У статті виявлені особливості оформлення спадщини, що складається з цінностей, розміщених в індивідуальному банківському сейфі. Наголошено, що після смерті поклажодавця за договором про надання індивідуального банківського сейфа банк переважно відмовляє у наданні доступу до сейфа на підставі запиту нотаріуса або уповноваженої на це посадової особи органу місцевого самоврядування. Через це спадкоємець не може отримати свідоцтво про право на спадщину та змушений звертатися до суду з метою оформлення своїх прав на спадщину. Обґрунтовано спірність підходу, за яким нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину на вміст банківського сейфа, не зазначаючи конкретні речі, що містяться в ньому. З урахуванням положень чинного законодавства України запропоновано розв’язувати проблему оформлення прав на спадщину, до складу якої входять цінності, що зберігаються в банківському сейфі, з використанням двох механізмів. По-перше, закріплення в змісті відповідного договору правових наслідків смерті поклажодавця, а саме: порядку створення банком спеціальної комісії із залученням спадкоємців поклажодавця; процедури відкриття сейфа; складання акта опису; строків передання цього акта нотаріусу, який завів спадкову справу. Такий підхід зумовлений дією принципу свободи договору. По-друге, вчинення поклажодавцем заповіту з призначенням його виконавця та покладення на останнього обов’язків щодо доступу до сейфа з метою складення акта опису. При цьому, зважаючи на неоднакову правову природу відносин з виконання заповіту (договірну та недоговірну), встановити виконавцю заповіту відповідне повноваження можливо лише в разі його призначення заповідачем у заповіті. Своєю чергою суд або нотаріус, призначаючи виконавця заповіту, не можуть розширити повноваження цього суб’єкта, закріплені в законі. Установлення вмісту індивідуального банківського сейфа, а також складення відповідного опису за своєю сутністю не є охороною спадкового майна, що зберігається в сейфі.

Ключові слова: спадкування, склад спадщини, оформлення спадщини, спадкодавець, спадкоємець, виконавець заповіту, банк, договір, індивідуальний банківський сейф

The author of the article has revealed specific features of handling the formalities of inheritance, which consists of items of value placed in a safe deposit box. It has been emphasized that after the depositor’s death the bank, under the contract for providing a safe deposit box, usually refuses to grant access to the safe based on the request of a notary public or a local self-government agency’s official. Due to this phenomenon, a lawful heir cannot obtain a certificate of the right to inheritance and is forced to go to court in order to register his rights to inheritance. The author has substantiated the argumentativeness of the approach, when notaries issue certificates of the right to inherit the contents of a safe deposit box not specifying the items contained there. Considering the provisions of the current legislation of Ukraine, it has been offered to solve the problem of handling the formalities of inheritance rights, which includes items of value stored in a safe deposit box by using two mechanisms. First of all, establishing the legal consequences of the depositor’s death in the content of the relevant contract, namely: the procedure for the creation of a special commission by the bank with the involvement of the depositor’s lawful heirs; safe opening procedure; drawing up a description deed; deadlines for transferring this deed to the notary who initiated the inheritance case. This approach is conditioned by the principle of freedom of contract. Secondly, making a will by a depositor with the appointment of its executor and entrusting the latter with the responsibilities regarding access to the safe for the purpose of drawing up a description deed. At the same time, taking into account the different legal nature of relations on will execution (contractual and non-contractual), it is possible to establish the appropriate authority for the executor of the will only if he is appointed as the testator in the will. In turn, the court or the notary, appointing the executor of the will, cannot expand the powers of this subject established by law. Establishing the contents of a safe deposit box, as well as drawing up a corresponding description is not by its very nature the protection of the inherited property stored in the safe.

Key words: succession, elements of inheritance, handling the formalities of inheritance, ancestor, lawful heir, testamentary executor, bank, contract, safe deposit box

Стаття присвячена з’ясуванню значення державної реєстрації права власності у спадкових правовідносинах з урахуванням чинного законодавства України, положень вітчизняної правової доктрини та матеріалів судової практики. Обґрунтовано, що у сфері спадкування державна реєстрація права власності має специфіку, іманентно зумовлену особливостями універсального спадкового правонаступництва, що характеризується безперервністю існування прав та обов’язків при зміні їх носіїв. Тим самим забезпечується стабільність майнового обороту шляхом запобігання стану правової невизначеності майна, власник якого помер. Наголошено, що державна реєстрація права власності на спадщину має правопідтверджуючий, а не правовстановлюючий характер. Зважаючи на дію правила зворотної сили прийняття спадщини, закріпленого в частині 5 статті 1265 Цивільного кодексу України, право власності на спадкове майно виникає у спадкоємця ретроспективно з часу відкриття спадщини, а не з моменту державної реєстрації прав на неї, незалежно від правового режиму спадкового майна (рухоме, нерухоме). Юридичним фактом, що породжує набуття права власності на спадкове майно зі зворотною дією у часі спадкоємцем, є прийняття ним спадщини. Хоча до здійснення державної реєстрації права власності спадкоємець обмежений у можливості розпоряджатися успадкованим нерухомим майном. Таке обмеження не є абсолютним і стосується передусім відчуження об’єктів, що входять до складу спадщини. У статті доводиться, що значення державної реєстрації права власності у спадкових правовідносинах виявляється у двох аспектах: 1) підтвердження права власності на спадщину; 2) припинення спадкових правовідносин, які трансформуються у відносини власності. Внаслідок здійснення державної реєстрації права власності, відповідне майно втрачає правовий режим спадкового, а особа – статусу спадкоємця. Окреслено три юридичні факти, що впливають на правовий режим спадкового майна: відкриття спадщини, прийняття спадщини та державна реєстрація права власності на неї.

Ключові слова: спадкування, спадкові правовідносини, спадщина, спадкове майно, право власності, державна реєстрація, оформлення спадщини

The article is focused on clarifying the importance of state registration of property rights within hereditary legal relations, taking into account the current legislation of Ukraine, the provisions of the domestic legal doctrine and case law materials. It has been substantiated that the state registration of property right in the field of inheritance has own specifics, immanently determined by the peculiriaties of universal legal succession, which is characterized by the continuity of the existence of rights and obligations while changing their bearers. This ensures the stability of property turnover by preventing the status of legal uncertainty of property, whose owner has died. It has been emphasized that the state registration of the ownership right to succession has a title deed, but not a constitutive nature. Considering the rule of retroactive effect of accepting the succession, enshrined in Part 5 of the Art. 1265 of the Civil Code of Ukraine, the lawful heir has the ownership right to inherited property retrospectively from the time of opening of inheritance, but not from the moment of state registration of its rights, regardless of the legal regime of inherited property (movable, immovable). The legal fact that gives rise to the acquisition of the lawful heir’s ownership right to the inherited property with the retrospective effect in time is the acceptance of succession. Although the lawful heir is limited in the ability to dispose the inherited immovable property before the state registration of the ownership right. This restriction is not absolute and primarily concerns the alienation of objects that are part of the succession. The author of the article has proved that the importance of state registration of the ownership right within hereditary legal relations is manifested in two aspects: 1) confirmation of the ownership right to succession; 2) termination of hereditary legal relations, which are transformed into property relations. As a result of the state registration of the ownership right, the relevant property loses the legal regime of inherited one, and the person loses the status of a lawful heir. Three legal facts affecting the legal regime of inherited property have been outlined: opening of inheritance, acceptance of inheritance and state registration of its ownership right

Key words: succession, hereditary legal relations, inheritance, inherited property, ownership right, state registration, handling the formalities of inheritance

Стаття присвячена виявленню складу спадщини, що відкрилася внаслідок смерті автора. Наголошується, що спадкування прав на твір зумовлює нове розуміння сутності універсального спадкового правонаступництва, яке є традиційним та усталеним у доктрині спадкового права. На універсальне спадкове правонаступництво суттєво впливає правовий режим об’єктів авторського права. Зокрема, всі права на твір поділяються на дві групи – майнові та особисті немайнові. Майнові права інтелектуальної власності на твір переходять до спадкоємців на час, що залишився до закінчення строку їх чинності. Крім того, до спадкоємців переходить не вся сукупність прав на твір, що належала авторові за життя. Так, не переходять: 1) право автора вимагати від власника матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва, доступ до свого твору з метою його відтворення, за умови що це не порушує законні права та інтереси власника цього об’єкта; 2) виключне право на участь автора проекту твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції. Піддається сумніву імперативне положення закону про абсолютну неспроможність переходу в порядку спадкування всіх особистих немайнових прав автора. Наголошується, що окремі з них спадкуються, щоправда у неповному, усіченому складі, необхідному для їх захисту. У разі спільного спадкування прав на твір декількома спадкоємцями не застосовуються загальні правила про спільну часткову власність. Ці права здійснюються спадкоємцями спільно та не підлягають поділу між ними в певних частках, у тому числі шляхом укладення договору про поділ спадщини.

Ключові слова: спадкування, спадщина, склад спадщини, спадкодавець, спадкоємець, об’єкт авторського права, майнові права автора, особисті немайнові права автора

The article is focused on the detection of inheritance elements, which are revealed as a result of the author’s death. It has been emphasized that the inheritance of rights to a work determines a new understanding of the essence of universal hereditary succession, which is traditional and established in the doctrine of hereditary law. The legal regime of copyright law objects has a significant impact on universal hereditary succession. In particular, all rights to the work are divided into two groups – property and personal non-property ones. Intellectual property rights to the work are transferred to lawful heirs for the time remaining until their validity is expired. Besides, not the whole set of rights to the work belonging to the author for life is transferred to lawful heirs. Thus, those that are not transferred: 1) the author’s right to demand from the material object’s owner, where the original work of fine arts is embodied, access to own work in order to reproduce it, provided that it does not violate the legal rights and interests of the owner of this object; 2) the exclusive right of the author of the work of architecture, urban planning, landscape art to participate in its further implementation, unless otherwise provided by the terms of the contract concluded with the customer, or the legal entity, or individual, where he or she works, as well as to make changes to uncompleted construction or built work of architecture, urban planning, landscape art in case of changing its functional purpose or reconstruction. The author has challenged the imperative provision of the law on absolute inability to transfer all personal non-property rights of the author within the inheritance procedure. It has been emphasized that some of them are inherited, though with incomplete, truncated elements necessary for their protection. General rules on joint partial ownership are not applied in case of joint inheritance of rights to the work by several lawful heirs. These rights are exercised jointly by lawful heirs and are not subject to separation between them in certain parts, including by concluding a contract on the inheritance division.

Key words: succession, inheritance, succession’s elements, ancestor, lawful heir, subject matter of copyright, author’s ownership rights, author’s personal non-property rights

Визначаються особливості формування складу спадщини, що відкрилася після смерті самочинного забудованика.

Ключові слова: Спадкування, спадкові правовідносини, склад спадщини, самочинне будівництво, оформлення спадщини

Визначаються правові наслідки смерті автора твору. Наголошується на особливості оформлення спадщини, до складу якої входять права інтелектуальної власності на об'єкт авторського права

Ключові слова: спадкування, склад спадщини, автор, авторське право, універсальне спадкове правонаступництво

У роботі визначається сутність обов’язку спадкоємця відшкодувати витрати на поховання спадкодавця. Наголошено, що відповідні витрати не є елементом складу спадщини

Ключові слова: спадщина, спадкодавець, спадкоємець, витрати на поховання

Стаття присвячена виявленню особливостей виконання договору про надання юридичних послуг. Наголошується, що виконання договору – це динамічний стан зобов’язання, завдяки якому здійснюються права та виконуються обов’язки сторін зобов’язання. За своєю сутністю договір про надання юридичних послуг має фідуціарний характер. Цей договір не може містити такого застереження як «гарантія виграшу судової справи», оскільки відповідна умова фактично вводить в оману замовника, а досягнення цього результату не залежить тільки від професійності, сумлінності, здібностей виконавця та його діяльності взагалі. Результат сам по собі не може виступати критерієм якості наданих юридичних послуг. Хоча це не перешкоджає встановленню у досліджуваному договорі додаткової винагороди виконавцю за досягнутий позитивний для замовника результат – так званий «гонорар успіху», нарахування та сплата якого залежать від настання певної події. Замовник є слабкою стороною за договором про надання юридичних послуг, що вимагає додаткового забезпечення прав та інтересів цього суб’єкта. Через це на нормативному рівні запропоновано закріпити критерії якості наданих виконавцем юридичних послуг.

Ключові слова: зобов’язання, договір, виконання договору, юридична послуга, якість послуги, замовник, виконавець

The article is focused on identifying specific features of the enforcement of the contract on the provision of legal services. It has been emphasized that the enforcement of the contract is a dynamic state of the obligation, which assists in realizing the rights and fulfilling obligations by the parties to the obligation. If the obligation is a legal relationship in statics, then its fulfillment is a dynamic state of the obligation, which facilitates the realization of the rights and fulfillment of the obligations by the parties to the obligation. Actions performed by the provider of services under the contract are legal services. The contract for the provision of legal services is fiduciary in its essence, the one that is based on personal and trustworthy relationships between the founder and the provider of services. The personality of the provider of services acquires significant importance for the customer of legal services. The customer must be sure of the services provider’s fairness, the correctness of his actions, as well as his professionalism. The contract on the provision of legal services cannot contain such a caution as “guarantee of winning a suit”, since the corresponding condition actually misleads the customer, and the achievement of this result does not depend only on the professionalism, integrity, abilities of the services provider and his activities in general. The result itself cannot be a criterion for the quality of the provided legal services. Although it is not the obstacle for establishing additional reward in the researched contract to the provider of services for achieving a positive result for the customer – the so-called “contingency fee”, the calculation and payment of which depends on the happening of a certain event. The amount of the “contingency fee” must meet the criterion of reasonableness, on the basis of specific circumstances of the case and the financial situation of both parties in order to prevent abuse by the provider of legal services. The provision of legal services is covered by conducting defence, representing interests in the court, providing other types of legal aid to the customer. The customer is a weaker party under the contract on the provision of legal services, who requires additional protection of the rights and interests of this subject. That is the reason for consolidating the quality criteria of provided legal services at the regulatory level

Key words: obligation, contract, enforcement of the contract, legal service, quality of the service, customer, service provider

Стаття присвячена з’ясуванню сутності договорів у сфері корпоративного інвестування. Наголошується, що інвестиційні договори охоплюють різні види цивільно-правових договорів. Сферою застосування досліджуваних у статті договорів є корпоративні правовідносини, тобто відносини, пов’язані зі здійсненням корпоративних прав на участь в управлінні господарською організацією. Сторонами договору у сфері корпоративного інвестування є суб’єкти інвестиційної діяльності, до яких належить передусім інвестор, тобто суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Іншою стороною договору можуть бути, зокрема, корпоративний фонд, компанія з управління активами, як реципієнти інвестицій. Такі договори не об’єднуються спільним предметом, який зумовлений конкретним видом інвестиційного договору (дії з управління активами, частка у статутному (складеному) капіталі господарського товариства тощо). Договори, які укладаються з метою здійснення корпоративного інвестування, є консенсуальними, оплатними та двосторонніми

Ключові слова: договір, інвестиційний договір, інвестиції, інвестиційна діяльність, корпоративні правовідносини, інвестиційний фонд.

