relation to this action. So, the CPC of Ukraine allows for the control of a crime without the order of an investigating judge. Subject of the initiative to monitor the commission of a crime ‒ the prosecutor decides whether such a decision is necessary. At the same time, the legislator does not define the concept or the content of the control over the commission of a crime. Consequently, this issue is subject to a clear legal regulation, for the implementation of which requires appropriate scientific research. The purpose of this article is to form the theoretical idea of an optimal legal structure, which should establish the powers of an investigating judge to ensure the legality of the control over the commission of a crime. The legal structure, which should establish the powers of an investigating judge to ensure the legality of the control over the commission of a crime, should be based on the updating of legislative regulation of content of the control over the commission of a crime. It needs to be normalized as a complex of covert investigative (search) actions, with the possibility of staging actions, events, situations (with the use of material imitation means, or without them ‒ at the expense of oral disinformation) that should be perceived by the person as signs of implementation (or the possibility of realization) of his/her criminal plan. The norm is that the investigating judge when considering a request for control over the commission of a crime must verify the availability of: 1) factual data giving reason to believe that the most serious or particularly serious crime is being prepared or committed; 2) factual data indicating that it is impossible to obtain information about the crime and the person who prepares it in a different way; 3) possibilities under the control of the crime of obtaining evidence, which alone or in combination with other evidence may be essential to clarify the circumstances of the preparation of the crime or the establishment of persons involved in its preparation; 4) the presence of appropriate powers in the subject of the petition; 5) factual data indicating the absence during the control of the commission of a crime of provoking a person to commit it; 6) for carrying out tasks of control over the commission of a crime, the necessity of carrying out of each of the actions specified in the petition, as well as the use of imitation actions and means. According to the results of consideration of the petition, the investigating judge must not only be able to satisfy him or refuse to satisfy him, but also to satisfy such a request in part ‒ regarding the conduct of certain actions that are planned to be carried out within the control of the commission of a crime

Key words: legality, investigating judge, control over the commission of a crime, judicial control, secret investigative (search) actions, provocation.

Обґрунтовано доцільність встановлення спрощеного порядку проведення оперативно-розшукових заходів за згодою особи, яка виступає їх об’єктом. Розроблено пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Обґрунтовано, що суспільні відносини, пов’язані із забезпеченням безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні мають урегульовуватись окремою главою КПК України

Ключові слова: оперативно-розшукові заходи; оперативно-розшукова діяльність, кримінальне провадження, згода особи, ухвала слідчого судді

Обґрунтовано актуальність питань щодо протидії масовим заворушенням оперативними підрозділами. Окреслено заходи, яких мають вживати оперативні підрозділи в межах протидії масовим заворушенням. Здійснено класифікацію цих заходів на підставі кримінологічних критеріїв. Визначено проблеми законодавчого врегулювання таких заходів, запропоновано шляхи їх розв’язання.

Ключові слова: масові заворушення, оперативні підрозділи, оперативно-розшукова діяльність, досудове розслідування.

Досліджено питання сутності контролю за вчиненням злочину. Розкрито зміст його форм, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України. Визначено вади законодавчого регулювання контролю за вчиненням злочину у кримінальному проваджені. Запропоновано нову редакцію ст. 271 Кримінального процесуального кодексу України.

Ключові слова: контроль за вчиненням злочину; контрольована та оперативна закупка; контрольована поставка; спеціальний слідчий експеримент; імітування обстановки злочину.

Визначено юридичні проблеми прихованої фіксації одержання неправомірної вигоди службовою особою в публічно доступних місцях. Окреслено причини виникнення цих проблем і запропоновано способи їх вирішення. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до ст. 269–271, 273 Кримінального процесуального кодексу України, а також до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»

Ключові слова: неправомірна вигода, службова особа, негласні (слідчі) розшукові дії, оперативно-розшукові заходи, публічно доступне місце

Проаналізовано дефініції спеціального слідчого експерименту й імітування обстановки злочину, подані в підзаконних нормативно-правових актах. Визначено конкретні елементи дефініцій, які використовують для розмежування зазначених форм контролю за вчиненням злочину. Констатовано, що ці критерії є досить умовними й відносними. Унесено пропозиції щодо змін і доповнень до ст. 271 Кримінального процесуального кодексу України

Ключові слова: негласні слідчі (розшукові) дії, контроль за вчиненням злочину, спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки злочину

