21. Нульовий поверх
За кількістю злодіянь, скоєних росіянами щодо цивільних, місто Ізюм не поступається Бучі. Про масові поховання людей в лісі знає весь світ! Фільм «Нульовий поверх» розповідає про інший злочин: 9 березня 2022 року російська армія завдала авіаудару по житловому будинку по вул. Першотравнева, 2. Михайлу Яцентюку 65 років. Він єдиний із сім’ї вижив після влучання бомби в будинок. Його дружина, донька, зять, тітка та троє онуків 9 березня 2022 року ховалися в підвалі 3-го під`їзду. Там Михайло облаштував укриття і дбав про свою родину під час обстрілів. Він розповів, як бомба влучила в житло… Як перехожі намагалися відкопати рештки тіл загиблих. Кілька під’їздів склалися немов карткові. Було зруйновано 40 квартир. Під завалами опинилося понад 50 людей. Найменшій жертві - онучці Аріні - було 3 роки. Середньому онуку 10 років було б через 21 день… «Я п’ятьох поховав у братській могилі - сім'ю, тітку і жінку окремо», ¬– розповідає Михайло. Люди, які загинули в будинку, пролежали під завалами місяць. Тільки після цього окупанти допустили рятувальників. Із 31 березня по 15 липня 2022 року співробітники ДСНС під обстрілами спочатку голіруч розбирали уламки та витягували тіла, а потім їм надали техніку. Михайло розповідає, як «різні фрагменти рук і ніг складали в одну труну для поховання». Рятувальник Олександр Ковалевський згадує, що спочатку завали розбирали руками і лише потім їм надали техніку, тож для когось із постраждалих цей час став вирішальним. За підрахунками ДСНС, їм вдалося знайти 51 тіло, 44 з яких можна було ідентифікувати. Проєкт “Харківщина: зруйнована, але незламна” дослідило місце злочину в Ізюмі, розпитало людей, які вижили під час атаки, але втратили родичів чи сусідів. Журналісти проєкту поспілкувалися з фахівцями, задіяними в рятувальній операції, представниками місцевої влади та прокуратури Харківської області.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=RnCiHE-Wnv0&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=1
22. Життя проти смерті
З перших днів повномасштабного вторгнення в Україну російська армія цілеспрямовано знищувала харківські заклади науки та освіти. Безповоротно втрачено 15 шкіл міста та області. Суттєво пошкоджено 20 вищих навчальних закладів регіону. Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна – найвідоміший вищий навчальний заклад Харкова й України – зазнав суттєвих пошкоджень у ході цієї війни. Університет займає перше місце серед найбільш постраждалих ЗВО. Дуже зруйновані корпуси розташовані в центрі міста та в районі П’ятихаток. Наприклад, на вулиці Жон Мироносиць зруйновані приміщення факультетів економічного і туристичного бізнесу. Вони вигоріли вщент. Суттєво постраждав спортивний комплекс на вулиці Отакара Яроша. Університет має власні бази різних факультетів в області - біологічного, географічного... Однак там, де були окупанти, нічого не залишилось: росіяни або все покрали, або розтрощили. Фізико-технічний факультет - це відомі харківські, українські та всесвітні наукові школи, у першу чергу з ядерної фізики. Студенти факультету затребувані майже у всіх установах світу, розповідає професор, завідувач кафедри Сергій Литовченко, який присвятив університету 40 років свого життя. Мета науковців – порятунок людського життя за рахунок розвитку ядерної медицини, зокрема боротьба з хворобами. На це була розрахована сучасна лабораторія. І це знищили росіяни – на понад 3 мільярди гривень! Він показав наслідки ворожих обстрілів. Перші влучання російських снарядів та ракет у будівлю Фізтеху сталися 25 лютого. Пожежа зруйнувала значну частину корпусу… Вибиті вікна, двері, розтрощена новітня лабораторія з коштовним обладнанням… Обстрілами знищено унікальне устаткування, яке вже неможливо відновити. Наслідки російських злочинів щодо наукових закладів Слобожанщини Харківський прес-клуб фіксує в межах проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна».
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=mEGNvopbdzA&t=789s
23. Гоптівка – це Україна!