The article is focused on clarifying the essence of contracts in the field of corporate investment. Achieving the specified purpose is realized through the analysis of the relevant norms of the current legislation of Ukraine, court case-law and provisions of the legal doctrine, which is the objective of this article. It has been emphasized that investment contracts cover various types of civil contracts. It is determined by the subject matter and objectives of investment (joint operation agreements, capital construction contracts, credit granting agreements, purchase and sale agreements, fiduciary management agreements). The contract is the main form of investing in the field of corporate legal relations. The author has substantiated the specific features of such a contract, which are: the special sphere of its application; special contracting parties. The sphere of application of the contracts studied in the article is corporate legal relations, that is, relations connected to the exercise of corporate rights to participate in the management of a business entity. The parties to the contract in the field of corporate investment are the subjects of investment operation, which primarily include: an investor, i.e., the subject of investment operation that makes a decision to invest own, loaned and borrowed property and intellectual values into investment objects. The other party to the contract can be, in particular, a corporate fund, assets management company as recipients of investments. Such contracts are not united by a common subject matter, which is determined by a specific type of investment contract (asset management actions, a share in the authorized (joint) capital of a business entity, etc.). Therefore, the author has emphasized the impracticality of uniting contracts in the field of corporate investment into a separate group of civil contracts. Contracts concluded for the purpose of implementing corporate investment are consensual, commutative and bilateral.

Key words: contract, investment contract, investments, investment operation, corporate legal relations, equity fund.

Стаття присвячена з’ясуванню способів, порядку та форми перерозподілу спадщини, а також їх співвідношенню за цивільним законодавством України з урахуванням положень правової доктрини та матеріалів судової практики. Наголошується, що перерозподіл спадщини – це повторний розподіл спадщини між спадкоємцями у тому випадку, коли після первісного її розподілу в натурі спадщина була прийнята іншими спадкоємцями. Первісний розподіл спадщини пов’язаний з її оформленням, що завершується отриманням спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину. Законом сформульовано імперативний перелік способів перерозподілу спадщини: передання частини спадкового майна у натурі; сплата грошової компенсації. Застосування певного способу перерозподілу спадщини залежить від наявності чи відсутності у спадкоємців спадкового майна в натурі. У роботі заперечується віднесення до способів перерозподілу спадщини направленої відмови від прийняття спадщини, визнання договору недійсним, а також визнання права власності на спадкове майно. Обґрунтовано висновок, що у разі здійснення перерозподілу спадщини на підставі заяв спадкоємців відносини, що виникають при цьому, за своєю природою не є договірними. Перерозподіл спадщини судом здійснюється шляхом застосування спеціального способу захисту прав спадкоємців – внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. При цьому слід виокремлювати за підставами та правовими наслідками такі самостійні способи захисту прав спадкоємців, як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання такого свідоцтва недійсним. За своєю сутністю визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним не може розглядатися як перерозподіл спадщини. Формою перерозподілу спадщини є видача нових свідоцтв про право на спадщину, що вчиняється нотаріусом на підставі поданих спадкоємцями заяв або рішення суду, що набрало законної сили.

Ключові слова: спадкування, спадкові правовідносини, спадкоємець, спадщина, розподіл спадщини, перерозподіл спадщини, свідоцтво про право на спадщину

The article is focused on clarifying the methods, procedure and form of inheritance redistribution, as well as their correlation under the civil legislation of Ukraine taking into account the provisions of legal doctrine and caselaw materials. It has been emphasized that inheritance redistribution is duplicative distribution of inheritance among the lawful heirs in case if inheritance was accepted by other heirs after its initial distribution in kind. The initial inheritance distribution is related to its registration, which ends with receiving certificates of heirship by the lawful heirs. The law has formulated imperative list of methods of inheritance redistribution: transfer of a part of inherited property in kind; payment of monetary compensation. The application of a certain method of inheritance redistribution depends on the presence or absence of inherited property in kind among lawful heirs. The author of the article rejects the attribution of intended refusal to accept the inheritance, the invalidity of the contract, as well as the recognition of the right of ownership of inherited property to the methods of inheritance redistribution. The conclusion has been substantiated that arising relations at the same time of inheritance redistribution based on the applications of the lawful heirs are not contractual in nature. Inheritance redistribution by the court is carried out by using a special method of protecting the rights of lawful heirs – by making changes into the certificate of heirship. At the same time, such independent methods of protecting the rights of lawful heirs as making changes into the certificate of heirship and declaring such a certificate invalid, should be singled out on the basis of the grounds and legal consequences. Declaring the certificate of heirship invalid cannot be considered as inheritance redistribution by its nature. The form of inheritance redistribution is the issuance of new certificate of heirship, which is carried out by a notary on the basis of applications submitted by the lawful heirs or a court decision that has entered into force.

Key words: succession, hereditary legal relations, lawful heir, inheritance, inheritance distribution, inheritance redistribution, certificate of heirship

Стаття присвячена з’ясуванню сутності обов’язку спадкоємців відшкодувати витрати на поховання спадкодавця та особливостям його виконання. Наголошено, що окреслений обов’язок не є елементом складу спадщину. Обґрунтовано висновок, що здійснення оплати на поховання спадкодавця породжує недоговірне зобов’язальне правовідношення, в якому кредитором виступає особа, яка понесла відповідні витрати, а боржником – спадкоємець за умови прийняття ним спадщини. Таке зобов’язання виникає лише в тому разі, якщо кредитор сплатив власні кошти на поховання померлого та за умови розумності цих витрат. Зазначено, що розмір відшкодування витрат на поховання спадкодавця залежить від правового статусу кредитора. Якщо витрат зазнала особа, яка не є спадкоємцем, сплачені кошти відшкодовуються їй у повному обсязі. Спадкоємці ж несуть ці витрати у розмірі, пропорційному їх частці у спадщині. Крім того, спадкоємці мають відшкодувати витрати на поховання спадкодавця незалежно від вартості успадкованої ними частки.

Ключові слова: спадкування, спадкодавець, спадкоємець, склад спадщини, обов’язок спадкоємця, витрати на поховання, виконання обов’язків.

The article is aimed at clarifying the essence of the heirs' obligation to reimburse the funeral expenses of the testator and the specifics of its fulfilment. It has been noted that the specified oblig ation is not an element of the inheritance, and therefore the provisions of Articles 1281 and 1282of the Civil Code of Ukraine, that define the claims of the testator's creditor against the heirs and the obligation of the heirs to satisfy the creditor's claims, are not applied in its ful-filment. It has been concluded that payment for the funeral of the testator gives rise to a non -contractual binding legal relationship in which the creditor is the person who incurred the rel-evant expenses, and the debtor is the heir, provided that he or she accepts the inheritance. Suchan obligation arises only if thecreditor has paid hisor her own funds for the funeral of the de-ceased and if these costs are reasonable. Payment of funeral expenses by one of the heirs is not a ground for increasing the size of the inheritance share of that heir. They can only raise the is-sue of partial reimbursement of the expenses.It has been noted that the amount of reimbursement to cover the funeral expenses of the testa-tor depends on the legal status of the creditor. If the costs were incurred by a person who is not one of the heirs, including the executor of the will, the funds paid are reimbursed to him or her in full. Heirs, on the other hand, bear these costs in the amount equal to their share in the inher-itance. In addition, the heirs must reimburse the funeral expenses of thetestator, regardless of the share value of the inherited property. The legislation contains an evaluative category of “reasonable expenses”, which is determined by two criteria: the amount and the necessity of the expenses. The costs for a funeral reception held after the burial should be attributed to the burial costs, the obligation to reimburse which is imposed on the heirs under Article 1232 of the Civil Code of Ukraine.An obligation relationship arises only if the creditor has paid his or her own funds for the fu-neral of the person who died. In thisregard, a person is not entitled to reimbursement for the state financial assistance received for the funeral, as well as for the funds spent on the funeral, which are due to the testator.It has been emphasised that there is aneed to improve the procedure for issuing a notary's permission to receive a part of the testator's deposit in a bank (financial institution), primarily for reimbursement of the expenses incurred by a person for the testator's burial.

Key words: inheritance, testator, heir, composition of inheritance, heir's duty, funeral expenses, fulfilment of duties.

Стаття присвячена з’ясуванню правового режиму частки у статутному (складеному) капіталі господарського товариства у сфері інвестиційної діяльності. Наголошено, що частка у статутному (складеному) капіталі виступає самостійним оборотоздатним об’єктом цивільних прав майнового характеру. Такий об’єкт, зважаючи на його властивості, активно залучається до інвестиційної діяльності. Розмежовується поняття «право на частку» та «право з частки», що не є тотожними за своїм змістом. Об’єктом права на частку є частка у статутному (складеному) капіталі господарського товариства. Відносини, що виникають стосовно права на частку, не є за своєю природою корпоративними. Корпоративними є відносини, що пов’язані зі здійсненням корпоративних прав на участь в управлінні господарською організацією, зокрема: брати участь в управлінні товариством; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Обґрунтовується подвійний характер правового режиму частки у сфері інвестиційної діяльності. По-перше, суб’єкт цивільних правовідносин може інвестувати в господарське товариство як юридичну особу, на підтвердження чого інвестору передається частка у статутному (складеному) капіталі товариства. Тобто частка виступатиме підтвердженням інвестування в юридичну особу. Правовим наслідком такого способу інвестування є формування або збільшення статутного (складеного) капіталу господарського товариства, а інвестор одночасно набуде правовий статус учасника такого товариства. Таким чином, інвестуючи в господарське товариство, інвестор має намір стати його новим учасником і набути корпоративних прав або збільшити належну йому частку. По-друге, частка у статутному (складеному) капіталі може передаватися як інвестиція, що вкладається в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності. У такому разі частка у статутному капіталі матиме правовий режим об’єкту інвестиційної діяльності. При цьому інвестором в окресленому випадку може виступати лише учасник господарського товариства, що вкладатиме належну йому частку в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності. Тобто інвестором виступатиме обмежено коло суб’єктів, до якого належать винятково учасники юридичної особи.

Ключові слова: статутний капітал, інвестиції, суб’єкти, об’єкти, інвестиційна діяльність, інвестиційний фонд, правовий режим

The article is focused on clarifying the legal regime of a share in the charter (pooled) capital of a company in the sphere of investment activity. It has been emphasized that a share in the charter (pooled) capital is an independent freely transferable object of civil rights of a property nature. Such an object, given its properties, is actively involved into investment activity. The author has distinguished the concepts of “right to a share” and “right from a share”, which are not identical by their content. The object of the right to a share is a share in the charter (pooled) capital of a company. Relationships arising in regard to the right to a share are not corporate in nature. Corporate relations are those related to exercising corporate rights to participate in the management of a business entity, in particular: to participate in the management of a company; to receive information about the economic activity of a company; to participate in the distribution of the company’s profits; to receive a part of the company’s property or its value in case of its liquidation, remaining after settlements with creditors. The dual character of the legal regime of a share in the sphere of investment activity has been substantiated. First of all, a subject of civil legal relations can invest into a company as a legal entity. To confirm it the investor is provided with a share of the company’s charter (pooled) capital. That is, a share will serve as confirmation of investment into a legal entity. The legal consequence of this type of investment is the formation or increase of the charter (pooled) capital of a company; and the investor will simultaneously acquire the legal status of a member in such a company. Thus, the investor by investing into a company intends to become its new member and to acquire corporate rights or to increase own share. Secondly, a share in the charter (pooled) capital can be transferred as an investment, which is invested into objects of entrepreneurial and other types of activity. In this case, a share in the charter capital will have the legal regime of an investment activity object. At the same time, only a member of a company can act as an investor in the specified case, who will invest own share into objects of entrepreneurial and other types of activity. Thus, a limited range of subjects will act as an investor, and which exclusively includes members of a legal entity.

Key words: charter capital, investments, subjects, objects, investment activity, investment fund, legal regime.

Стаття присвячена виявленню особливостей визнання спадщини відумерлою з урахуванням досягнень правової доктрини, останніх змін до законодавства України та судової практики. Доводиться, що відповідні правовідносини за своєю природою не є спадковими. Справи про визнання спадщини відумерлою розглядаються судом за загальним правилом у порядку окремого провадження. При цьому наявність спору між територіальною громадою та спадкоємцями зумовлює розгляд вимоги, заявленої в порядку ст. 1277 ЦК, в межах позовного провадження.

Ключові слова: відумерла спадщина, відумерлість спадщини, спадкування, спадкодавець, спадкоємці, територіальна громада, правонаступництво.

The article is focused on identifying the peculiarities of recognizing the inheritance as escheat considering the achievements of the legal doctrine, the latest amendments to the legislation of Ukraine and the latest case-law of the Supreme Court. The author has proved the fact that relations arisen about the recognition of inheritance as escheat are not hereditary in nature. Cases on recognizing inheritance as escheat are considered by the court under the general rule in the manner of separate proceedings. Analysis of court case-law demonstrates that there is often a dispute between the territorial community and lawful heirs. This determines the consideration of the claim stated in accordance with the Art. 1277 of the Civil Code of Ukraine within the scope of legal proceedings. It has been emphasized that a prosecutor has the right to appeal the court to declare the inheritance as escheat, if there are grounds for representing the legal interests of the state in court, where one of them is omission of the local self-government agency. Omission of this agency means that it knew or should have known about the violation of the state’s interests, but did not apply to the court within reasonable terms. The author has noted the need to bring the procedural legislation in line with the latest amendments made to the Articles 1221, 1277 of the Civil Code of Ukraine regarding the terms of jurisdiction in cases on recognizing inheritance as escheat. The author has analyzed the legal position of the Grand Chamber of the Supreme Court set forth in the Resolution dated from December 14, 2022 regarding the protection of the territorial community’s interests in case of alienation of inherited property by a person, who acquired the status of a lawful heir on the basis of a court decision, which was later reversed. It has been substantiated that there is an obligation in the indicated case related to the acquisition and preservation of property without a sufficient legal basis (Chapter 83 of the Civil Code of Ukraine). At the same time, the complaint of the territorial community to claim property from someone else’s illegal possession brought against the last acquirer is not admissible.

Key words: heirless inheritance, escheat of inheritance, succession, ancestor, lawful heirs, territorial community, legal succession

У статті виявлено та проаналізовано механізми планування на випадок смерті учасника товариства з обмеженою відповідальністю (заповіт, спадковий договір, статут юридичної особи). Зауважено, що кожен з окреслених механізмів має свої недоліки та переваги. Класичним способом розпорядження на випадок смерті визнається заповіт. Запропоновано робити в заповіті такий вид спеціального розпорядження, як призначення виконавця заповіту. Виконавець заповіту в силу закону наділений повноваженнями, серед іншого, вживати заходів до охорони спадкового майна, управляти спадщиною. Цей суб’єкт може вчиняти дії з управління часткою у статутному капіталі померлого учасника як самостійно, так і шляхом укладення договору на управління спадщиною з іншою особою. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може укласти спадковий договір та передати належну йому частку у статутному капіталі набувачеві. При переході права власності на частку за спадковим договором застосовуються норми договірного, а не спадкового права. Через це для виникнення у набувача права власності на такий об’єкт достатньо факту смерті відчужувача; не застосовуються положення ЦК про строки для прийняття спадщини та правила стосовно оформлення прав на неї; на частку у статутному капіталі товариства не можуть претендувати особи, наділені правом на обов’язкову частку у спадщині; така частка не дробиться в разі закликання до спадкування кількох спадкоємців померлого учасника. Нарешті, правові наслідки смерті учасника товариства з обмеженою відповідальністю можуть міститися у статуті юридичної особи як регуляторі спадкових правовідносин. Такі наслідки стосуються передусім управління часткою у статутному капіталі товариства до моменту включення до складу учасників спадкоємців та не можуть змінювати імперативних правил спадкування, визначених у книзі 6 ЦК. Обґрунтовується, що корпоративний договір не є механізмом планування на випадок смерті учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

Ключові слова: спадкування, спадщина, статут, статутний капітал, заповіт, спадковий договір, товариство з обмеженою відповідальністю, корпоративні права.