The article deals with the definition of the special investigative experiment and the imitation of crime situation given in the subordinate legal acts. The specific elements of such definitions used by scientists and practitioners for distinguishing the special investigative experiment to imitation of crime situation (the subjects, the objects, used material instruments, target, customized nature of the crime, the subject of imitation and the time of the imitations relatively of a crime) are determined. It is shown that these criteria are rather conventional and relative. Therefore, when determining the names of control form for committing an offense the investigators, prosecutors are guided by their own internal conviction (because there are no clear legal characteristics). At the same time, the special investigative experiment and the imitation of crime situation have important common features. First of all, the staging of activities (events, the situation) that must be perceived by the person as a feature of realization (or possibilities of realization) of its criminal plan underlies both studied forms of control for committing an offense. Second, the purpose of the special investigative experiment and the imitating of crime situation is the fixation of evidence confirming the decision of the person (independent and final) about the committing a grave or especially grave crime. Such decision may find their external expression only in the actions of individuals or preparation attempt on specific acts provided of the Criminal Code of Ukraine. Exactly these actions must be seated. Proved that the definition of special investigative experiment and the imitation of crime situation enough to leave one name – the special investigative experiment. However, in the Criminal Procedure Code of Ukraine should be noted: the special investigative experiment held with the aim of committing by the person of preparation and (or) attempt to grave or especially grave crime and is staged actions (events, situation) that meet the criminal intent of the person and (or) may indicate its committing

Key words: covert investigative (detective) actions, control of the crime, special investigative experiment, simulate climate crime

Визначено теоретичні засади організації діяльності оперативних підрозділів відповідно до їх правового статусу, що зумовлений нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України. Внесено пропозиції щодо юридичного врегулювання наявних у цій сфері проблем.

Ключові слова: досудове розслідування, кримінальний процес, оперативні підрозділи, оперативно-розшукова діяльність, організація діяльності.

Gribov M. The organization of the operational units activity: the question of the legal normalization. Defned the theoretical principles of the organization of activity the operational units according to their legal status which is due to the norms of the Criminal Code of Ukraine. Made suggestions to solve the problems in the existing legal norms. Emphasized that the organization of activity the operational units is a category that should act a subject of research in the theory of investigative, criminal procedure and in forensic and scientifc studies in intersectoral level that in addition to these spheres must satisfy legal science theory of Management, Administrative and Information law. Scientifc development issues of organization the activities of operational units must be carried out at diferent levels: from the organization of the investigative (search) and undercover investigative (search) bodies to the organization of the system of the operational units of all law enforcement agencies. However, such development can be based on well-established theory of the views the content of the organization the investigative (search) activity. Legal regulation of the activities of operational units should be developed on the basis of viable and proven results of scientifc research, which, in turn, must be oriented to the needs of practices solving actual issues of the combating crimes and the national security. Article 41 of the Criminal Procedure Code of Ukraine should be put in the extended version (apply the concept of operational units to diferentiate them in investigative and special and diferentiated approach to the defnition of their functions and powers to allow them in agreement with the investigator to conduct its own initiative package of measures with the operational support of the criminal proceedings)

Визначено обумовлені потребами практики фундаментальні категорії, що мають утворити підґрунтя наукових розвідок з урахуванням тенденцій до зміцнення зв’язку оперативно-розшукової діяльності та кримінального процесу.

Ключові слова: оперативні підрозділи; діяльність оперативних підрозділів; забезпечення кримінального процесуального доказування; оперативне документування

Обґрунтовано необхідність корегування розуміння змісту криміналістичної тактики у зв’язку із запровадженням інституту негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесуальному законодавстві України. Визначено критерії, що розмежовують та об’єднують зміст оперативно-розшукової та криміналістичної тактики. Запропоноване авторське визначення криміналістичної тактики

Ключові слова: кримінальний процес, оперативно-розшукова діяльність, негласні слідчі (розшукові) дії, оперативно-розшукові заходи, тактика, протидія.

Gribov M. Content forensic tactics in the context of legislative innovations in criminal proceedings of Ukraine. The necessity of correction understanding of the meaning of forensic tactics due to the introduction of undercover investigators Institute (search) action in criminal procedural law of Ukraine. Deals with the results of recent research to determine the content of forensic tactics. Different approaches to the definition of operational tactics. Taking into account the results of the latest research the authors’ definition of operational tactics. The correlation of forensic and operational tactics. Defined jointly for forensic and operational tactics are: presence of subject and object, with conflicting interests (the tasks of operational activities and (or) criminal proceedings by one party, and prevent their realization – second); task of the subject, is to overcome the counter object (real or probable), or causing it to certain actions; that they are viewed in two ways: as a way of practice, as well as the relevant section of science. The main criterion for the delimitation of forensic and operational tactics is their purpose to serve two interrelated but different state and legal institutions – the criminal process and operational activities. Determined that the operational-search tactics to overcome opposition, exerted in the form of conspiracy crime and forensic tactics – to overcome the opposition, except that secrecy has different forms (bribery, blackmail (including administrative burden), the physical removal and abduction and (or) the destruction of evidence obtained investigation, etc.). Emphasized that the question of tactics specific search operations that overlap in content with covert investigators (search) operations at a high scientific level developed in the theory of operational activities. Posted s definition of forensic tactics