На КПП “Гоптівка” за день до вторгнення росії в Україну панував спокій. Потужний міжнародний автобан, що з'єднував дві держави, 23 лютого 2022 року працював у звичайному режимі. Люди, які поверталися через піший перехід додому, казали, що накопичення військової техніки не бачили. Але все змінилося 24 лютого 2022 року. О 5-й ранку стався ворожий напад на Україну. Харків та область почали обстрілювати з мінометів, артилерії, танків, а колони російської техніки прямували на місто. Село Гоптівка окупували в перший день повномасштабного вторгнення. Жити з ворогом гоптівчанам довелося сім місяців. У перші ж години перебування в селі військові РФ почали грабувати домівки, виганяти місцевих з квартир та заселятися, як вони казали, надовго в нове житло. Заступниця старости Любов Шворак в окупації провела всі 7 місяців. Вона зазначає, що російські військові на балконі смажили шашлики і спалили багатоповерхівку. Масштаби руйнувань у селі були незначні, бо росіяни тут скрізь ховалися. А от кількість награбованого людського майна, вивезеного звідси, - вражає! «Тими телефонами, телевізорами, комп’ютерами, шо у нас забрали, можна дорогу на Бєлгород і назад вистелить! Два комп’ютерні класи, інтерактивні дошки, ноутбуки вчительські, дитячі… Його ж нічого не залишилося, все розкурочили, розібрали, понищили», – розповідає вона. “Асвабаділі” від власного будинку й 68 річну мешканку Гоптівки Клавдію Чірко. Влітку 2022 року ворожі снаряди зруйнували перекриття будинку. Пенсіонерка вижила, тому що була в момент вибуху у підвалі. І досі не вивітрився запах згарища, непотребу та бруду у місцевому Будинку культури. Тут російські війська влаштували свій штаб, а коли поспіхом відходили з Гоптівки - спалили будівлю. У клубі працювало чотири різних гуртки для дітей та дорослих. Волонтер Роман Мелашко, який проводив тут безліч святкових заходів, не впізнав у руїнах рідних стін. 11 вересня 2022 року Гоптівка перейшла під контроль ЗСУ. Газу, води, світла, мобільного зв’язку тут досі немає. Також у селі немає жодної дитини, адже навчатися навіть онлайн, на жаль, за таких умов неможливо. З тисячі осіб, які мешкали тут до вторгнення, залишилося 69! Це ті, хто пройшов окупацію і вижив. Олексій Шкворак – наймолодший мешканець села, йому 30 років. Він каже, що життя потроху повертається. Дороговказ із написом “Гоптівка” вже повернули на колишнє місце, а прапор майорить над зупинкою, бо Гоптівка – це Україна.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=BnC7-kHee_4&t=2s
24. Вони просто діти
Вони просто діти. Учениця Харківського ліцею №131 Маргарита Почепецька звертається до світової громадськості із закликом по допомогу: «…Я живу в Харкові, в Україні. Мені п'ятнадцять років…». Звернення записане в лютому 2022 року в бомбосховищі, де вона ховалася від ракет і снарядів, якими російські агресори в ті дні знищували Харків. Знищували разом із мешканцями – дітьми та дорослими. Це кремлівський диктатор називав денацифікацією України. «Вулиці, школи, будинки зруйновані. Люди вмирають. Я ще дитина. Але таке дитинство зіпсувало мені все майбутнє життя. Усе моє життя тепер буде темрявою після фільму жахів. Тепер я буду панічно боятися гучних звуків та яскравих спалахів. Тепер я буду завжди їсти, допоки шлунок не буде повний…» – говорила вона. Це наслідки пережитого Маргаритою, сліди російської агресії, які закарбуються в душі дівчини назавжди. Це сліди в душах десятків тисяч інших українських дітей, які відчули на собі жахіття російської агресії. Ну а що може відчувати дитина у підвалі, коли чує вибухи? У фільмі згадуються різні історії, що сталися з учнями Харківського ліцею №131. Історії з дітьми, які вже розмірковують як дорослі. Олена Кравець прокинулася вранці 24 лютого 2022 року від вибухів. Вона пригадує свої відчуття, страхи і слова, що говорила дитині. Марина Галич, мати Матвія, розповідає, як вони втекли від війни з Донеччини на Харківщину і як їх тут наздогнала війна. Аріна Гайтина, Марія Орєхова, Дар'я Тесленко й досі відчувають страх, коли чують вибухи. Вчителька української мови та літератури Наталія Погорєлова згадує з життя своїх учнів кілька історій, які її найбільше вразили. Докторка психологічних наук, професорка Тамара Хомуленко розповідає про наслідки війни для підсвідомості дітей, як це позначиться на їхньому фізичному та психологічному стані.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=e3JEmnppIlA
25. Попіл освіти
До вторгнення російських військових на територію України в Дергачівській громаді працювало 22 заклади освіти, які відвідувало понад 6 тисяч дітей. Наразі 21 заклад пошкоджений або повністю зруйнований. Дітей у громаді залишилося втричі менше. Частину вивезли батьки, рятуючи від обстрілів. Доля інших склалася більш трагічно: декого примусово відвезли до Росії й на сьогодні про них нічого не відомо. Під час обстрілів у громаді загинуло 7 учнів і 4 педагоги. На жаль, і нині там гинуть люди. Школи знищені, діти змушені навчатися в бомбосховищах. Це нова реальність українських школярів. Козача Лопань, Прудянка, Цупівка – напівзруйновані або повністю знищені населені пункти. Саме тут люди першими усвідомили, що в країну прийшла війна. Окупанти використовували школи як пункти розміщення військ. Вони грабували, нищили, руйнували. Про наслідки російського панування на території Дергачівщини дивіться у фільмі «Попіл освіти» проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна».