The author of the article has identified and analyzed planning mechanisms in case of the death of a limited liability company's member (last will and testament, hereditary contract, articles of association). It has been noted that each of the outlined mechanisms has its own disadvantages and advantages. Last will and testament is recognized as the classical disposition of property method in case of a death. It has been offered to make such a special disposition in the last will and testament as the appointment of the last will and testament's executor. The executor of the last will and testament is empowered under the general title of law, in particular, to take measures to protect the inherited property and manage the inheritance. This entity can take actions to manage a share in the charter capital of the deceased member both independently and by entering into an hereditary supervision contract with another person. A limited liability company's member can enter into hereditary contract and transfer own share in the charter capital to an acquirer. The norms of contract law, but not of inheritance law are applied in case, if the ownership of a share is transferred under the hereditary contract. Due to this the acquirer must only have the fact of the alienator's death in order to acquire the ownership right to such an object; the provisions of the Civil Code on terms for acceptance of inheritance and the rules regarding registration of its rights are not applied; persons endowed with the right to a compulsory share in the inheritance cannot apply for a share in the charter capital of the company; such a share is not divided in case of a plea for the inheritance of several lawful heirs of the deceased member. Finally, the legal consequences of the death of a limited liability company's member can be contained in the articles of association as a regulator of hereditary legal relations. Such consequences are primarily related to the disposition of a share in the charter capital of the company until the moment of inclusion of lawful heirs into the Board of Members and cannot change the imperative rules of inheritance defined in Book 6 of the Civil Code. The author has argued that a corporate agreement is not a planning mechanism in case of the death of a limited liability company's member.

Key words: succession, inheritance, articles of association, charter capital, last will and testament, hereditary contract, limited liability company, corporate rights

Стаття присвячена з’ясуванню об’єкта спадкування у разі смерті самочинного забудовника. Вихідним положенням дослідження є віднесення самочинно побудованого нерухомого майна до дефектного об’єкта цивільних прав. Ця обставина суттєво впливає на його спадкування. Об’єкт спадкування в разі смерті самочинного забудовника залежить від правового режиму земельної ділянки, на якій розташована будівля чи споруда та може охоплювати як права, так і обов’язки. За загальним правилом до спадкоємців самочинного забудовника переходить право власності на будівельні матеріали, використані під час здійснення будівництва. У випадку надання земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, в порядку спадкування переходить право на визнання права власності на такий об’єкт, тобто право на легалізацію. Таке право може бути реалізовано шляхом звернення до суду з позовом на підставі ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, а не в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України. За своєю сутністю право на визнання спадкоємцями права власності на самочинне будівництво, забудовником якого є спадкодавець, має схожість із правом на завершення приватизації житлового приміщення, розпочатого спадкодавцем за життя. За умови визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва за іншою особою – власником (користувачем) земельної ділянки, до спадкоємців забудовника переходить право на відшкодування витрат на будівництво. Здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці, власник (користувач) якої заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за фактичним забудовником, зумовлює перехід до спадкоємця останнього обов’язку знести об’єкт самочинного будівництва за свій рахунок. Включення такого обов’язку до складу спадщини пов’язане з його виникненням у спадкодавця за життя на підставі судового рішення. Цей обов’язок має бути покладений на спадкодавця за життя. При цьому підлягають застосуванню положення ст. 1281, 1282 Цивільного кодексу України. Тому спадкоємець виконує обов’язок знести самочинно зведену будівлю за свій рахунок, але в межах вартості успадкованого майна.

Ключові слова: спадкування, спадщина, склад спадщини, об’єкт спадкування, самочинне будівництво, спадкове правонаступництво

The article is focused on clarifying the property of succession in case of the death of the unauthorized tenant builder. The initial point of the research is the classification of unwarranted built real estate as a defective object of civil rights. This circumstance significantly affects its succession. The property of succession in case of the death of the unauthorized tenant builder depends on the legal regime of a land plot, where the building or construction is located and may include both rights and obligations. As a general rule, the ownership of construction materials used during construction works is transferred to lawful heirs of the unauthorized tenant builder. In case of providing a land plot under the established procedure for already built real estate, the right to recognize the ownership of such a property, i.e. the right to legalization, is transferred within the succession procedure. Such a right can be exercised by applying to the court with a claim on the basis of Part 3 of the Art. 376 of the Civil Code of Ukraine, but not in accordance with the Art. 392 of the Civil Code of Ukraine. The right to recognize the ownership of unauthorized building construction in its essence by lawful heirs, the tenant builder of which is the ancestor, is similar to the right to complete the privatization of residential premises started by the ancestor during his lifetime. In case of recognizing the right of ownership on the property of unauthorized building construction of another person – the owner (user) of a land plot, the right to reimbursement of construction costs is transferred to lawful heirs of the tenant builder. Carrying out unauthorized building construction on a land plot, the owner (user) of which objects to the recognition of the ownership right to real estate by the actual tenant builder, causes the transfer to a lawful heir of the last obligation to demolish unauthorized building construction at own expenses. The inclusion of such an obligation as an element of inheritance is related to its occurrence during the ancestor's lifetime on the basis of a court decision. This obligation must be imposed on the ancestor during his lifetime. The provisions of the Articles 1281, 1282 of the Civil Code of Ukraine shall be applied. Therefore, a lawful heir fulfills the obligation to demolish unauthorized building construction at own expenses, but to the extent of the value of the inherited property.

Key words: succession, inheritance, elements of inheritance, property of succession, unwarranted building construction, hereditary legal succession

У статті розкривається сутність договору про поділ спадщини через сукупність його визначальних ознак: 1) укладається після спливу строку для прийняття спадщини, але до видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину; 2) сторонами виступають спадкоємці, які прийняли спадщину у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством; 3) має значно менше, допоміжне значення порівняно з роллю цивільно-правового договору, оскільки породжує правові наслідки у сукупності з іншими юридичними фактами; 4) за наявності насцитуруса договір може бути укладений лише після народження дитини; 5) поділ спадщини здійснюється з урахуванням переважного права окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі. Обґрунтовано, що договір про поділ спадщини належить до групи договорів у сфері спадкового права, а його предметом виступає спадщина як об’єкт цивільних прав. Правовстановлюючим документом на спадкове майно є не договір про поділ спадщини, а свідоцтво про право на спадщину, що видається нотаріусом на виконання цього договору. Наголошено на можливості укладення договору про поділ спадщини незалежно від виду спадкування – за заповітом або законом.

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, договір, спадкове майно, поділ спадщини, ідеальна спадкова частка, реальна спадкова частка

The article reveals the essence of the contract for division of inheritance through a set of its defining features: 1) it is concluded after the expiry of the period for acceptance of the in-heritance, but before the heirs receive a certificate of inheritance; 2) the parties are the heirs who have accepted the inheritance in the manner and within the time limits specified by civil law; 3) it has a much smaller, auxiliary value compared to the role of a civil law contract, as it generates legal consequences in conjunction with other legal facts; 4) in the presence of a nasciturus, the contract may be concluded only after the birth of a child; 5) the division of the inheritance is carried out taking into account the preemptive right of individual heirs to re-ceive inheritance property in kind.An inheritance division agreement belongs to the group of agreements in the field of in-heritance law, and its subject matter is inheritance as an object of civil rights. The legal docu-ment for inheritance is not the agreement on the division of inheritance, but the certificate of the right to inheritance, issued by a notary for the execution of this agreement.Based on the legislative construction of Art. 1278 of the Civil Code of Ukraine it has been stated that the method of dividing the inheritance is the allocation of a share in kind, as a result of which the ideal share in the inheritance turns into a real one. The agreement on the division of the inheritance can be concluded by the heirs regardless of the type of inheritance, in partic-ular, by will or by law.The contract under study may contain a condition for changing the size of the inheritance shares. However, the heirs cannot change the size of their shares in the inheritance if the tes-tator personally set them in the will. In the presence of a will, priority should be given to the will of the testator, which cannot be changed by the heirs. Otherwise, the principle of free-dom of will be violated. It is no coincidence that Art. 1267 of the Civil Code of Ukraine, whichdetermines the change in the size of shares in the inheritance, is structurally placed in Chapter 86 “Inheritance by law”

Key words: inheritance, heir, contract, inheritance property, division of inher-itance, ideal inheritance share, real inheritance share

Стаття присвячена з’ясуванню правового режиму соціальних виплат, належних спадкодавцеві та не одержаних ним за життя, а також виявленню особливостей переходу цих сум до спадкоємців та членів сім’ї померлого. Наголошено, що при переході до членів сім’ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат відповідні відносини не є спадковими, у зв’язку з чим норми спадкового права не застосовуються для їх регулювання. Соціальні виплати переходять до членів сім’ї померлої особи в силу сингулярного («неспадкового») правонаступництва на підставі закону. З цього випливає, що право на отримання соціальних виплат виникає у членів сім’ї спадкодавця в день його смерті без необхідності оформлення права на спадщину та дотримання строків, установлених законом для прийняття спад- щини. Крім того, у цьому випадку не застосовується положення статті 1224 Цивільного кодексу України стосовно усунення від права на спадкування, оскільки члени сім’ї не мають статусу спадкоємців. На членів сім’ї померлої особи не може бути покладений обов’язок задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, який виконується виключно спадкоємцями боржника. Нараховані спадкодавцеві соціальні виплати не враховуються при визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині, адже не є елементом складу спадщини. Стосовно таких виплат не може бути складений заповіт, який є важливим регулятором саме спадкових правовідносин. Нарешті, соціальні виплати передаються в повному обсязі одноразовим платежем тому з членів сім’ї, хто звернувся першим, а не розподіляються між ними в рівних частках, як це мало б бути, зокрема, при спадкуванні за законом. За відсутності членів сім’ї спадкодавця право на одержання нарахованих соціальних виплат включається до складу спадщини та успадковується в загальному порядку, що свідчить про зміну правового режиму таких коштів. Наголошено, що до спадкоємців у порядку спадкового правонаступництва переходить не лише право на одержання фактично нара- хованих спадкодавцеві сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів тощо, а й право на стягнення тих виплат, нарахування яких було безпідставно припинено спадкодавцеві за життя.

Ключові слова: спадкове правонаступництво, спадкування, спадкодавець, спадкоємець, соціальні виплати, член сім’ї спадкодавця

The article is focused on clarifying the legal regime of the ancestor’s welfare payments and not received over the course of life, as well as on identifying specific features of the transfer of these amounts to lawful heirs and family members of the deceased. It has been emphasized that in case of the transfer of the testator’s welfare payments to family members the relevant relationships are not hereditary, and therefore the rules of succession are not applied to regulate them. Welfare payments are transferred to family members of the deceased due to singular (“non-hereditary”) legal succession on the basis of law. It follows that the right of the ancestor’s family members to receive welfare payments arises on the day of his / her death without the need to register the right to inherit and comply with the deadlines set by law for the acceptance of the inheritance. Besides, the provision of the Art. 1224 of the Civil Code of Ukraine regarding the removal from the right to inherit is not applied in this case, since family members do not have the status of lawful heirs. The family members of the deceased may not be obliged to satisfy the creditors’ claims of the ancestor, which are exclusively performed by the debtor’s lawful heirs. Welfare payments accrued to the ancastor are not taken into account while determining the amount of the obligatory share in the inheritance, because it is not an element of the inheritance. Last will and testament cannot be made in respect of the above amounts, which is an important regulator of inheritance legal relations. Finally, welfare payments are transferred full and complete in a lump sum to the family member who applied first, and are not distributed equally among them, as it could particularly be in case of hereditary succession. The right to receive accrued welfare payments in case of the absence of ancestor’s family members is included into the succession and is inherited in the general manner, which indicates a change in the legal regime of such funds. It has been emphasized that lawful heirs inherit both the right to receive the amounts actually accrued to the ancestor’s salary, pension, scholarship, child support, etc. and the right to recover those benefits, which were unjustifiably terminated for the ancestor over the course of life not only.

Key words: legal succession, inheritance, an ancestor, a lawful heir, welfare payments, ancestor’s family member

Стаття присвячена виявленню особливостей спадщини як об’єкта цивільних прав шляхом визначення та характеристики її ознак. Підкреслюється, що нормативне регулювання спадщини характеризується диспозитивністю, оскільки законом закріплений відкритий (невичерпний) перелік прав та обов’язків, що утворюють її склад. В окремих випадках до складу спадщини включаються також певні правові утворення, які на час відкриття спадщини ще не набули форми суб’єктивного цивільного права. Наголошується, що права є основним елементом складу спадщини, тоді як обов’язки – додатковим.

Ключові слова: спадкування, спадкові правовідносини, спадкове правонаступництво, спадщина, склад спадщини, спадкодавець, спадкоємець

Статья посвящена выявлению особенностей наследия как объекта гражданских прав путем определения и характеристики его признаков. Подчеркивается, что нормативное регулирование наследия характеризуется диспозитивностью, поскольку законом закреплен открытый (неисчерпаемый) список прав и обязанностей, образующих его состав. В отдельных случаях в состав наследства включаются также определенные правовые образования, которые на время открытия наследства еще не приняли форму субъективного гражданского права. Отмечается, что права являются основным элементом состава наследства, тогда как обязанности – дополнительным.

Ключевые слова: наследование, наследственное правоотношение, наследственное правопреемство, наследство, состав наследства, наследодатель, наследник

The article is focused on identifying specific features of assets as object of civil rights by defining and characterizing its features. Revealing the essence of assets through the composition as a set of rights and obligations that belonged to the ancestor at the time of assets’ opening and were not ceased as a result of the death, most adequately reproduces the specifics of this object. Specific features of assets are determined by a set of features: 1) local character; 2) clearly defined temporal boundaries of existence; 3) a complex object; 4) limited civil circulation, since Book 6 of the Civil Code of Ukraine enshrines a closed list of transactions that may be implemented in respect to assets; 5) the composition of assets is determined at the time of opening assets and covers only those rights and obligations, which were carried by the ancestor during his lifetime; 6) a limited range of subjects for assets as for an object of civil rights; 7) the only procedure for acquiring the inheritance right is succession. Normative regulation of assets is characterized by discretionary nature, since the law defines an open (non-exhaustive) list of rights and obligations that make up its composition. In some cases the composition of assets also includes certain legal entities that have not acquired the form of subjective civil right at the time of assets’ opening. For example, a person started the process of privatizing his / her berth and did not have time to complete the process due to his / her death. In such cases, lawful heirs have the right to complete the process of privatization of berth started by the ancestor and become the owner of the property. Since the ancestor managed to express his / her will to privatize the berth during his lifetime (submitted the relevant documents), but died, the right to privatization was transferred into the stage of realization, being stopped on the way to subjective right, and therefore may become the object of succession. It has been argued that the obligations are additional elements of assets’ composition, since they pass to the lawful heir only together with the ancestor’s rights. In turn, rights are the key element of assets’ composition.

Key words: succession, hereditary legal relations, hereditary legal succession, assets, estate, an ancestor, a lawful heir

Стаття присвячена виявленню особливостей недійсності заповітів, складених із порушенням вимог щодо форми та порядку посвідчення на підставі аналізу правової доктрини та сучасної судової практики. Обґрунтовано позицію, що визнання заповіту недійсним є спеціальним способом захисту спадкових прав, який за своєю сутністю не тотожний такому способу захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання правочину недійсним. Заперечується можливість конвалідації нікчемного заповіту судом. У роботі піддається критиці точка зору стосовно нікчемності заповіту, посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування не за місцем реєстрації заповідача.

Ключові слова: спадкове право, спадкові правовідносини, заповіт, заповідач, недійсність, нікчемність, конвалідація

Статья посвящена выявлению особенностей недействительности завещаний, составленных с нарушением требований относительно формы и порядка удостоверения на основании анализа правовой доктрины и современной судебной практики. Обоснована позиция, что признание завещания недействительным является специальным способом защиты наследственных прав, который по своей сути не тождественен такому способу защиты гражданских прав и интересов судом, как признание сделки недействительной. Отмечается, что ничтожное завещание не может быть конвалидировано судом. В работе критикуется точка зрения о ничтожности завещания, удостоверенного должностным лицом органа местного самоуправления не по месту регистрации завещателя.