Key words: operational and investigative activities, covert investigative (detective) actions investigative operations, tactics, opposition

Проаналізовано сутність законодавчих новацій в кримінальному процесі України (2015 р.) та результатів останніх наукових досліджень щодо сучасного статусу і повноважень органів досудового розслідування та суб’єктів оперативнорозшукової діяльності. Обґрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до КПК України в частині визначення компетенції та підпорядкування оперативних підрозділів.

Ключові слова: кримінальний процес, оперативно-розшукова діяльність, негласна слідча (розшукова) дія, оперативно-розшуковий захід.

The article deals with the legislative innovations in the criminal process of Ukraine (2015) and the results of the last scientific researches about the modern status and powers of pre-trial investigation bodies and operative-investigative activity subjects. The propositions concerning the amendments and addenda to the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding determination of competence and submission of operative subdivisions are given

Обґрунтовано актуальність дослідження питань співвідношення криміналістичної та оперативно-розшукової тактики. Проаналізовано різні підходи до визначення поняття криміналістичної тактики. З урахуванням результатів останніх наукових досліджень сформульовано авторське визначення оперативно-розшукової тактики. З метою створення теоретичного підґрунтя для розроблення концепції тактики діяльності оперативних підрозділів у межах кримінального процесу проведено порівняльний аналіз змісту криміналістичної та оперативно-розшукової тактики. Визначено ознаки, що об’єднують, та особливості, які розмежовують ці два види тактики.

Ключові слова: криміналістична тактика, оперативно-розшукова тактика, кримінальний процес, оперативно-розшукова діяльність

The paper studies the correlation of criminal investigation tactics and operational and search tactics.It analyses different approaches to the definition of investigation tactics and suggests its own scientifically grounded definition. The paper presents the results of comparative analysis of similarities and discrepancies of investigation tactics and operational and search tactics

На ґрунті кримінально-правових, кримінологічних та криміналістичних ознак розбоїв, що вчиняються організованими злочинними формуваннями, а також з урахуванням результатів узагальнення практики правоохоронних органів з розкриття та розслідування цих злочинів сформовано їх оперативно-розшукову характеристику

Ключові слова: розбій, організоване злочинне формування, оперативно-розшукова характеристика

On the basis of criminal law, criminology and forensic evidence of the robberies committed by organized criminal groups, as well as the generalization of the practice of law enforcement agencies on the detection and investigation of these crimes formed their operatively-search feature.

Key words: robbery, organized criminal groups, operatively-search feature

Проведено аналіз змісту положень КПК України, а також практики органів досудового розслідування й оперативних підрозділів в частині переліку та сутності засобів використовуваних в процесі негласних слідчих(розшукових) дій. Визначено проблеми правового регулювання застосування під час цих дій засобів забезпечення конспірації та запропоновано шляхи їх вирішення.Сформульовано пропозиції щодо внесення від повідних змін і доповнень КПК України

Ключові слова: негласні слідчі (розшукові) дії, конспірація, негласність, оперативні підрозділи

Наведено результати аналізу вивчення поведінки осіб, за якими проводили візуальне спостереження з ініціативи слідчих та уповноважених оперативних підрозділів МВС з метою отримання інформації, потрібної для запобігання злочинам, виявлення та розслідування кримінальних правопорушень. Визначено особливості протидії досудовому розслідуванню у частині перешкоджання проведенню негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 269 Кримінального процесуального кодексу України

Ключові слова: досудове розслідування, візуальне спостереження, кримінальне провадження

The paper presents the results of analysis of behaviour of persons under intelligent surveillance by the police. It studies the specific nature of obstruction of investigation by the interference with the intelligent surveillance defined by the article 269 of the Criminal procedure code of Ukraine

Визначено проблеми правового регулювання застосування засобів, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключові слова: кримінальний процес, негласні слідчі (розшукові) дії, заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби, несправжні (імітаційні) засоби.

Th e problems of legal regulation of application of the means that are used in carrying out secret investigation actions are defi ned and the ways to their solution are proposed

Key words: criminal process, secret investigation actions, means identifi ed beforehand, imitating ( false) means