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=VbNMILzYeHk
26. Зламані крила
У Харкові та області за час війни зазнали пошкоджень понад 150 пам’яток архітектури. До них належить і Музей авіації, розташований на території Харківського авіаційного заводу. Музей авіації в Харкові існує з 1969 року та має у своїх фондах близько 5000 експонатів. Він складається з трьох локацій: музейної експозиції у приміщенні; майданчика списаних літаків під відкритим небом; пам’ятки архітектури – будинка дирекції. До війни музей щорічно відвідувало близько 3 тисяч людей. Він діяв і як просвітницький центр, і як центр патріотичного виховання. Хоча пік слави заводу припав на радянський період, але це частина української та навіть світової історії. Кожна музейна модель коштує тисячі гривень. На оглядовому майданчику розташовані оригінальні, але вже списані літаки, які раніше випускалися на Харківському авіазаводі. Включаючи найвідоміші з них ТУ-134 та ТУ-104. З першого дня війни територія заводу піддавалася безперервним обстрілам. Директор музею Віктор Козоріз розповідає, що з окружної росіяни сюди діставали «Градами». Коли вже на околицях Харкова практично йшли бої, на територію заводу почали прилітали міни, снаряди. Під час обстрілів авіазаводу ракетами і бомбами постраждала будівля музею: стіни, стеля, вікна, а також найбільша його цінність – моделі літаків. Але найбільших уражень зазнав так званий «червоний будиночок» – архітектурна історична пам’ятка початку двадцятого сторіччя, яка пережила Другу світову війну. Російськи агресори постаралися, щоб саме в цю будівлю, яка не має жодного стратегічного значення, потрапила одна з авіаційних бомб ФАБ-500. 1 березня 2022 о року о 10-й ранку російський літак скинув дві такі бомби поряд з будинком дирекції. На момент удару у приміщенні перебували директор заводу Олександр Кривоконь та енергетик Генадій Стрюков. Це ще один злочин російської федерації, який має розслідуватися в рамках міжнародної кримінальної справи.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=O3Da4HZaJus&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=4&t=128s
27. Тактика випаленої землі
За чудові краєвиди поблизу Краснооскільського водосховища площею 72 км курортні місця Борівщини називали «харківською Швейцарією», де відпочивало безліч людей із Харківської та Донецької областей, Західної України. Там було неймовірне розмаїття флори та фауни, зокрема перелітних птахів. Почалося гніздування бакланів, лебедів. Риба сама йшла в руки. Так було раніше... А потім вторглися російські окупанти. Нині тут – пустеля, що межується з болотами. Жахливий пейзаж. Це наслідки застосування тактики випаленої землі, яку російські вояки використали на території Борівської громади. Коли окупантів почали вибивати із цих населених пунктів, вони знищували все: розстрілювали будинки з танків, бомбити дамби і шлюзи, що стримували воду. І як наслідок, вода повністю зійшла. Родючі ґрунти, які ще півтора року тому були квітучими садами та полями і давали багаті врожаї, перетворилася на багно. Про екологічні наслідки для громади та регіону від скоєних злочинів і розмір завданих збитків розповідають мешканці громади та експерти.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=bY3ePyWaAQc&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=3&t=62s
28. Занепад Величі
Агрокомбінат «Слобожанський» до війни був одним із найбільших свинарських комплексів Східної України. За словами Дениса Прокопця, директора АК «Слобожанський», двоє з трьох харків’ян їли м'ясо з цього агрокомплексу. З перших днів війни підприємство опинилось в окупації, а з середини квітня, коли війська ЗСУ відігнали російських окупантів від Харкова, населені пункти Чкаловське та Іванівка потрапили в першу лінію вогню на 5 місяців. Тут повністю не було електрики, а це означає, не було автоматизації всього свинокомплексу, тобто водопостачання, фільтрації повітря, мікроклімату, годування. Вручну свиней нагодувати неможливо. Тим паче, що був зруйнований комбікормовий завод агрокомплексу, який виробляв комбікорми. Проблеми були не тільки зі світлом, але й з