Ключевые слова: наследственное право, наследственные отношения, завещание, завещатель, недействительность, ничтожность, конвалидация

The article is focused on revealing the peculiarities of wills’ voidness made in violation of the requirements regarding the form and authenticating procedure on the basis of the analysis of legal doctrine and the current case law. The author has substantiated position that the invalidation of a will is a special method to protect the rights of inheritance, which in its essence is not identical to the protection of civil rights and interests by the court as the invalidation of the transaction. It is due to the scope of implementing the studied method of protection and the peculiarities of the will as a kind of unilateral transactions. The possibility of convalidation of a will’s nullity by the court has been denied, since it will lead to destabilization of property relations, as well as to numerous abuses by their participants. The author has additionally emphasized the difficulty of establishing conditions enshrined by law for the admission of unilateral transaction, in particular: the transaction must correspond to the true will of the person who executed it; the notarization of the transaction was hindered by a circumstance that did not depend on the person’s will who executed it. The court’s decision will in any case be based on indirect evidence and assumptions. In addition, the plaintiffs in most cases are lawful heirs of this will, who are interested parties. The author of the paper criticizes the point of view regarding the will’s nullity certified by an official of a local self-government agency not according to the place of registration of the testate. In this case, the invalidity of legal transaction is artificially removed from the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine”, goes beyond the literal content of the Art. 1257 of the Civil Code of Ukraine, violates the principle of will’s freedom and justice as one of the general principles of civil law. It has been emphasized that formal, minor violations of the wills’ authenticating procedure cannot be considered as grounds for their voidness.

Key words: inheritance law, hereditary legal relations, a will, a testate, voidness, nullity, convalidation

Стаття присвячена з’ясуванню особливостей спадкування права на частку у статутному капіталі ТОВ. У разі смерті учасника ТОВ слід розмежовувати право на частку та право з частки, що не є тотожними за своєю сутністю та часом виникнення. Наголошено, що право на частку у статутному капіталі товариства як майнове право є об’єктом спадкування та набувається спадкоємцем з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття та державної реєстрації. Спадкування права на частку у статутному капіталі ТОВ надає спадкоємцеві правову можливість отримати вартість успадкованої частки, яка визначається на час відкриття спадщини, або стати учасником товариства після здійснення в повному обсязі права на спадкування досліджуваного об’єкта. Корпоративні права не є об’єктом спадкового наступництва та набуваються спадкоємцем з часу отримання ним правового статусу учасника господарського товариства, який пов’язаний із внесенням запису про зміну складу учасників ТОВ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Визначено два механізми здійснення корпоративних прав учасника товариства після його смерті до моменту набуття правонаступником цієї особи статусу учасника ТОВ. По-перше, це виконання заповіту шляхом призначення спеціальної особи – виконавця заповіту. Така особа може бути призначена як самим заповідачем безпосередньо в заповіті, так і судом, нотаріусом, а також іншими спадкоємцями. До повноважень виконавця заповіту віднесено, серед іншого, і управління спадщиною. По-друге, це управління спадщиною шляхом укладення спадкоємцями, нотаріусом, органом місцевого самоврядування або виконавцем заповіту договору на управління спадщиною.

Ключові слова: спадкування, спадщина, спадкоємець, спадкодавець, корпоративні права, статутний капітал, господарське товариство, товариство з обмеженою відповідальністю.

Статья посвящена выяснению особенностей наследования права на долю в уставном капитале ООО. В случае смерти участника ООО следует разграничивать право на долю и право с доли, не тождественную по своей сути и времени возникновения. Отмечено, что право на долю в уставном капитале общества как имущественное право является объектом наследования и приобретается наследником с момента открытия наследства независимо от времени его принятия и государственной регистрации. Наследование права на долю в уставном капитале ООО предоставляет наследнику правовую возможность получить стоимость унаследованной доли, определяемую на время открытия наследства, или стать участником общества после осуществления в полном объеме права на наследование изучаемого объекта. Корпоративные права не являются объектом наследственной преемственности и приобретаются наследником со времени получения им правового статуса участника хозяйственного общества, связанного с внесением записи об изменении состава участников ООО в Единый государственный реестр юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований. Определены два механизма осуществления корпоративных прав участника общества после его смерти до момента обретения правопреемником этого лица статуса участника ООО. Во-первых, это исполнение завещания путем назначения специального лица – исполнителя завещания. Такое лицо может быть назначено как самим завещателем непосредственно в завещании, так и судом, нотариусом, а также другими наследниками. К полномочиям исполнителя завещания отнесены, среди прочего, и управление наследством. Во-вторых, это управление наследством путем заключения наследниками, нотариусом, органом местного самоуправления или исполнителем завещания договора на управление наследством.

Ключевые слова: наследование, наследство, наследник, наследодатель, корпоративные права, уставный капитал, хозяйственное общество, общество с ограниченной ответственностью.

The article is focused on clarifying the specific features of succession of the right to a limited liability company’s charter capital share. In case of the death of a limited liability company’s member, the right to a share should be separated from the right from a share that are not identical in their essence and time of occurrence. It has been emphasized that the right to a share in the company’s charter capital as a property right is the object of succession and is acquired by a lawful heir from the time of inheritance release, regardless of the time of its acceptance and state registration. Succession of the right to a share in the limited liability company’s charter capital provides a legal opportunity for a lawful heir to obtain the value of the inherited share, which is determined at the time of inheritance release or to become a company’s member after fully exercising the right to inherit the studied object. Corporate rights are not the object to hereditary succession and are acquired by a lawful heir from the moment of receiving the legal status of a company’s member, which is associated with the entry of changes into the Unified State Register of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Associations about the founding members of a limited liability company. The author has determined two mechanisms of exercising corporate rights of the company’s member after his or her death until the legal successor of the deceased acquires the status of a limited liability company’s member. First of all, it is management of a will by appointing a special person – a testamentary executor. Such a person may be appointed by the testator himself directly in the will, as well as by the court, notary and other lawful heirs. The powers of the testamentary executor among other things include the administration minori actate. Secondly, it is the administration minori actate by the conclusion of the agreement for the administration minori actate by the lawful heirs, the notary, the local self-government agency or the testamentary executor.

Key words: succession, assets, a lawful heir, an ancestor, corporate rights, charter capital, a company, limited liability company.

Стаття присвячена виявленню основних напрямів удосконалення інституту спадкового договору в цивільному законодавстві України. Підкреслюється, що норми, які регулюють спадковий договір та структурно розміщені у главі 90 Цивільного кодексу України, охоплюють інститут зобов’язального, а не спадкового права. Спадковий договір – це договір на випадок смерті, а не договір про спадкування. Наголошено, що концепція Цивільного кодексу України не дозволяє розглядати такий договір як вид спадкування поряд зі спадкуванням за заповітом і спадкуванням за законом. Обґрунтовано, що за своєю юридичною характеристикою спадковий договір є одностороннім, консенсуальним і відплатним. Досліджуваний інститут потребує оновлення з урахуванням розпочатого процесу рекодифікації цивільного законодавства України. Зокрема, доцільно закріпити в Цивільному кодексі України застереження про можливість розірвання спадкового договору судом на вимогу особи, яка контролює виконання спадкового договору, а також на вимогу спадкоємців відчужувача в разі умисного вбивства відчужувача набувачем. Додатково слід установити базове повноваження особи, яка контролює виконання спадкового договору, щодо звернення до суду з позовом про зобов’язання набувача вчинити певні дії, визначені спадковим договором, після смерті відчужувача. Крім того, з метою забезпечення належного виконання спадкового договору, в законі важливо закріпити застереження про те, що повноваження контролюючої особи встановлюються договором. Удосконалення інституту спадкового договору у процесі рекодифікації цивільного законодавства України значно розширить застосування цього механізму розпорядження майном фізичної особи на випадок її смерті.

Ключові слова: спадковий договір, набувач, відчужувач, виконання спадкового договору, динаміка спадкового договору, контроль за виконанням спадкового договору

Статья посвящена выявлению основных направлений усовершенствования института наследственного договора в гражданском законодательстве Украины. Подчеркивается, что нормы, регулирующие наследственный договор и структурно размещенные в главе 90 Гражданского кодекса Украины, охватывают институт обязательственного, а не наследственного права. Наследственный договор – это договор на случай смерти, а не договор наследования. Отмечено, что концепция Гражданского кодекса Украины не позволяет рассматривать такой договор как вид наследования наряду с наследованием по завещанию и наследованием по закону. Обосновано, что по своей юридической характеристике наследственный договор является односторонним, консенсуальным и возмездным. Исследуемый институт нуждается в обновлении с учетом начатого процесса рекодификации гражданского законодательства Украины. В частности, целесообразно закрепить в Гражданском кодексе Украины оговорку о возможности расторжения наследственного договора судом по требованию лица, контролирующего выполнение наследственного договора, а также по требованию наследников отчуждателя в случае умышленного убийства отчуждателя приобретателем. Дополнительно следует установить базовое полномочие лица, контролирующего исполнение наследственного договора относительно обращения в суд с иском об обязательстве приобретателя совершить определенные действия, определенные наследственным договором, после смерти отчуждателя. Кроме того, в целях обеспечения надлежащего исполнения наследственного договора, в законе важно закрепить оговорку о том, что полномочия контролирующего лица устанавливаются договором. Совершенствование института наследственного договора в процессе рекодификации гражданского законодательства Украины значительно расширит применение этого механизма распоряжения имуществом физического лица в случае его смерти.

Ключевые слова: наследственный договор, приобретатель, отчуждатель, исполнение наследственного договора, динамика наследственного договора, контроль за исполнением наследственного договора

The article is focused on identifying the main areas of improving the inheritance agreement institution in the civil legislation of Ukraine. It has been emphasized that the norms regulating the inheritance agreement and structurally are in the Chapter 90 of the Civil Code of Ukraine, cover the law of contracts institution, but not law of succession. An inheritance agreement is a contract causa mortis, but not a contract on succession. It has been emphasized that the concept of the Civil Code of Ukraine does not allow to consider such an agreement as a type of succession along with testate succession and hereditary succession. It has been substantiated that the inheritance agreement according to its legal characteristics is unilateral, consensual and repayable. The researched institution needs updating taking into account the started process of recodification of the civil legislation of Ukraine. In particular, it is expedient that the Civil Code of Ukraine should enshrine a provision on the possibility to terminate the inheritance agreement by the court at the request of the person supervising the execution of the inheritance agreement, as well as at the request of the alienator’s lawful heirs in case of intentional homicide of the alienator by the acquirer. In addition, the basic power of the person supervising the execution of the inheritance agreement should be established in regard to filing the application to the court to oblige the acquirer to take certain actions specified in the inheritance agreement after the alienator’s death. Besides, it is important that the law should enshrine the stipulation that the powers of the supervising person are established by the agreement in order to ensure the proper execution of the inheritance agreement. Improvement of the inheritance agreement institution in the process of recodification of the civil legislation of Ukraine will significantly expand the application of the disposition of property mechanism upon the death of an individual.

Key words: inheritance agreement, acquirer, alienator, execution of inheritance agreement, dynamics of inheritance agreement, control over the execution of inheritance agreement

У статті визначено принципи спадкового права, які характеризуються універсальністю, оскільки реалізуються в усіх інститутах цієї підгалузі. Такі принципи прямо не відтворені у нормах спадкового права, а випливають з їх змісту та мають фундаментальний характер, виражаючи найважливіші закономірності сфери спадкового права. Виявлено та охарактеризовано такі принципи спадкового права: принцип універсального спадкового правонаступництва, принцип свободи заповіту, принцип соціальної справедливості. Обґрунтовано позицію, що від принципів спадкового права слід відрізняти нормативні положення, які регулюють певний вид правовідносин у сфері спадкового права (черговість закликання до спадкування спадкоємців за законом; рівність спадкових часток при спадкуванні за законом тощо), проте за своєю сутністю та функціональним призначенням не є принципами

Ключові слова: спадкове право, спадкування, принципи спадкового права, спадкові правовідносини, свобода заповіту, універсальне правонаступництво, соціальна справедливість

The article is focused on establishing the range of inheritance law principles, which are characterized by universality, since they are implemented in all institutions of this sub-branch. It has been noted that the field of inheritance law as a sub-branch of civil law is based on certain principles, basic ideas (principles) that cover both the relevant legislation and the functioning of the entire system of inheritance legal succession and express the specifics of the entire inheritance law. Therefore, the definition of such principles and clarification of their essence will contribute to the further development of legal doctrine, the unity of the practice of implementing inheritance legislation, its improvement. The inheritance law principles are not directly reproduced in the norms of inheritance legislation, but follow from their content and are fundamental in nature, expressing the most important regularities of inheritance law area. Based on the analysis of legal doctrine and civil legislation, the author has revealed and characterized the following inheritance law principles: the principle of universal inheritance legal succession, the principle of freedom of last will and testament, the principle of social justice. It has been emphasized that the principle of social justice in the field of inheritance law is not identical to justice as a general principle of civil law (the Art. 3 of the Civil Code of Ukraine). It has been substantiated that inheritance law principles should be distinguished from the normative provisions regulating a certain type of legal relations in the field of inheritance law (priority of calling for inheritance of lawful heirs; equality of inheritance shares within hereditary succession; recognition of the rights of household items for appropriate lawful heirs within hereditary succession), however, they are not principles in accordance with their essence and functional purpose

Key words: inheritance law, succession, principles of inheritance law, inheritance legal relations, freedom of last will and testament, universal legal succession, social justice.

Стаття присвячена з’ясуванню сутності права на обов’язкову частку у спадщині. Обґрунтовано, що за своєю природою правило обов’язкової частки належить до інституту спадкування за законом. Наголошено, що у цивільному законодавстві імперативно визначений вичерпний перелік спадкоємців, наділених правом на обов’язкову частку у спадщині, що унеможливлює вибір правонаступника в цьому випадку. Коло осіб, які мають право на обов’язкову частку, охоплюється спадкоємцями першої черги, які є непрацездатними в силу віку або стану здоров’я. При цьому закон не тільки визначає перелік осіб, наділених правом на обов’язкову частку у спадщині, а й встановлює її розмір. Тобто простежується чітка аналогія з колом спадкоємців за законом та нормативним розподілом спадщини між ними. Суб’єкти права на обов’язкову частку у спадщині є саме спадкоємцями, а не кредиторами, які мають зобов’язальне право вимоги до спадкоємців за заповітом. Доведено, що при спадкуванні за заповітом подружжя положення про обов’язкову частку у спадщині застосовується після смерті другого з подружжя. Отже, саме його непрацездатні діти або батьки набувають право на обов’язкову частку у разі позбавлення їх спадщини змістом заповіту. Проаналізовано встановлену у зарубіжних правопорядках систему аліментування обов’язкових спадкоємців. Сформульовано висновок, що існуючий в національному законодавстві механізм визначення обов’язкової частки шляхом виділення певної частини спадщини більшою мірою відповідає сучасним економічним умовам, а також інтересам суб’єктів відповідних правовідносин, ніж запропонований в українській правовій доктрині механізм аліментування обов’язкових спадкоємців. Наголошено, що повне скасування обов’язкової частки у спадщині не відповідає справедливості як загальній засаді цивільного законодавства та може призвести до суттєвих зловживань з боку заповідача.

Ключові слова: спадкування, спадщина, спадкування за заповітом, спадкування за законом, спадкодавець, спадкоємець, обов’язкова частка у спадщині

Ключевые слова: succession, assets, testamentary succession, hereditary succession, ancestor, lawful heir, legitimate portion

The article is focused on clarifying the essence of the right to legitimate portion. It has been substantiated that the rule of legitimate portion by its nature belongs to the institution of hereditary succession. It has been emphasized that civil law imperatively defines the exhaustive list of lawful heirs endowed with the right to legitimate portion, which makes it impossible to choose a successor in this case. The range of persons entitled to legitimate portion is covered by the lawful heirs of the first priority, who are incapable due to the age or health condition. Herewith, the law both determines the list of persons entitled to legitimate portion and sets its size. Thus, there is a clear analogy with the range of lawful heirs according to law and the normative distribution of assets between them. The subjects of the right to legitimate portion are the lawful heirs, but not the creditors who have the obligatory right to claim the testamentary heirs. It has been proved that the provisions on legitimate portion in case of testamentary succession of the spouses are applied after the death of the second spouse. Therefore, his or her incapable children or parents acquire the right to legitimate portion in case of depriving them of assets by the content of the last will and testament. The author has analyzed the system of paying alimony of forced heirs established in foreign legal systems. It has been concluded that the existing in national law mechanism of determining legitimate portion by allocating a certain part of the assets is more in line with modern economic conditions, as well as with the interests of subjects of the relevant legal relations than the mechanism of paying alimony suggested in Ukrainian legal doctrine. It has been emphasized that the complete abolition of legitimate portion does not correspond to justice as the general principle of civil law and can lead to significant abuses by the ancestor.

У тезах визначаються особливості захисту прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права. Окрема увага приділяється способам захисту прав кредиторів спадкодавця

Ключові слова: спадкування, спадкодавець, спадкоємець, кредитор спадкодавця, борг, обов'язки

У тезах розглядаються особливості визнання заповіту недійсним як спеціального способу захисту прав спадкоємців.

Ключові слова: спадкування, спадкодавець, спадкоємець, заповіт, недійсність заповіту

У статті проаналізовано питання захисту прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права. Обґрунтовано, що кредитор спадкодавця наділений правовою можливістю застосувати як спеціальний спосіб захисту, що полягає у зверненні стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, так і загальні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, закріплені у ст. 16 ЦК. Таке розуміння захисту прав цього суб’єкта не порушує справедливого балансу між законними інтересами і правомірними очікуваннями кредитора та зустрічними їм інтересами спадкоємців. Наголошено, що звернення стягнення на успадковане майно не завжди є ефективним способом захисту, а його доцільність залежить передусім від складу спадщини. Підкреслено, що право власності на незначну частку у квартирі або житловому будинку буде вкрай важко реалізувати кредиторові з метою погашення боргів спадкодавця. Права кредитора підлягають судовому захисту лише у разі дотримання певних умов, а саме: пред’явлення кредитором письмової вимоги до спадкоємця про погашення боргів спадкодавця; дотримання строків пред’явлення такої вимоги; прийняття спадкоємцем спадщини у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством; невиконання спадкоємцем обов’язку щодо задоволення вимог кредитора шляхом одноразового платежу. У разі захисту прав кредитора спадкодавця в судовому порядку, на спадкоємців боржника додатково покладаються судові витрати, що складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. При цьому розмір судових витрат не враховується при обчисленні суми боргів спадкодавця, що підлягають сплаті спадкоємцями. Це означає, що зі спадкоємця стягується борг спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та додатково сума судових витрат, понесених кредитором при зверненні до суду.

Ключові слова: спадкування, спадкодавець, спадкоємець, спадщина, кредитор спадкодавця, борги спадкодавця, захист прав кредитора

The author of the article has analyzed the issue of protecting the rights of ancestor’s creditors in the field of inheritance law. It has been substantiated that the ancestor’s creditor is endowed with the legal opportunity to apply both a special method of protection, which is to recover property that was transferred to the lawful heirs in kind, and general methods of protection of civil rights and interests by the court enshrined in the Art. 16 of the Civil Code. Such understanding of the protection of the rights of this entity does not violate the fair balance between the legitimate interests and legitimate expectations of the creditor and the counter-interests of the lawful heirs. It has been emphasized that recovery proceedings against inherited property are not always effective method of protection, and their expediency primarily depends on the composition of the assets. It has been noted that the ownership of a small share of an apartment or house will be extremely difficult to exercise for the creditor in order to repay the debts of the ancestor. The rights of the creditor are subject to judicial protection only if certain conditions are met, namely: presentation by the creditor of a written claim to the lawful heir to repay the debts of the ancestor; compliance with the terms for filing such a claim; acceptance of the assets by the lawful heir in the manner and terms specified by civil law; the lawful heir’s non-fulfillment of the obligation to satisfy the creditor’s claims through a one-time payment. In case of protecting the rights of the ancestor’s creditor within court proceedings, the debtor’s lawful heirs are additionally charged with court costs, which consist of court fees and expenses related to court hearings. Herewith, the amount of court costs is not taken into account while calculating the amount of debts of the ancestor to be paid by the lawful heirs. This means that the ancestor’s debt is collected from the lawful heir within the value of the inherited property, and additional amount of court costs incurred by the creditor while applying to the court.

Key words: succession, ancestor, lawful heir, assets, ancestor’s creditor, ancestor’s debts, protection of creditor’s rights

Стаття присвячена виявленню сутності обов’язків у складі спадщини. Доведено, що обов’язки не є обтяженням спадщини, а становлять її невід’ємну частину. В межах предмета дослідження категорії «обов’язок» та «борг» розглядаються як синоніми, тотожні за змістом, оскільки наявність боргу пов’язують із невиконанням покладеного на боржника обов’язку. Сформульовано та охарактеризовано визначальні ознаки обов’язків у складі спадщини: 1) обов’язки спадкодавця виконуються спадкоємцями лише в межах вартості успадкованої частки; 2) до складу спадщини входять лише обов’язки, які виникли у спадкодавця за життя, і не припинилися внаслідок його смерті; 3) розмір боргів спадкодавця визначається на час відкриття спадщини незалежно від моменту її прийняття спадкоємцями, оформлення та державної реєстрації; 4) обов’язки є додатковим елементом складу спадщини, оскільки переходять до спадкоємця лише разом з правами, належними спадкодавцеві; 5) борги спадкодавця у складі спадщини мають особливий правовий режим, імперативно встановлений законом; 6) спеціальний порядок виконання обов’язків спадкодавця. Обґрунтовано, що до відносин, пов’язаних із виконанням заповідального відказу, не застосовується порядок задоволення спадкоємцями вимог кредиторів спадкодавця. Національним законодавством не визначена черговість задоволення претензій кредиторів, як це закріплено, наприклад, стосовно ліквідації юридичної особи. Це суттєво ускладнює погашення боргів у тих випадках, коли у спадкодавця виявляється не один, а кілька кредиторів, і вони опиняються у стані конкуренції між собою через недостатність спадкового майна. Водночас обов’язок задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця встановлюється законом як більш значущий порівняно з обов’язком щодо виконання заповідального відказу.

Ключові слова: спадкування, спадщина, спадкодавець, спадкоємець, обов’язки спадкодавця.

The article is focused on revealing the essence of obligations within the assets. It has been proved that obligations are not burdening on the estate, but are its integral part. The categories of “obligation” and “debt” are studied within the subject matter of the research as synonymous, identical in content, since the presence of debt is associated with non-performance of the obligation imposed on the debtor. The author has formulated and characterized the defining features of obligations within the assets: 1) the ancestor’s obligations are performed by the lawful heirs only within the value of the inherited share; 2) the estate includes only those obligations that arose during the life-time of the ancestor and were not discharged as a result of the death; 3) the amount of debts of the ancestor is defined at the time of commencement of succession regardless of the moment of its acceptance by the lawful heirs, execution and state registration; 4) obligations are an additional element of the succession, since they pass to the lawful heir only together with the rights belonged to the ancestor; 5) the debts of the ancestor within the assets have a special legal regime imperatively established by law; 6) a special procedure for performing obligations of the ancestor. It has been substantiated that the procedure related to the satisfaction of the claims of ancestor’s creditors by the lawful heirs is not applied to the relations related to the execution of the testamentary renunciation. National law does not specify the priority of satisfying the creditors’ claims, as it is enshrined, for example, with regard to the liquidation of a legal entity. This significantly complicates the repayment of debts in those cases where the ancestor has several creditors and they are in the status of competition with each other due to the lack of inherited property. At the same time, the obligation to satisfy the claims of the ancestor’s creditors is established by law as more significant than the obligation to execute the testamentary renunciation.

Key words: succession, assets, ancestor, lawful heir, duties of a ancestor

Стаття присвячена виявленню особливостей тлумачення заповіту як спеціального способу захисту прав спадкоємців. Сформульована мета застосування цього способу захисту, що полягає у визначенні дійсної волі заповідача у разі, коли зміст цього правочину є нечітким або допускає подвійне розуміння. На підставі аналізу правової доктрини та судової практики визначені особливості здійснення тлумачення заповіту судом. По-перше, право на пред’явлення позову про тлумачення заповіту виникає після смерті заповідача у спадкоємця, який прийняв спадщину у спосіб та строки, визначені законодавством. По-друге, загальні правила тлумачення змісту правочину, закріплені у ст. 213 Цивільного кодексу України, застосовуються обмежено. Так, заповіт тлумачить не сторона правочину, а інші особи. Крім того, зважаючи на правову природу заповіту як одностороннього правочину, судом не беруться до уваги зміст попередніх переговорів, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору. Доведено, що тлумачення заповіту є не правом, а обов’язком суду, що виконується виключно в межах позовного провадження та має на меті не створення, а роз’яснення вже існуючих розпоряджень заповідача. Визначено та охарактеризовано умови здійснення судом тлумачення заповіту: 1) суперечності, неточності змісту заповіту, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку; 3) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту – спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. Наголошено, що помилкове написання в заповіті імені, прізвища або по батькові спадкоємця не створює подвійного розуміння волі заповідача і не вимагає від суду застосування інтелектуально-розумового процесу тлумачення змісту правочину. Така справа має розглядатися судом за правилами окремого провадження шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, заповіт, заповідач, тлумачення заповіту, заповідальні розпорядження, спосіб захисту

The article is focused on identifying the specific features of the construction of the last will as a special way to protect the rights of the legitimate heirs. The author has formulated the purpose of applying this way of protection, which is to determine the true will of the devisor in case when the content of this transaction is unclear or has double understanding. Based on the analysis of the legal doctrine and case law, the author has determined specific features of the court’s construction of the last will. First of all, the right of a legitimate heir, who accepted the decedent’s estate in the manner and terms prescribed by the law, to sue for the construction of the last will arises after the death of a devisor. Secondly, the general rules for constructing the content of the transaction, enshrined in the Art. 213 of the Civil Code of Ukraine are applied to a limited extent. Thus, the last will is not constructed by the party to the transaction, but by other persons. Besides, regarding the legal nature of the last will as a unilateral transaction, the court does not take into account the content of previous negotiations, business practices, further conduct of the parties, the text of the model agreement. It has been proved that the construction of the last will is not the right, an obligation of the court, which is executed exclusively within the framework of the claim proceedings and is aimed at clarifying the existing orders of the devisor, but not at creating them. The author has determined and characterized the conditions for the court’s construction of the will: 1) contradictions, inaccuracies in the content of the last will, which complicate the understanding of the devisor’s last will; 2) the impossibility of notarization of the decedent’s estate; 3) the existence of a dispute between the legitimate heirs over the construction of the will – the legitimate heirs have different ideas about the will of the devisor. It has been emphasized that the erroneous spelling of the name, last name or middle name of the heir in the last will does not create a double understanding of the will of the a devisor and does not require the court to apply the intellectual and mental process of constructing the content of a transaction. Such a case should be considered by a court according to the rules of certain proceedings by establishing a fact that has legal significance.

Key words: succession, a legitimate heir, last will, a devisor, construction of will, testamentary dispositions, way of protection

Тези доповіді присвячені виявленню визначальних ознак обов'язків у складі спадщини.

Ключові слова: спадкування, спадщина, борги спадкодавця, обов'язки спадкодавця

З’ясовано сутність конструкції універсального правонаступництва у сфері спадкового права. Обґрунтовано віднесення універсального правонаступництва до категорії принципів спадкового права, що визначає його специфіку та повною мірою охоплює всі інститути спадкового права. Виявлена сукупність чинників, що забезпечують цілісність конструкції універсального спадкового правонаступництва. Розкрито співвідношення категорій «спадкове правовідношення» та «спадкове правонаступництво».

Ключові слова: спадкування, спадкові правовідносини, спадкове правонаступництво, універсальне спадкове правонаступництво, спадкодавець, спадкоємець.

У дисертації сформульовано концепцію диспозитивності в спадковому праві, яка спрямована на вдосконалення правового регулювання спадкових відносин. Виявлено базові моделі диспозитивності в спадковому праві, що є формами вираження правової свободи в сфері спадкування: а) свобода заповіту; б) договірна форма регулювання спадкових відносин; в) свобода волевиявлення спадкоємця щодо прийняття спадщини та відмови від її прийняття. Розроблено загальні та спеціальні межі реалізації диспозитивності в спадковому праві. Аргументовано позицію щодо розширення правової свободи у спадковому праві шляхом запровадження нових договірних конструкцій та заповідальних розпоряджень. Подано загальнотеоретичну характеристику свободи заповіту та виявлено її стадії, а також обґрунтовано виокремлення групи договорів у сфері спадкового права, що мають специфічну правову мету та особливий предмет. З’ясовано диспозитивність у частині здійснення спадкоємцями права на прийняття спадщини та на відмову від її прийняття. На рівні окремого розділу аналізуються обмеження диспозитивності в спадковому праві. Теоретичні висновки дослідження дозволили сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання спадкових відносин.

Ключові слова: диспозитивність, спадкування, спадкове правовідношення, спадкове правонаступництво

В диссертации сформулирована концепция диспозитивности в наследственном праве, направленная на усовершенствование правового регулирования наследственных отношений. Выявлены базовые модели диспозитивности в наследственном праве, которые являются формами выражения правовой свободы в сфере наследования: а) свобода завещания; б) договорная форма регулирования наследственных отношений; в) свобода волеизъявления наследника относительно принятия наследства и отказа от его принятия. Разработаны общие и специальные пределы диспозитивности в наследственном праве. Аргументирована позиция о расширении правовой свободы в наследственном праве путем внедрения новых договорных конструкций и завещательных распоряжений. Изложена общетеоретическая характеристика свободы завещания и выявлены ее стадии, а также обосновано выделение группы договоров в сфере наследственного права, которые имеют специфическую правовую цель и особый предмет. Определена диспозитивность в части осуществления наследниками права на принятие наследства и на отказ от его принятия. В объеме отдельного раздела анализируются ограничения диспозитивности в наследственном праве. Теоретические выводы исследования позволили сформулировать конкретные предложения по усовершенствованию правового регулирования наследственных отношений.