персоналом. Працювати було майже нікому: люди боялись, адже російські військові стріляли по машинах та працівниках. Також вони крали свиней, техніку та паливо. До війни підприємство забезпечувало себе кормами завдяки власному рослинництву на 6,5 тис. га орендованих земель. Тому після деокупації аграрії намагалися засіяти землі господарства, але це було надто складно, тому що Чкаловська громада дуже замінова. Наразі лише засіяно 1200 га. Збитки підприємства та громади величезні: біля 63000 голів свиней, 2900 га посівів озимини втрачено, 6,5 тис. га землі заміновано та забруднено вибухонебезпечними предметами, 80 млн грн – приблизна вартість зіпсованих запасів зернових та олійних та 18 млн євро – прямі втрати підприємства.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=CclbetXHXos&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=1
29. Прихована Загроза
Відповідно до аналізу й експертних даних, близько 6 млн людей в Україні знаходяться під загрозою мінної небезпеки для свого життя і здоров'я. Наразі близько 250 людей загинули від мін, ще понад 500 отримали поранення і каліцтва. Якщо нічого не робити або використовувати стандартні технології, то ще близько 9 тисяч людей постраждають або загинуть від мін в Україні. Про це заявив Прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Харківська область посідає перше місце в Україні за кількістю виїздів піротехнічних підрозділів на заміновані через війну території. За даними Харківської обласної військової адміністрації, 12000 квадратних кілометрів області вважаються потенційно замінованими. Це безпрецедентний випадок у світовій історії. Майже кожного тижня бригади саперів ДСНС намагаються за день відпрацьовувати хоч один напрямок, іншого дня - вже другий. І так різні громади, різні села… Точних термінів розмінування Харківської області не називають ані в ДСНС, ані в поліції. Рятувальники наводять приклади Другої світової війни: тоді масштаби засмічення були меншими. Відтоді минуло майже 80 років, а нерозірвані снаряди досі знаходять. Загалом, з початку бойових дій, піротехніки ДСНС у Харківській області знайшли та знищили майже 79 тисяч вибухонебезпечних предметів. Площа мінувань приблизно дорівнює розміру таких країн, як Ямайка чи Північна Ірландія. Розмінування Харківщини триватиме десятки років. Увесь цей час не тільки звільнені від окупації райони, а й харківський Лісопарк та Північна Салтівка залишатимуться умовно небезпечними зонами.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=BZbI-kgjqEY&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=3
30. Сковородинівка: полювання на дух України
Село Сковородинівка Харківської області розташоване за 40 кілометрів від кордону, воно жодного дня не було на лінії зіткнення або в окупації. Тут немає військових або інших стратегічних підприємств. Але про село знає кожен українець, бо в ньому розташований музей – головна історична пам’ятка про життя і творчість видатного філософа України Григорія Сковороди. Його праці – це філософія серця, людяності, волі – того, що зосереджує українській дух і проти чого воюють окупанти. У ніч проти 7 травня 2022 російські військові точковим ракетним влучанням знищили Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди. За даними прокуратури, для удару по музею вони використали крилату ракету Х-101/Х-555 з літаків стратегічної авіації. Саме тому сталися дуже сильні руйнування. «Десь о 22.50 все село почуло вибух. Полетіли шибки, у мене відкрилися двері, – згадує директорка музею Наталія Мицай. – Буквально за секунду вскочила невістка і сказала: «Горить музей!» У тому музеї чергував як сторож мій син»... Вони навмисне цілили в музей, переконана керівниця закладу, бо дуже часто з росії лунало, що Сковорода – російський філософ. Але ж ми знаємо, що він український, він народився в Україні та українець за духом. Цей російський постріл – цілеспрямований, щоб іще раз нам, українцям, нашій культурі зробити… неприємність. Але це злочин, за який потрібно відповідати!
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=xyBkaXk23os&list=PLm4oYbleTj4OmbLlVQN6vr8hjmlLpLi8E&index=2