The author of the dissertation has formulated the concept of discretion within inheritance law, which is aimed at improving the legal regulation of hereditary relations. It has been established that the features, properties and regularities of legal freedom are expressed in the form of three basic models of discretion within inheritance law: a) freedom of the last will and statement; b) contractual form of regulating hereditary relations; c) the free will of an ancestor to accept the heritage and refusal to accept it. The author has grounded the conclusion about internal (determining the model of the behavior by the subjects of inheritance law, the content and object of inheritance legal relationship) and external (realization by the subjects of inheritance law of the chosen model of behavior by committing certain active actions) manifestations of discretion within inheritance law that respectively express statics and dynamics of legal freedom. The author has distinguished general and special limits of discretion within inheritance law. To clarify the general limits of discretion, the author has offered to apply the statutory provisions on the limits of exercising civil rights. The special limits of discretion are inherently determined by the sub-branch specificity of inheritance law, which follow from the content of the Section 6 of the Civil Code of Ukraine and cover the following factors: realization of legal freedom within the duration of inheritance legal relations; the exercise of legal freedom within certain subjective boundaries with the obligatory participation of the ancestor as the universal heir’s successor; functional assignment of inheritance law, which is to ensure the posthumous transfer of rights and duties from one person (heir) to other persons (ancestors). It has been proved that the transfer of the deceased property into the property of the municipal community has no reason to be considered as a case of hereditary succession. The author of the dissertation has formulated the provisions on the existence of two stages of exercising the freedom of the last will and statement, which fully take into account the exercise of the legal freedom of the testator and demonstrate the dynamics of discretion through its consistent embodiment. The first stage covers the process of making the last will and statement and definition of its content directly by the testator. The second stage is related to the implementation of the precepts after the opening of the inheritance, as part of the procedures for executing the last will and statement and interpreting its content. The author stands the position on the need to grant the inheritance right under the last will and statement of the heir’s children, conceived after his death due to the use of ancillary reproductive technologies from the genetic material of the heir (post-mortem children) and offers the legal conditions for recognizing the postmortal children as heirs: a) artificial insemination within six months of the opening of inheritance; b) the will of the testator expressed in the last will and testament; c) spreading hereditary status to persons fertilized after opening of inheritance solely from the genetic material of the heir with the use of assisted reproductive technologies. The author has improved the generally accepted position in the legal doctrine on the classification of civil contracts into types, depending on the legal focus on a particular result, by introducing a separate group of contracts in the field of hereditary law, the legal aim of which is to ensure the posthumous transfer of rights and obligations from one person to others. It has been found out that a contract in the field of inheritance law has a much smaller, auxiliary value, compared to the role of a classical contract within civil law, since it cannot be an independent ground for the emergence, change or termination of hereditary legal relations, but is only one of the elements of legal structure, where the central place is occupied by the fact of opening of inheritance. Such contracts are of personal, trust, local and term nature, and may be concluded by a limited number of persons. Theoretical conclusions grounded on the basis of the results of the research, made it possible to formulate specific propositions for improving the regulation of hereditary legal relations, which have been summarized in the draft law on amending the Civil Code of Ukraine.

У дисертації сформульовано концепцію диспозитивності в спадковому праві, яка спрямована на вдосконалення правового регулювання спадкових відносин. Виявлено базові моделі диспозитивності в спадковому праві, що є формами вираження правової свободи в сфері спадкування: а) свобода заповіту; б) договірна форма регулювання спадкових відносин; в) свобода волевиявлення спадкоємця щодо прийняття спадщини та відмови від її прийняття. Розроблено загальні та спеціальні межі реалізації диспозитивності в спадковому праві. Аргументовано позицію щодо розширення правової свободи у спадковому праві шляхом запровадження нових договірних конструкцій та заповідальних розпоряджень. Подано загальнотеоретичну характеристику свободи заповіту та виявлено її стадії, а також обґрунтовано виокремлення групи договорів у сфері спадкового права, що мають специфічну правову мету та особливий предмет. З’ясовано диспозитивність у частині здійснення спадкоємцями права на прийняття спадщини та на відмову від її прийняття. На рівні окремого розділу аналізуються обмеження диспозитивності в спадковому праві. Теоретичні висновки дослідження дозволили сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання спадкових відносин.

Ключові слова: диспозитивність, спадкування, спадкове правовідношення, спадкове правонаступництво

В диссертации сформулирована концепция диспозитивности в наследственном праве, направленная на усовершенствование правового регулирования наследственных отношений. Выявлены базовые модели диспозитивности в наследственном праве, которые являются формами выражения правовой свободы в сфере наследования: а) свобода завещания; б) договорная форма регулирования наследственных отношений; в) свобода волеизъявления наследника относительно принятия наследства и отказа от его принятия. Разработаны общие и специальные пределы диспозитивности в наследственном праве. Аргументирована позиция о расширении правовой свободы в наследственном праве путем внедрения новых договорных конструкций и завещательных распоряжений. Изложена общетеоретическая характеристика свободы завещания и выявлены ее стадии, а также обосновано выделение группы договоров в сфере наследственного права, которые имеют специфическую правовую цель и особый предмет. Определена диспозитивность в части осуществления наследниками права на принятие наследства и на отказ от его принятия. В объеме отдельного раздела анализируются ограничения диспозитивности в наследственном праве. Теоретические выводы исследования позволили сформулировать конкретные предложения по усовершенствованию правового регулирования наследственных отношений.

The author of the dissertation has formulated the concept of discretion within inheritance law, which is aimed at improving the legal regulation of hereditary relations. It has been established that the features, properties and regularities of legal freedom are expressed in the form of three basic models of discretion within inheritance law: a) freedom of the last will and statement; b) contractual form of regulating hereditary relations; c) the free will of an ancestor to accept the heritage and refusal to accept it. The author has grounded the conclusion about internal (determining the model of the behavior by the subjects of inheritance law, the content and object of inheritance legal relationship) and external (realization by the subjects of inheritance law of the chosen model of behavior by committing certain active actions) manifestations of discretion within inheritance law that respectively express statics and dynamics of legal freedom. The author has distinguished general and special limits of discretion within inheritance law. To clarify the general limits of discretion, the author has offered to apply the statutory provisions on the limits of exercising civil rights. The special limits of discretion are inherently determined by the sub-branch specificity of inheritance law, which follow from the content of the Section 6 of the Civil Code of Ukraine and cover the following factors: realization of legal freedom within the duration of inheritance legal relations; the exercise of legal freedom within certain subjective boundaries with the obligatory participation of the ancestor as the universal heir’s successor; functional assignment of inheritance law, which is to ensure the posthumous transfer of rights and duties from one person (heir) to other persons (ancestors). It has been proved that the transfer of the deceased property into the property of the municipal community has no reason to be considered as a case of hereditary succession. The author of the dissertation has formulated the provisions on the existence of two stages of exercising the freedom of the last will and statement, which fully take into account the exercise of the legal freedom of the testator and demonstrate the dynamics of discretion through its consistent embodiment. The first stage covers the process of making the last will and statement and definition of its content directly by the testator. The second stage is related to the implementation of the precepts after the opening of the inheritance, as part of the procedures for executing the last will and statement and interpreting its content. The author stands the position on the need to grant the inheritance right under the last will and statement of the heir’s children, conceived after his death due to the use of ancillary reproductive technologies from the genetic material of the heir (post-mortem children) and offers the legal conditions for recognizing the postmortal children as heirs: a) artificial insemination within six months of the opening of inheritance; b) the will of the testator expressed in the last will and testament; c) spreading hereditary status to persons fertilized after opening of inheritance solely from the genetic material of the heir with the use of assisted reproductive technologies. The author has improved the generally accepted position in the legal doctrine on the classification of civil contracts into types, depending on the legal focus on a particular result, by introducing a separate group of contracts in the field of hereditary law, the legal aim of which is to ensure the posthumous transfer of rights and obligations from one person to others. It has been found out that a contract in the field of inheritance law has a much smaller, auxiliary value, compared to the role of a classical contract within civil law, since it cannot be an independent ground for the emergence, change or termination of hereditary legal relations, but is only one of the elements of legal structure, where the central place is occupied by the fact of opening of inheritance. Such contracts are of personal, trust, local and term nature, and may be concluded by a limited number of persons. Theoretical conclusions grounded on the basis of the results of the research, made it possible to formulate specific propositions for improving the regulation of hereditary legal relations, which have been summarized in the draft law on amending the Civil Code of Ukraine.

У тезах доповіді розкриваються особливості цивільно-правової відповідальності у сфері спадкового права

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, спадкодавець, цивільно-правова відповідальність

Стаття присвячена з'ясуванню питання закликання до спадкування за законом внуків спадкодавця за життя їх батьків. Обгрунтовано, що за життя того зі своїх батьків, хто має право на спадкування, внук належить до п’ятої черги спадкоємців за законом, зважаючи на другий ступінь споріднення із спадкодавцем і диспозитивний характер ст. 1265 ЦК України, що визначає відкритий перелік спадкоємців.

Ключові слова: спадкування, спадкові правовідносини, спадкоємець, спадкодавець, внук

The article deals with the legal status of a testator’s grandson in hereditary legal relations. It is proved that the order of legal succession of a testator's grandson depends on availability of one his living parents who has to be called for succession as an heir apparent, i.e. a son or daughter of a testator. If at the time of succession commencement, one of the parents who has to inherit as an heir apparent, is not alive then the grandchildren inherit by right of representation. Inheritance by right of representation is a special order of legal succession of persons who take the place of an heir who had died earlier than a testator. A living heir in any case excludes his replacement by a descendant. Thus, the mechanism of inheritance by right of representation is intended to correct the unnatural situation in the sequence of deaths when a child dies before his parents. In this case, the testator's grandchildren are called to inherit as independent heirs, who are recognized to have own right to inherit as descendants of a testator (grandfather or grandmother). They neither legally nor actually represent anyone other than themselves, since due to the universal nature of hereditary succession they acquire the right not from a deceased heir (father or mother), but directly from a testator. At inheritance by the right of representation after death of a grandmother or grandfather, a grandson is an heir apparent. During the life of one parent who has the right to inherit, the testator's grandson belongs to the fifth hereditary line, despite the second degree of kinship with the grandmother (grandfather) and dispositive nature of article 1265 of the Civil Code of Ukraine, which defines non-exhaustive list of heirs of the fifth hereditary line. This implies a number of important legal consequences. In particular, another heir including his parents may renounce succession as heir in favour of a grandson. Moreover, a contract may be concluded with a grandson to alter the order of succession, according to which such person will have the right to inherit together with the heirs of a closer line. So it is a testator's grandson who can file a claim to alter the order of succession of the right to inheritance under the circumstances specified in part 2 of article 1259 of the Civil Code of Ukraine.

У статті досліджуються особливості адаптації спадкового законодавства України до законодавства країн Європейського Союзу. Обґрунтовано два основних напрями такої адаптації: визначення спадкового статусу постмортальних дітей спадкодавця та розширення договірних конструкцій в сфері спадкового права.

Ключові слова: спадкування, спадкові правовідносини, спадкоємець, спадкодавець, заповіт, адаптація законодавства, Європейський Союз

В статье исследуются особенности адаптации наследственного законодательства Украины к законодательству стран Европейского Союза. Обосновано два основных направления такой адаптации: определение наследственного статуса постмортальных детей наследодателя и расширение договорных конструкций в сфере наследственного права.

Ключевые слова: наследование, наследственные отношения, наследник, наследодатель, завещание, адаптация законодательства, Европейский Союз

The article deals with the peculiarities of adaptation of Ukraine's inheritance legislation to legislation of the European Union countries. It is emphasised that the adaptation of national inheritance legislation to the European Union legislation should be carried out taking into account extremely close connection of the inheritance law with marital, family, kinship relationships . In addition, the development of inheritance legislation is significantly influenced by national traditions, customs, as well as moral ideas about the formation of heirs circle and the order of inheritance distribution between them. The paper outlines two main directions of adaptation of Ukrainian inheritance legislation to the European Union legislation. The first direction defines succession and legal status of a testator's children, not only born but conceived after succession commencement, who are proposed to be called "post-mortem children" ( from Latin word post mortem – posthumous). In order to recognize the legal status of post-mortem children of a testator, it is proposed to improve the national civil legislation by enshrining the legal possibility of inheritance by such persons under two conditions: conceiving of an heir with the help of reproductive technologies using genetic material of a testator within six months from the date of succession commencement; appointment of such a person as a legatee, i.e. according to testator's consent to conceive a child after his death. The second direction of adaptation of Ukrainian legislation to the European Union legislation is connected with broadening the range of contractual structures in inheritance field. Taking into account the content of succession mass and circle of heirs , it is proposed to introduce an agreement for renunciation of compulsory portion of inheritance and donation agreement for hereditary share, known to foreign legal orders, to the Civil legislation of Ukraine

Key words: inheritance, inheritance relationship, heir, testator, will, legislation adaptation, European Union

Стаття присвячена дослідженню способів відмови від прийняття спадщини. Спосіб відмови від прийняття спадщини характеризується тими діями, що явно виражають небажання особи бути правонаступником спадкодавця. Обгрунтовано положення про закріплення в чинному законодавстві України двох способів відмови від прийняття спадщини: подання відповіданої заяви та відкликання заяви про прийняття спадщини. Сформульовано висновок, що неприйняття спадщини не є способом відмови від її прийняття.

Ключові слова: спадкові правовідносини, спадкування, спадкодавець, спадкоємець, відмова від прийняття спадщини, неприйняття спадщини, диспозитивність

Статья посвящена исследованию способов отказа от принятия наследства. Способ отказа от принятия наследства характеризуется теми действиями, которые явно выражают нежелание лица быть правопреемником наследодателя. Таким образом, способ является внешним выражением исследуемой сделки. Обосновано положение о закреплении в действующем законодательстве Украины двух способов отказа от принятия наследства: подача соответствующего заявления и отзыв заявления о принятии наследства. Сформулирован вывод о том, что непринятие наследства не является способом отказа от его принятия.

Ключевые слова: наследственные правоотношения, наследование, наследодатель, наследник, отказ от принятия наследства, непринятие наследства, диспозитивность

The article investigates the ways of inheritance renunciation. Ways of inheritance renunciation are characterized by those actions that clearly express the unwillingness of a person to be a successor of a testator. Thus, it is an external manifestation of the investigated contract. The provision enshrining two ways of inheritance renunciation in the current legislation of Ukraine is grounded: filing corresponding application and withdrawal of application for inheritance acceptance. The conclusion is drawn that the non-acceptance of inheritance is not a way of inheritance renunciation

Key words: hereditary legal relationship, succession, testator, heir, inheritance renunciation, non-acceptance of inheritance, disposition

Стаття присвячена дослідженню змісту диспозитивності при встановленні заповідального відказу як спеціального заповідального розпорядження. Наголошується, що свобода заповіту у цій сфері не обмежується лише правом спадкодавця зробити заповідальний відказ. Заповідач наділений широкими можливостями стосовно предмету легату, що виражається у переданні у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входять або не входить до складу спадщини. Закон містить відкритий перелік тих прав та речей, що можуть складати предмет заповідального відказу. Крім того, виконання легату не обмежене строком дії спадкового правовідношення.

Ключові слова: спадкування, заповіт, заповідальний відказ, заповідач, спадкоємець, відказоодержувач, легат

Статья посвящена исследованию содержанию диспозитивности при установлении завещательного отказа как специального завещательного распоряжения. Отмечается, что свобода завещания в этой сфере не ограничивается лишь правом наследодателя сделать завещательный отказ. Завещатель наделен широкими возможностями относительно предмета легата, охватываемом передачу в собственность или по другому вещному праву имущественного права или вещи, которые входят или не входят в состав наследства. Закон содержит открытый перечень прав и вещей, составляющих предмет завещательного отказа. Кроме того, исполнение легата не ограничено сроком действия наследственного правоотношения

Ключевые слова: наследование, завещание, завещательный отказ, завещатель, наследник, отказополучатель, легат

The article investigates the degree of legal freedom of an individual while establishing a testamentary gift (legate) as a special testamentary disposition. The paper validates the conclusion that the inheritance law dispositivity as to legate establishing encompass: 1. Testator’s right to make a testamentary gift. 2. Non-exhaustive list of property rights or belongings, which can constitute a legate subject. 3. Expansion of testamentary gift subject is realised according to transfer into ownership or right in rem of a property right or belongings, included or not into estate. 4. Legal freedom as to time limit performance of a testamentary gift which can be beyond legal relationships, for example, when providing the right to liferent of housing. While performing a testamentary gift, the general provisions on obligation fulfillment must be applied taking into account the compulsory nature of the correspondent legal relationship and the specific nature of legatary relationship. First of all, it concerns the claims priority of the testator’s creditors over the claims of a legatee. Analysing the parties of legatary legal relationship, the author notes the possibility of legate establishing in favor of a person conceived during a testator’s life and born after his death by analogy with an heir. At the same time, the testamentary gift can not be made in favor of an heir by devise, as in this case the heir status absorbs the legatee status and in this connection the heir’s share will increase due to testamentary gift. In this case, the heir and the legatee have different legal status and are separate subjects of inheritance legal relationships. The current legislation attributes testamentary gift to the rights inseparably connected with a bearer’s identity. As a result, a legate can not be alienated, inherited and it is terminated by a legatee death.

Key words: succession, will, testamentary gift, testator, heir, legatee, legate

У статті розкриваються особливості правового механізму управління спадщиною. Обґрунтована позиція про самостійний характер договору на управління спадщиною. Визначені напрями подальшого вдосконалення управління спадщиною шляхом формування у цивільному законодавстві спеціального правового режиму управління спадковим майном, передусім підприємством та фермерським господарством як єдиними майновими комплексами, частками в статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінними паперами, майновими правами інтелектуальної власності.

Ключові слова: спадкування, спадкові правовідносини, спадщина, управління спадщиною, договір на управління спадщини

В статье раскрываются особенности правового механизма управления наследством. Обоснована позиция о самостоятельном характере договора на управление наследством. Определены направления дальнейшего усовершенствования управления наследством путем формирования в гражданском законодательстве специального правового режима управления наследственным имуществом, прежде всего предприятием и фермерским хозяйством как едиными имущественными комплексами, долями в уставном (складочном) капитале хозяйственных обществ, ценными бумагами, имущественными правами интеллектуальной собственности.

Ключевые слова: наследование, наследственные правоотношения, наследство, управление наследством, договор на управление наследством

The article studies the legal mechanism of estate administration. The author’s point of view as to the independent nature of the contract of estate administration is grounded. It is considered to be an effective mechanism of profitability provision and inheritance maintenance till the heirs register inheritance, although the potential capacity of this contract is not fully employed. The following significant features of the contract, which influence its independent nature, are distinguished: 1) the contract of estate administration is signed not by an owner, but by other subjects; 2) the subject matter of a contract is inheritance as a special object of civil rights or its part; 3) the administration of estate includes an extremely wide scope of administrator’s actions, who will actually “substitute” the deceased owner acting in order to maintain the objects of inheritance succession. The paper grounds the necessity to improve current Ukrainian civil legislation due to granting the right to a testator to determine a will administrator. Moreover, the term of an estate administration contract should not be limited by the time of heirs’ appearance and succession acceptance as the correspondent law provision significantly decreases the efficiency of inheritance assets administration. The administrator can perform practically and legally as to the objects of succession at least till the time heirs register inheritance. The proposal to grant an administrator the right to dispose the inheritance or its part and possibility to administer funds has been made. The special legal regime of estate administration, first of all an enterprise and a farm as a united property complexes, shares of nominal capital of a business partnership, securities, intellectual property rights must be created within the framework of the Civil Code of Ukraine.

Key words: succession, inheritance legal relations, inheritance, administration of estate, estate administration contract

Стаття присвячена з’ясуванню сутності свободи заповіту та її реалізації у спадковому праві України. У роботі відзначається, що категорія свободи заповіту має як зовнішній так і внутрішній прояви. Зовнішній прояв охоплюється правом особи скласти заповіт, обрати його вид, скасувати або змінити вже складений заповіт. У свою чергу внутрішній прояв свободи заповіту стосується розпоряджень, що складають його зміст. Виділяються дві стадії реалізації принципу свободи заповіту

Ключові слова: спадкування, спадщина, заповіт, заповідач, заповідальні розпорядження, свобода заповіту

The paper identifies the essence of will freedom and its realization in the Inheritance Law of Ukraine. The author emphasizes that the category of will freedom has external and internal manifestation. The external manifestation is realized through the right of a person to make a will, choose its type, cancel or change already made will. In its turn, the internal manifestation of will freedom deals with dispositions, which constitute its content. Two stages of realization of will freedom principle are distinguished

Key words: succession, inheritance, will, testator, will dispositions, will freedom.

Стаття присвячена дослідженню спадково-правового статусу дітей спадкодавця, зачатих після його смерті, з урахуванням положень правової доктрини та зарубіжного досвіду. Аргументована пропозиція визнати таких осіб спадкоємцями за заповітом шляхом внесення відповідних змін до цивільного законодавства України та сформульовані умови, за наявності яких доцільно надати постмортальним дітям право спадкувати

Ключові слова: спадкові правовідносини, спадкування, спадкодавець, спадкоємець, постмортальні діти, посмертна репродукція

Статья посвящена исследованию наследственно-правового статуса детей наследодателя, зачатых после его смерти, с учетом положений правовой доктрины и зарубежного опыта. Аргументирована позиция признать таких лиц наследниками по завещанию путем внесения соответствующих изменений в гражданское законодательство Украины и сформулированы условия, при соблюдении которых целесообразно предоставить постмортальным детям право наследования

Ключевые слова: наследственные правоотношения, наследование, наследодатель, наследник, постмортальные дети, постмортальная репродукция

The article deals with research of inherent and legal status of testator’s children conceived after his death, taking into account provisions of legal doctrine and foreign experience. Children, conceived after death of a testator using his genetic material with the help of assisted reproductive technologies are proposed to name “postmortal children”, from Lat., post mortem – postmortal. It argues the proposal to recognize such persons as heir on testacy through appropriate amendments to civil legislation of Ukraine. The expediency of inheritance rights recognition in favour of persons, not only born, but also conceived after opening of inheritance is determined by two factors. First, it is realization of the principle of freedom of will, the content of which includes, among of other things, the right of testator to appoint as heir any person, as one, who belongs to successors, as any other private and juridical person. Secondly, testator consent to postmortem generation gives all reasons to consider as exercise, by latter one, of personal non-property right to reproductive choice. The position that modern state of civil legislation of Ukraine allows to implement in testament such condition as child conceiving after testator’s death using his genetic material is criticized. The development of scientific technologies enables to conduct two variants of postmortal reproduction: use of cryopreserved sperm, which was taken in testator lifetime, and sperm extraction from dead person. The research formulates the following conditions of granting of the right to postmortal children – the presence of appropriate testator will in testament, realization of syngamy using assisted reproductive technologies exclusively by virtue of testator’s genetic material within a period of six months, established for the acceptance of an inheritance. Expediency of implementation of indicated conditions is explained by the need to ensure stability of hereditary relations, possibility to establish a child’s heritage, born after death of its father with confidence. Moreover, it will allow avoiding potential abuse on the part of other successors. In the case of a successful conceiving after opening of inheritance, on conditions that such person is recognized as an heir at the legislative level, regulations on nasciturus can be applied by analogy to these legal relations until the moment of child birth.

Key words: inherited legal relations, succession, testator, heir, postmortal children, postmortal reproduction

Стаття присвячена дослідженню відносин, що виникають внаслідок встановлення заповідального відказу за цивільним законодавством України.У роботі обгрунтовано висновок про подвійну правову природу легату. Породжуючи зобов'язальне правовідношення, заповідальний відказ водночас обмежує речові права спадкоємців. Наголошується, що досліджувані правовідносини не є видом спадкового правонаступництва в силу відсутності прямого правового зв'язку між спадкодавцем та відказоодержувачем.

Ключові слова: спадкові правовідносини, спадкування, заповіт, заповідальне розпорядження, заповідальний відказ, легат

Статья посвящена исследованию отношений, возникающих вследствие установления завещательного отказа, по гражданскому законодательству Украины. В работе обоснован вывод о двойственной правовой природе легата. Порождая обязательственное правоотношение, завещательный отказ в то же время ограничивает вещные права наследников. Отмечается, что исследуемые правоотношения не являются видом наследственного правопреемства в силу отсутствия прямой правовой связи между наследодателем и отказополучателем.

Ключевые слова: наследственные отношения, наследование, завещание, завещательное распоряжение, завещательный отказ, легат

The article studies the relationships arising due to testamentary gift according to the civil legislation of Ukraine. The paper grounds the conclusion as to the double nature of a legate. Creating the obligations legal relationship, the testamentary gift limits right in rem of heirs. It is emphasized that the studied relationships are not a type of inheritance legal succession due to the absence of direct legal bond between a testator and a legatee.

Key words: inheritance relations, succession, will, testamentary disposition, testamentary gift, legate

Стаття присвячена аналізу цивільних справ про визнання права на обов’язкову частку у спадщині та зменшення її розміру. Визначаються особливості розгляду такої категорії справ на підставі налізу судової практики та правової доктрини

Ключові слова: спадкування, спадкове правовідношення, спадковий спір, обов’язкові спадкоємці обов’язкова частка у спадщині, зменшення розміру обов’язкової частки

The article is devoted to the analysis of civil cases on the recognition of the right to a mandatory share in the inheritance and the reduction of its size. The peculiarities of consideration of this category of cases on the basis of the analysis of judicial practice and legal doctrine are determined

Key words: inheritance, inheritance relationship, inheritance dispute, obligatory heirs obligatory share in inheritance, reduction of obligatory share

Стаття присвячена дослідженню договорів у сфері спадкування. Визначається правова мета та специфічний предмет таких договорів, а такої їх ознаки. Формулюється висновок про наявність окремої самостійної групи договорів у спадковому праві

Ключові слова: спадкування, спадщина, договір, договірне правовідношення, спадкоємець

The article is devoted to the study of contracts in the field of inheritance. The legal purpose and specific subject of such agreements, and such their signs are defined. The conclusion on existence of separate independent group of contracts in the inheritance law is formulated

Стаття присвячена аналізу цивільних справ, що розглядаються судами за позовами кредиторів спадкодавця до його спадкоємці. Визначаються особливості розгляду цієї категорії справ та окреслюються межі відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця.

Ключові слова: спадкування, спадкове правовідношення, спадкове правонаступництво, спадковий спір, відповідальність за боргами спадкодавця

The article is devoted to the analysis of civil cases considered by courts on claims of creditors of the testator to his heir. The peculiarities of consideration of this category of cases are determined and the limits of liability of heirs for the debts of the testator are outlined.

Key words: inheritance, hereditary legal relationship, hereditary succession, hereditary dispute, liability for debts of the testator

Стаття присвячена дослідженню проблеми обмеження свободи заповіту в спадковому праві України. Обґрунтовано, що до обставин, які обмежують свободу заповіту, належать: закритий перелік видів заповіту, правило про обов’язкову частку у спадщині та вичерпний перелік заповідальний розпоряджень. Наголошується, що заповідач не може встановити в заповіті речове право, не визначене у цивільному законодавстві.

Ключові слова: спадкування, заповіт, заповідальні розпорядження, свобода заповіту, обмеження свободи заповіту

Статья посвящена исследованию проблемы ограничения свободы завещания в наследственном праве Украины. Обосновано, что к обстоятельствам, которые ограничивают свободу завещания, относятся: закрытый перечень видов завещания, правило об обязательной доле в наследстве и исчерпывающий перечень завещательных распоряжений. Отмечается, что завещатель не может устанавливать в завещании вещное право, прямо не закрепленное в гражданском законодательстве

Ключевые слова: наследование, завещание, завещательные распоряжения, свобода завещания, ограничение свободы завещания

The article studies the limitations of will freedom in the inheritance law of Ukraine. It is grounded that the circumstances that limit will freedom include the exhaustive list of will types, the rule of compulsory share of inheritance, and the exhaustive list of will dispositions. It is emphasized that a testator cannot establish property law not defined by the civil legislation.

Key words: succession, will, will dispositions, will freedom, limitations of will freedom

Стаття присвячена з’ясуванню сутності категорії «диспозитивність» в приватному праві. У роботі формулюється висновок, що базовим для диспозитивності є поняття правової свободи, що виражається, по-перше, у можливості суб’єктів вибору варіанта поведінки, та, по-друге, у визначенні змісту правовідносин, тобто своїх прав та обов’язків. Проявляючись на рівні диспозитивних норм, втілюючись у диспозитивний метод цивільно-правового регулювання, диспозитивність стає принципом цивільного права. В своєму поєднанні ця тріада принципу-методу-норми формує диспозитивний правовий режим всього приватного права.

Ключові слова: диспозитивність, правова свобода, метод цивільного права, принципи цивільного права, диспозитивні норми права

Статья посвящена определению сущности категории «диспозитивность» в частном праве. В работе формулируется вывод, что базовым для диспозитивности является понятие правовой свободы, которая выражается, во-первых, в возможности субъектов избрать приемлемый вариант поведения и, во-вторых, в определении содержания правоотношения, то есть своих прав и обязанностей. Проявляясь на уровне диспозитивных норм, воплощаясь в диспозитивный метод гражданско-правового регулирования, диспозитивность становится принципом гражданского права. В своем сочетании эта триада принципа-метода-нормы формирует диспозитивный правовой режим всего частного права.

Ключевые слова: диспозитивность, правовая свобода, метод гражданского права, принципы гражданского права, диспозитивные нормы права

The article considers the essence of “dispositivity” category in private law. The paper makes a conclusion that the notion of legal freedom is basic for dispositivity, which is, firstly, reflected by a subject’s ability to choose behavior pattern and, secondly, in the definition of legal relation content, i.e. own rights and duties. Dispositivity becomes a principle of civil law revealing at the level of dispositivity norms, embodying into dispositive method of civil law regulation. The triad principle-method-norm in its unity forms dispositive legal mechanism of the whole private law.

Key words: dispositivity, legal freedom, civil law method, principles of civil law, dispositive norms of law

Стаття присвячена з’ясуванню особливостей встановлення та прояву імперативності в спадковому праві. Визначається функціональне призначення імперативних норм у сфері спадкування

Ключові слова: спадкування, свобода заповіту, імперативність, імперативна норма, диспозитивність

Статья посвящена выявлению особенностей установления и проявления императивности в наследственном праве. Определяется функциональное назначение императивных норм в наследственном праве

Ключевые слова: наследование, свобода завещания, императивность, императивная норма, диспозитивность

The article considers the peculiarities of imperativeness and its realization in inheritance law. The functional use of imperative norms in inheritance is defined.

Key words: inheritance, testamentary freedom, imperativeness, imperative norm, dispositiveness

Стаття присвячена вирішенню судами спорів про визнання права власності на спадкове майно. Наводяться відповідні правові позиції Верховного Суду України. Наголошується, що визнання судом права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися лише у тому разі, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, спадкове майно, право власності

The article deals with the issue of resolving disputes on recognition of the ownership rights over inherited property. The author introduces the proper legal positions of the Supreme Court of Ukraine. It is emphasized that adjudgment of the ownership rights over inherited property is an exceptional way of protection, which should be applied only if there are obstacles to the notarially registration of inheritance right

Key words: inheritance, heir, hereditary property, property rights

Стаття присвячена особливостям розгляду судами справ про встановлення факту належності заповіту у зв’язку з допущеними помилками у написанні прізвища, імені, по батькові спадкоємця. Визначаються умови та порядок розгляду цієї категорії цивільних справ

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, заповіт, спадкування за заповітом, спадкове майно

Статья посвящена особенностям рассмотрения судами дел об установлении факта принадлежности завещания в связи с допущенными ошибками в написании фамилии, имени, отчества наследника. Определяются условия и порядок рассмотрения этой категории гражданских дел

Ключевые слова: наследование, наследник, завещание, наследование по завещанию, наследственное имущество

The article is devoted to the peculiarities of consideration by courts of cases on establishing the fact of belonging of a will in connection with mistakes in spelling the surname, name, patronymic of the heir. The conditions and procedure for consideration of this category of civil cases are determined

Key words: inheritance, heir, will, inheritance by will, hereditary property

Стаття присвячена особливостям розгляду справ про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем. Визначаються умови та порядок розгляду цієї категорії цивільних справ

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, закликання до спадкування, умови спадкування, черговість спадкування

Статья посвящена особенностям рассмотрения дел об установлении факта родственных отношений с наследодателем. Определяются условия и порядок рассмотрения этой категории гражданских дел

Ключевые слова: наследование, наследник, призыв к наследованию, условия наследования, очередность наследования

The article is devoted to the peculiarities of consideration of cases on establishing the fact of family relations with the testator. The conditions and procedure for consideration of this category of civil cases are determined

Key words: inheritance, heir, call to inheritance, conditions of inheritance, order of inheritance

Стаття присвячена визначенню співвідношення актів цивільного законодавства і договору у спадкових правовідносинах. Наголошено, що у відносинах посмертного наступництва переважає імперативне регулювання. Обґрунтовано позицію щодо обмеженого застосування договору у сфері спадкування. Пропонується закріпити у Книзі 6 Цивільного кодексу України спеціальну статтю, що регулюватиме застосування договору у спадкових правовідносинах з урахуванням їх специфіки.

Ключові слова: спадкування, спадкове правонаступництво, договір, імперативність, диспозитивність

Статья посвящена определению соотношения актов гражданского законодательства и договора в наследственных правоотношениях. Отмечено, что в отношениях посмертного преемства преобладает императивное регулирование. Обоснована позиция об ограниченном применении договора в сфере наследования. Предлагается закрепить в Книге 6 Гражданского кодекса Украины специальную статью, регулирующую применение договора в наследственных отношениях с учетом их специфики.

Ключевые слова: наследование, наследственное правопреемство, договор, императивность, диспозитивность

The article deals with the correlation of civil legislation and hereditary contract. It is emphasized that a mandatory regulation prevails in relations of posthumous succession. The point of view as to limited application of a contract in the field of inheritance is grounded. A special article is proposed to assign in the Book 6 of the Civil Code of Ukraine, which will regulate the contract application in hereditary legal relations taking into account their specifics.

Key words: inheritance, succession, contract, mandatory nature, dispositivity

Стаття присвячена особливостям вирішення судами спорів про усунення від права на спадкування. Аналізуються підстави для усунення від права на спадкування, визначені цивільним законодавством.

Ключові слова: спадкування, усунення від права на спадкування, спадкодавець, спадкоємець

Статья посвящена особенностям разрешения судами споров об отстранении от права на наследование. Анализируются основания для отстранения от права на наследование, определенные гражданским законодательством.

Ключевые слова: наследование, отстранение от права на наследование, наследодатель, наследник

The article is devoted to the peculiarities of resolving disputes by courts on removal from the right to inherit. The grounds for removal from the right to inherit, determined by civil law, are analyzed.

Key words: inheritance, removal from the right to inherit, testator, heir

Стаття присвячена дослідженню застосування правових презумпцій у механізмі правового регулювання спадкових відносин. Обґрунтовується, що за своєю природою правова презумпція не є юридичним фактом, це прийом юридичної техніки, здатний разом з іншими елементами юридичного складу породжувати правові наслідки у вигляді переходу прав та обов’язків у порядку спадкового наступництва. Виділяються дві групи правових презумпції, що застосовуються у сфері спадкування. До першої групи належать припущення, закріплені безпосередньо у нормах книги 6 ЦК України (презумпція прийняття спадщини, презумпція відмови від спадщини). Другу групу складають презумпції, що встановлюються іншими підгалузями цивільного права (презумпція правомірності правочину, презумпція смерті, презумпція батьківства).

Ключові слова: спадкування; спадкові правовідносини; правова презумпція; припущення; фікція.

Статья посвящена исследованию применения правовых презумпций в механизме регулирования наследственных отношений. В работе обосновано, что по своей природе правовая презумпция не является юридическим фактом. Презумпция является приемом юридической техники, способным вместе с иными элементами юридического состава порождать правовые последствия в виде перехода прав и обязанностей в порядке наследственного преемства. Выделяются две группы правовых презумпций, которые применяются в сфере наследования. К первой группе относятся предположения, закрепленные непосредственно в нормах книги 6 ГК Украины (презумпция принятия наследства, презумпция отказа от наследства). Соответственно вторую группу составляют презумпции, которые устанавливаются другими подотраслями гражданского права (презумпция правомерности сделки, презумпция смерти, презумпция отцовства).

Ключевые слова: наследование, наследственные правоотношения, правовая презумпция, предположение, фикция

The article deals with the research of legal presumption application in the mechanism of legal regulation of hereditary relations. The paper grounds that a legal presumption is not a jural fact according to its nature. There are two groups of legal presumptions, applied in succession. It is designed in the form of a legal phenomenon model and it creates the conditions for jural fact functioning. The presumption is a method of legal technique, which is able together with the other elements of facts set to cause legal consequences in the form of transfer of rights and obligations in the order of inheritance continuity. It is stressed out that refutability is a determining feature of all legal presumptions, thus the existence of conclusive presumption is rebutted The first group includes presumptions allocated in the provisions of the 6th book of the Civil Code of Ukraine (presumption of inheritance acceptance, presumption of inheritance renunciation). Correspondingly, the second group is the presumptions, established by the other civil law subdomains (presumption of transaction lawfulness, presumptive death, presumption of paternity).

Key words: inheritance, hereditary relations, legal presumption, assumption, fiction

Стаття присвячена нотаральному порядку зміни черговості одержання права на спадкування. Визначаються особливості договору, що укладаються при цьому

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, спадкове майно, черговість спадкування

Статья посвящена нотаральному порядку изменения очередности получения права на наследование. Определяются особенности договора, заключаемые при этом

Ключевые слова: наследование, наследник, наследственное имущество, очередность наследования

The article is devoted to the notarial order of changing the order of obtaining the right to inherit. The features of the contract which are concluded at the same time are defined

Key words: inheritance, heir, hereditary property, order of inheritance

Стаття присвячена особливостям вирішення судами спорів про зміну черговості одержання права на спадкування. Аналізуються підстави для зміни черговості одержання права на спадкування в судовому порядку.

Ключові слова: спадкування, спадкування за законом, черговість спадкування, спадкодавець, спадкоємець

Статья посвящена особенностям разрешения судами споров об изменении очередности получения права на наследование. Анализируются основания изменения очередности получения права на наследование в судебном порядке.

Ключевые слова: наследование, наследование по закону, очередность наследования, наследодатель, наследник

The article is devoted to the peculiarities of resolving disputes by courts about changing the order of obtaining the right to inherit. The grounds for changing the order of obtaining the right to inherit in court are analyzed.

Key words: inheritance, inheritance by law, order of inheritance, testator, heir

Стаття присвячена особливостям вирішення судами спорів про тлумачення заповітів. Аналізується відповідна судова практика

Ключові слова: спадкування, спадкодавець, спадкоємець, заповіт, тлумачення заповіту, способи тлумачення заповіту

Статья посвящена особенностям разрешения судами споров о толковании завещаний. Анализируется соответствующая судебная практика

Ключевые слова: наследование, наследодатель, наследник, завещание, толкование завещания, способы толкования завещания

The article is devoted to the peculiarities of resolving disputes over the interpretation of wills by courts. Relevant case law is analyzed

Key words: inheritance, testator, heir, will, interpretation of the will, ways of interpretation of the will

Стаття присвячена з’ясуванню процесуальних особливостей розгляду судами справ про визнання спадщини відумерлою. Визначаються підстави набуття територіальною громадою права власності на відумерле майно. Окрема увага приділяється здійсненню спадкоємцем права на витребування майна, визнаного відумерлим, або його грошової компенсації, у територіальної громади

Ключові слова: окреме провадження, відумерле майно, спадщина, спадкодавець, спадкоємець

Статья посвящена исследованию процессуальных особенностей рассмотрения судами дел о признании наследства выморочным. Определяются основания приобретения территориальной громадой права собственности на выморочное имущество. Отдельное внимание уделяется осуществлению наследником права на истребование имущества, признанного выморочным, или его денежной компенсации, у территориальной громады

Ключевые слова: особое производство, выморочное имущество, наследство, наследодатель, наследник

The paper is devoted to clarifying the procedural peculiarities of the legal cases on recognition of the inheritance as escheated. The reasons of gaining the ownership rights by the local community for the escheated property defined. A special attention paid to the execution of the right of the heir for recovery of the property, recognized as escheated or getting the monetary compensation from the local community

Key words: special procedure, escheated property, inheritance, testator, heir

Стаття присвячена особливостям вирішення судами спорів про визнання заповітів недійсними. Аналізуються підстави для визнання заповітів недійсними.

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, заповіт, недійсність заповіту, нікчемність заповіту, чинність заповіту

Статья посвящена особенностям разрешения судами споров о признании завещаний недействительными. Анализируются основания признания завещаний недействительными.

Ключевые слова: наследование, наследник, завещание, недействительность завещания, ничтожность завещания, действие завещания

The article is devoted to the peculiarities of resolving disputes over invalidation of wills by courts. The grounds for recognizing wills as invalid are analyzed.

Key words: inheritance, heir, testament, invalidity of testament, nullity of testament, validity of testament

Стаття присвячена визначенню правових підстав повернення спадкоємцю відумерлого майна з урахуванням судової практики та правової доктрини. Досліджується сутність позову спадкоємця про повернення відумерлого майна та обґрунтовано його віднесення до спадкових позовів

Ключові слова: спадкування, спадкоємець, спадщина, відумерле майно, спадковий позов, віндикаційний позов

Статья посвящена определению правовых оснований возврату наследнику выморочного имущества на основании судебной практики и правовой доктрины. Исследуется сущность иска наследника о возврате выморочного имущества и обосновано его отнесение к наследственным искам

Ключевые слова: наследование, наследник, наследство, выморочное наследство, наследственный иск, виндикационный иск

The article is devoted to defining the legal grounds of the return of the escheated property to the heir, taking into account juridical cases and legal doctrine. Explores the essence of the claim of the heir on the return of the escheated property and proved its belonging to the hereditary claims

Key words: inheritance, heir, inheritance, escheated property, hereditary claim, replevin

Стаття присвячена особливостям виконання спадкового договору. Проаналізована нотаріальна та судова практика щодо виконання спадкових договорів

Ключові слова: спадковий договір, набувач, відчужувач, виконання спадкового договору

Статья посвящена особенностям исполнения наследственного договора. Проанализирована нотариальная и судебная практика выполнения наследственных договоров

Ключевые слова: наследственный договор, приобретатель, отчуждатель, исполнение наследственного договора

The article is devoted to the peculiarities of the performance of the inheritance contract. Notarial and court practice on the implementation of inheritance agreements is analyzed

Key words: inheritance agreement, purchaser, alienator, performance of the inheritance agreement

У статті розглянуто особливості виконання спадкового договору після смерті відчужувача. Охарактеризовано способи призначення особи, яка здійснює контроль за виконанням спадкового договору. Піддається критиці позиція про можливість призначення такого суб’єкту у договорі доручення. Обґрунтовано висновок про поширення на повноваження виконавця заповіту обов’язку з контролю за виконанням спадкового договору. Сформульовано положення про обмежену дію такого способу забезпечення виконання спадкового договору як призначення спеціальної особи з метою контролю за виконанням набувачем своїх обов’язків після смерті відчужувача. Запропоновано визначати повноваження контролюючої особи безпосередньо у спадковому договорі, окремо надавши їй право вимагати розірвання спадкового договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків

Ключові слова: спадковий договір; набувач; відчужувач; виконання спадкового договору; розірвання спадкового договору

В статье рассмотрены особенности исполнение наследственного договора после смерти отчуждателя. Охарактеризованы способы назначения лица, которое осуществляет контроль за исполнением наследственного договора. Подвергается критике позиция о возможности назначения такого субъекта в договоре поручения. Обоснован вывод о распространении на полномочия исполнителя завещания обязанности по контролю за исполнением наследственного договора. Сформулировано положение об ограниченном действии такого способа обеспечения исполнения наследственного договора как назначение специального лица с целью контроля за исполнением приобретателем своих обязанностей после смерти отчуждателя. Предложено определять полномочия контролирующего лица непосредственно в наследственном договоре, отдельно предоставив ему право требовать расторжение наследственного договора в случае неисполнения или ненадлежащего исполнения приобретателем своих обязанностей

Ключевые слова: наследственный договор; приобретатель; отчуждатель; исполнение наследственного договора; расторжение наследственного договора

The article is devoted to clarifying the specific performance of the hereditary contract after the death of the transferor. Described ways of designation of the person which controls the implementation of the hereditary contract. Criticism expressed over the position voiced in the legal literature about the possibility of such designation by means of the Agency agreement. The work substantiates the conclusion about the extension of the duties of the executor's responsibility for controlling the execution of the hereditary contract. The above-mentioned is determined by the duty of the executor to solicit the debtors of the testator to fulfill their obligations according to the Section 1290 of the Civil Code. Defined the clause of a limited effect of designation of the special person to control over execution of the duties of the purchaser after the death of the transferor as a method of enforcement of the performance of the hereditary contract. Proposed to define the powers of the controlling person directly in the hereditary contract, separately providing the right to demand the termination of hereditary contract in case of non-execution or improper fulfilment of their duties by the purchaser. The work denies the possibility of setting the condition of hereditary contract, that the purchaser receives ownership of the property not only after the death of the transferor, but also after execution of all the instructions of the transferor, that discloses to the notary by submitting the relevant documents. Execution by purchaser of his duties after the death of the transferor is characterized by specific peculiarities. Thus the General rule concerning personal acceptance by the creditor of the debtor's performance of his duties (Paragraph 1 of the Section 527 of the Civil Code) could not be applied to the above-mentioned legal relationships. In addition, the execution of certain instructions of the transferor after his death makes it impossible for early execution of the purchaser's obligations (Section 531 of the Civil Code), in particular, before the transferor's death. Also the rule of the Section 545 of the Civil Code couldn't be applied, whereby when accepting the obligation, the creditor should, upon the request of the debtor, issue him the receipt for the execution in part or in full. The transferor is deprived of the opportunity to issue a receipt because of their death, and the person who controls the execution of the hereditary contract, is not a party to the contract, which similarly makes him disable to issue the receipt

Key words: hereditary contract; the purchaser; the transferor; the execution of the hereditary contract; termination of hereditary contract

Стаття присвячена з’ясуванню сутності заповіту подружжя на підставі аналізу доктрини цивільного права та чинного законодавства. Визначається правова природа заповіту подружжя. Наведено висновок, що за спільним заповітом один з подружжя не може призначити другого з подружжя своїм спадкоємцем. Заперечується можливість складення «змішаного» заповіту, в якому подружжям, крім заповідальних розпоряджень стосовно спільного майна, робляться відповідні розпорядження щодо речей, належних кожному з них на праві особистої приватної власності.

Ключові слова: спадкування, спадкове правовідносшення, спадкоємець, заповіт, спільний заповіт, подружжя

Статья посвящена исследованию сущности завещания супругов на основании доктрины гражданского права и действующего законодательства. Определяется правовая природа завещания супругов. Сформулирован вывод, что по совместному завещанию один из супругов не может назначить другого из супругов своим наследником. Отрицается возможность составления «смешанного» завещания, в котором супруги, кроме завещательные распоряжений относительно совместного имущества, распоряжаются также вещами, принадлежащими каждому из них на праве личной частной собственности.

Ключевые слова: наследование, наследственное правоотношение, наследник, завещание, совместное завещание, супруги

The article is devoted to clarifying the nature of the will of the married couple on the basis of the analysis of the doctrine of civil law and current legislation. Defines the legal nature of the will of the married couple. Given the conclusion, that under the common will, none of the spouses can appoint the other spouse as his or her heir. Denied the possibility of a "mixed" will, in which married couple, except testamentary instructions in respect of their common property, makes respective directions regarding the things belonging to each of the spouses on the basis of the right of personal private ownership.